Постанова

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 341/1319/14-ц

провадження № 61-30431св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІГС», Комарівська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області,

за участю прокурора Галицького району Івано-Франківської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Максюти І. О., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГС» (далі - ТОВ «МІГС»), Комарівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання прав власності на нерухоме майно.

Позов обгрунтовано тим, що на підставі протоколу зборів пайовиків ТОВ «МІГС» від 15 квітня 2014 року йому виділено із пайового фонду господарства нежитлове приміщення реммайстерні площею 686, 8 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Ним сплачено суму внеску за виділене приміщення, проте за відсутності на нього документів, а саме: рішення про надання земельної ділянки під будівництво, дозвіл на проведення будівельних робіт, акт на прийняття в експлуатацію закінченого будівництва - реммайстерні, він позбавлений права провести державну реестрацію права власності на отримане майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франктської області від 15 серпня 2014 року до участі у спpаві залучено прокурора Галицького району Івано-Франківської області.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення реммайстерні, площею 686,8 кв. м, оціночної вартості 186 000, 00 грн, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у paзi втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Додатковим рішенням Галицького районного суду Івано-Франктської області від 03 листопада 2014 року, визнано за позивачем право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення реммайстерні, площею під будинком 686,8 кв. м, а загальною площею 857,3 кв. м оціночної вартості 186 000, 00 грн, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першоі інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 220 ЦПК Укрїни 2004 року, вказав загальну площу приміщення, яка становить 857,3 кв. м.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2017 року скасовано рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, у порушення вимог частини шостої статті 130, статей 214, 215 ЦПК України 2004 року не вирішив питания про склад oci6, не залучив до участі у справі ОСОБА_5, права якого порушені ухваленим рішенням, вирішив питання про права та обов'язки особи, що не була стороною у справі. Тому суд першої інстанції не встановив належним чином обставини справи у повному обсязі, що унеможливило прийняття правильного рішення у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силi рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від09 вересня 2014 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

23 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних ОСОБА_5 подано заперечення на касаційну скаргу.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про порушення права ОСОБА_5, який має договір оренди на нежиле приміщення, оскільки перехід права власності на майно не порушує право орендаря. Поданий ОСОБА_5 до апеляційного суду договір оренди з правом викупу спірного майна, не може розцінюватись як належний доказ порушення прав, оскільки не має істотних умов, а саме: не зазначено об'єкт оренди, та нотаріально не посвічений. Вказує на те, що не може бути скасовано рішення, за яким позовні вимоги визнанні відповідачами.

Доводи інших учасників справи

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що укладений 16 лютого 2006 року договір оренди нежилого приміщенння між ним та ТОВ «МІГС» не розірвано, він діє і на сьогодні. Наймодавець не вимагав у нього розірвати договір та не повідомляв про припинення. Судом першої інстанції незаконно позбавлено його права на спірне майно, що враховано судом апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з протоколом 15 квітня 2014 року № 1 зборів пайовиків селянського господарства ТОВ "МІГС" розглянуто заяву позивача у справі про виділення йому із пайового фонду господарства нежилого приміщення - реммайстерні, збори вирішили виділити вказане приміщення, оціночною вартістю 186 000,00 грн (а.с.10).

Згідно з довідкою від 16 квітня 2014 року № 6 директора селянського господарства ТОВ "МІГС" вартість нежитлового приміщення-реммайстерні, яка знаходиться в пайовому фонді товариства, становить 186 000,00 грн і зазначена сума внесена на рахунок товариства згідно з оплатою за продаж реммайстерні ОСОБА_4, що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 ( а. с.12, 29).

Із копій відомостей Комарівської сільської ради № № 1, 2, 3, 4, 5 випливає, що виплати коштів за майнові паї за приміщення - реммайстерні проведені пайовикам селянського господарства ТОВ "МІГС" (а. с. 37-41).

Рішенням Комарівської сільської ради від 27 травня 2014 року № 18 нежилому приміщенню реммайстерні, що належить ОСОБА_4 у с. Комарів присвоєно поштову адресу по АДРЕСА_1 (а. с. 13). Замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_4 (а. с. 5-9).

Згідно із договором оренди ТОВ "МІГС" в oco6i директора ОСОБА_7 та ОСОБА_5 16 лютого 2006 року уклали договір оренди приміщення майстерні, розташованої у с. Комарів.

Пунктом 1. 1 цього договору сторони визначили, що приміщення майстерні, розташованої у с. Комарів надається в користування з правом викупу. Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що орендований об'єкт є власністю орендодавця з переходом у власність орендаря після повної виплати об'єкта.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 1 ЦПК України 2004 року (чинного на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Визнавши за позивачем право власності на нежитлове приміщення - реммайстерню, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що згідно з договором оренди від 16 лютого 2006 року це приміщення передано в користування з правом викупу ОСОБА_5, який має юридичну заінтересованість у справі, яка грунтується на матеріальних відносинах з відповідачем ТОВ «МІГС» (договір оренди), а рішення суду про визнання права власності за позивачем може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_5

Отже, щодо нежитлового приміщення - реммайстерні існує спір, і на нього претендує як позивач у справі, так і особа, яка подала апеляційну скаргу -ОСОБА_5, який не був залучений до участі у справі.

Таким чином, рішення апеляційного суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими з огляду на викладені вище мотиви.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відмову у позові.

Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги щодо не надання належної оцінки доказам у справі судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки це не є обставиною, яка впливає на законність судового рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, Верховний Суд, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

В. А.Стрільчук