Єдиний унікальний номер 243/2873/18 Номер провадження 22-ц/804/541/19

Доповідач Санікова О.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Агєєва О.В., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Самойленко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №5 в місті Бахмуті цивільну справу №243/2873/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із спадкоємця

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року

(суддя Воронков Д.В., ухвалено в м. Слов'янськ Донецької області, повний текст судового рішення складений 06 грудня 2018 року) ,-

В С Т А Н О В И В :

10.04.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № KT03RG03521022 від 15.10.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 811,12 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 14.10.2014 року. Також, відповідно до укладеного договору б/н від 15.10.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Умови договорів ОСОБА_3 не виконувала, внаслідок чого по зобов'язаннях виникла заборгованість.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла.

На виконання вимог ст.ст. 1268, 1269, 1281 ЦК України ПАТ КБ «Приватбанк» 27.05.2016 року була направлена претензія кредитора до Першої слов'янської державної нотаріальної контори.

13.06.2016 року позивачем було отримано відповідь Першої слов'янської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_2, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

28.12.2017 року до спадкоємця ОСОБА_2 було направлено лист претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій з боку відповідачки не було виконано.

На дату смерті ОСОБА_3 заборгованість останньої перед банком за кредитним договором № KT03RG03521022 від 15.10.2013 року становить 905,94 грн.; за кредитним договором б/н від 15.10.2013 року становить 12 092,82 грн., які ПАТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», а також судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи; з посиланням на положення ч.1 ст. 1282, ст. 1281 ЦК України апелянт вважає, що пред'явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців через нотаріуса не суперечить положенням ч.2 ст. 1281 ЦК України; разом з тим, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитора, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі; оскільки чинним законодавством встановлено, що претензії кредитора пред'являються саме через нотаріальну контору, направлення претензії кредитора і є фактичним пред'явленням кредиторських вимог, строк пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців померлого не пропущено; відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, отже, саме банку належить право вибору захисту свого порушеного права, чи то стягнення на майно спадкоємця, чи то стягнення заборгованості зі спадкоємця; оскільки на час подання позовної заяви відомостей щодо вартості і розміру спадкового майна у позивача не було, то позовна заява і була подана саме щодо стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця; стягнення заборгованості зі спадкодавця в межах вартості майна одержаного у спадщину, а не накладення стягнення на майно, не суперечить положенням чинного законодавства.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що належним способом захисту порушеного права є звернення банка - кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємців, які прийняли спадщину, - про накладення стягнення на спадкове майно і лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог банку шляхом сплати одноразового платежу, а не з позовом про стягнення заборгованості за кредитом; крім того АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовною заявою поза межами строків, встановлених ст. 1281 ЦК України.

Проте такі висновки суду першої інстанції є помилковими.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, відповідно до укладеного договору № KT03RG03521022 від 15.10.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 811,12 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.10.2014 року.

Відповідно до укладеного договору б/н від 15.10.2013 року, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла.

Згідно розрахунку заборгованості станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість останньої перед банком становить :

- за кредитним договором № KT03RG03521022 від 15.10.2013 року 905,94 грн., у тому числі 382,50 грн. заборгованість за кредитом; 0,19 грн. заборгованість за відсотками; 121,25 грн. заборгованість з комісії; 402,00 грн. заборгованість з пені.

- за кредитним договором б/н від 15.10.2013 року - 12 092,82 грн., у тому числі 1897,50 грн. заборгованість за кредитом; 9983,52 грн. заборгованість за відсотками; 211,80 грн. заборгованість з комісії та пені.

27.05.2016 року позивачем була направлена претензія кредитора до Першої слов'янської державної нотаріальної контори.

Згідно відповіді нотаріальної контори від 04.06.2016 року, яку банком було отримано 13.06.2016 року, позивачу було повідомлено, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена спадкова справа №186/2016. Спадкоємець - дочка померлої ОСОБА_2 Станом на 04.06.2016 року свідоцтво на спадщину не видане.

28.12.2017 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» була направлена претензія до ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

Претензія - юридичний термін, що означає: заява кредитора про сплату боргу; вимога кредитора до боржника про добровільне врегулювання спору, пов'язаного з порушенням прав кредитора.

Відповідно до частин першої та другої статті 1283 ЦК України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Згідно підпункту 2.1 пункту 1 глави 9 «Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012 року №295/5 перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а саме: визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження, …. повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яке йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі тощо.

З огляду на зазначені норми матеріального права вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог законодавства позивачем 27 травня 2016 року була направлена претензія кредитора до Першої слов'янської державної нотаріальної контори, яка, як вбачається зі спадкової справи, зареєстрована нотаріальною конторою 03 червня 2016 року.

13 червня 2016 року позивачем була отримана відповідь Першої слов'янської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_2, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини.

Отже, висновок суду першої інстанції про пропуск ПАТ КБ «ПриватБанк» строку пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємця померлої є помилковим.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Разом з тим, аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права є звернення банка - кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємців, які прийняли спадщину, про накладення стягнення на спадкове майно і лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог банку шляхом сплати одноразового платежу, а не з позовом про стягнення заборгованості за кредитом, є помилковим.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 прийняла спадщину після померлої 10 лютого 2016 року ОСОБА_3. На момент звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду з позовом ОСОБА_2 не отримала свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що 22 січня 2019 року Першою слов'янською нотаріальної конторою видано свідоцтво про право на спадщину - житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2.

Виходячи із зазначених норм матеріального права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та встановлених обставин, а також відсутності доказів з боку ОСОБА_2 про вартість спадкового майна менше ніж сума заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із спадкоємця підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

З доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за кредитними договорами вбачається, що станом на дату смерті боржника ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №KT03RG03521022 від 15.10.2013 року становить 905,94 грн., за кредитним договором б/н від 15.10.2013 року - 12 092,82 грн., а всього 12 998 грн. 76 коп.

Проте, з зазначеним розрахунком заборгованості повністю погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість за кредитним договором №KT03RG03521022 від 15.10.2013 року становить 905,94 грн., з яких 382.50 грн. заборгованість за тілом кредиту, 0,19 грн. - заборгованість за відсотками, 121, 25 грн. - заборгованість з комісії та 402.00 грн. - заборгованість з пені.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що з відповідачки не підлягає стягненню заборгованість з комісії з огляду на наступне.

Пунктом 5 заяви позичальника №KT03RG03521022 від 15.10.2013 року (кредитного договору) встановлена щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 24.25 грн., яка в розрахунку заборгованості значиться як комісія.

Разом з тим, за змістом частин четвертої, п'ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умови договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною, а у відповідності до частини восьмої статті 18 Закону нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Умови кредитного договору, які передбачають стягнення зі споживачів щомісячної комісії є нікчемними та не потребують визнання недійсними.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У пункті 5 заяви позичальника (кредитного договору) не зазначено, за який саме «фінансовий інструмент» передбачена винагорода банку.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається нарахування позивачем до стягнення 402.00 грн. заборгованості за пенею, що, на думку апеляційного суду, також є безпідставним.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування пені за порушення строків розрахунку здійснювалось банком у грудні 2013 року та січні 2014 року і до 26 червня 2014 року таке нарахування не здійснювалось, тобто загальний залишок пені за порушення строків розрахунку складав «0» і таке нарахування здійснювалось, починаючи з 25 червня 2014 року.

Проте, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. При цьому банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, з якою був укладений кредитний договір, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; відповідно до розпорядження КМ України №1053-р м. Слов'янськ входить до переліку населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Виходячи з викладеного, нарахована позивачем сума пені в розмірі 402.грн. не підлягає стягненню з відповідачки і таким чином до стягнення за кредитним договором №KT03RG03521022 від 15.10.2013 року підлягає стягненню 382 грн. 69 коп. (382.50 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 0.19 коп. - заборгованість за процентами).

З матеріалів справи також вбачається, що заборгованість за кредитним договором б/н від 15.10.2013 року становить 12 092 грн. 82 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1897.50 грн., заборгованості за відсотками в сумі 9 983.52 грн., заборгованості з комісії та пені в сумі 211.80 грн.

Проте, з таким розрахунком погодитися неможливо, виходячи з наступного.

На підтвердження укладення кредитного договору б/н від 15.10.2013 року позивачем надана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначено, що Пам'ятку клієнта, яка містить в тому числі Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування отримав і ознайомився під розпис. Проте зазначені документи до матеріалів справи не додані, тому неможливо встановити, яка була встановлена процентна ставка при укладенні договору.

З розрахунку заборгованості за даним кредитним договором вбачається, що з 15.10.2013 року по 31 серпня 2014 року була встановлена процентна ставка 30%, з 01.09.2014 року - 34,8, з 01.04.2015 року - 43,2.

Разом з тим, як зазначено у ч.4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. При цьому кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено дотримання зазначених норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, розмір процентів, нарахованих позивачем, підлягає зміні, виходячи з наступних розрахунків.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість з 26.11.2013 року по 03.12.2013 року, тобто період, за який нараховуються відсотки, складала 1997.50 грн. Отже сума відсотків за цей період (7 днів) буде складати 11.65 грн. (1997.50 грн. х30%:360х7). Згідно розрахунку сума заборгованості з 03.12.2013 року зазначена 1897.50 грн. Сума відсотків за період з 03.12.2013 року по 10.02.2016 року буде складати 1265.00 грн. (1897.50 грн. х 30%:360 х 800 днів). А всього сума відсотків за період з 26.11.2013 року по 10.02.2016 року буде складати 1276.65 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 15.10.2013 року вбачається, що позивачем нараховувалась сума пені, починаючи з 01.02.2014 року і по день смерті ОСОБА_3

Проте, як вже зазначалось, починаючи з 14 квітня 2014 року пеня не підлягала нарахуванню. Станом на 30.04.2014 року пеня нарахована в розмірі 300.00 грн., яка і повинна бути врахована в загальній сумі заборгованості за кредитним договором.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитними договорами буде складати 3 856.84 грн. ( 382.50 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 0,19 грн. - відсотки за користування кредитом за кредитним договором №KT03RG03521022 від 15.10.2013) та (1897.50 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1276.65 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 300.00 - пеня за кредитним договором бн від 15.10.2013 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 1762.00грн., а при подачі апеляційної скарги - 2643.00 грн., а всього 4 405.00 грн.

Виходячи із зазначеної норми процесуального законодавства та розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 307 грн. 00 коп. (4 405.00 грн. х 3 856.84 грн. : 12 998.76 грн.).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2018 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із спадкоємця задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №KT03RG03521022 від 15.10.2013 року та кредитним договором б/н від 15.10.2013 року в загальній сумі 3856.84 грн. та судовий збір в сумі 1 307.00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

Повний текст постанови складений 04.03.2019 року.

Суддя-доповідач   О.С. Санікова