П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3749/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

27 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Пенькас В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду віл 28 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що у позивача була наявна недоїмка, у зв'язку з чим податковим органом, правомірно відповідно до розрахунку штрафної санкції , прийнято рішення від 02.10.2018 №0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив про те, що у матеріалах справи відсутній акт документальної перевірки, що з урахуванням вимог Інструкції унеможливлює винесення відповідачем оскаржуваного рішення. Також апелянт не погоджується з розрахунком штрафної санкції та пені.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі пункту 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) відповідач прийняв рішення від 02 жовтня 2018 року № 0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 14050 грн. 13 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 8 Закону № 2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно абзацу 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Статтею 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин 8, 11 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі - Інструкція).

Відповідно підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Колегією суддів встановлено, що до 01 жовтня 2013 року органом, який адміністрував єдиний соціальний внесок позивача, як платника єдиного внеску був Пенсійний фонд. Після цього періоду позивач як платник єдиного внеску адмініструвався у податковому органі.

Станом на 01 жовтня 2013 року за позивачем рахувався борг по єдиному соціальному внеску по найманих працівниках у сумі 1388 грн. 79 коп.

Після 01 жовтня 2013 року апелянт щомісячно подавав звіт по найманих працівниках до податкового органу, в яких самостійно вказував суми ЄСВ по найманих працівниках.

Колегією суддів встановлено, що 06 листопада 2017 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3512-17, з якої вбачається, що станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_2 становила 16 791 грн. 59 коп.

Згідно даної вимоги, податковий орган вимагав сплатити на рахунок № НОМЕР_1 - недоїмку у розмірі 9168 грн. 25 коп. та на рахунок № НОМЕР_2 недоїмку у розмірі 7623 грн. 34 коп.

23 листопада 2018 року позивачем на рахунок № НОМЕР_1 перераховано 9168 грн. 25 коп. та на рахунок № НОМЕР_2 перераховано 7623 грн. 34 коп., тобто погашено податкову вимогу №Ф-3512-17 від 06 листопада 2017 року, що підтверджується квитанціями № 0.0.901032772.1, № 0.0.901034421.1.

Проте, оскільки суми єдиного внеску сплачені позивачем несвоєчасно, то відповідачем були нараховані штрафні санкції відповідно Інструкції, які відображені у розрахунку штрафної санкції доданому до рішення. Зокрема у колонці 4 розрахунку вказана кількість днів, за які несвоєчасно сплачено єдиний внесок, у колонці 6 - сума, на яку нарахована штрафна санкція.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем сплачено штраф та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску на рахунок № НОМЕР_2 (ЄВ за себе особисто), разом з тим заборгованість штраф та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску на рахунок № НОМЕР_1 (за таким видом платежу: єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності інші доходи (ЄВ за найманих працівників) ОСОБА_2 не погашена.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

При цьому, як свідчить інтегрована картка (картка особового рахунку) позивача за таким видом платежу: єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності інші доходи (код платежу 71010000) станом на день винесення оскаржуваного рішення № 00110655006 у позивача була наявна недоїмка, у зв'язку з чим податковим органом правомірно відповідно до розрахунку штрафної санкції прийнято рішення від 02 жовтня 2018 року № 0110655006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Посилання апелянта на не складення податковим органом відповідного акта, в якому викладено зміст порушення та відповідних даних інформаційної системи органу доходів і зборів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції передбачений лише розрахунок фінансової санкції, який здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Крім того, відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Апелянт не погоджується з розрахунком штрафної санкції та пені проте не вказує в чому саме допущені порушення: у кількості днів, відсоткової ставки тощо. При цьому, в картці платника зафіксовані дати та суми, які сплачував позивач та суми недоїмки, які рахувалися за позивачем. Судом не встановлено порушень при розрахунку штрафної санкції та пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області приймаючи рішення № 0110655006 від 02 жовтня 2018 року, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 березня 2019 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.