Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 466/439/14-ц

провадження № 61-45072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року у складі судді Копняк С. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року у складі судді Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить Ѕ частка будинку АДРЕСА_4 та Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих Третьою львівською державною нотаріальною конторою, які він та відповідач успадкували після смерті їх брата

ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району Львівської області від 21 лютого 1997 року № 9 ОСОБА_3 було передано у приватну власність дві земельні ділянки у селі Грушів Яворівського району Львівської області площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,2172 га для ведення особистого селянського господарства.

Однак, його брат не оформив документи про право власності на землю в повному обсязі, а тому після його смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли оформити своє право власності на спадщину. Крім того, у 1997 році

ОСОБА_1 позичив брату ОСОБА_3 кошти у сумі 12 650 доларів США на ремонт квартири, погашення комунальних боргів, лікування, харчування, про що він склав розписку. Брат зобов'язувався повернути гроші, однак борг не повернув. Після смерті брата позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити половину боргу спадкодавця, оскільки вони вдвох прийняли спадщину, однак ОСОБА_2 відмовилась.

Оскільки ОСОБА_2 успадкувала Ѕ частку спадщини брата, вона зобов'язана сплатити його борги у розмірі, який відповідає її частці, тобто в сумі 6 325 доларів США, що еквівалентно 166 727 грн. Крім того, ОСОБА_2 у період з 1983 року по 2007 рік проживала у його квартирі АДРЕСА_5 За час проживання відповідач завдала йому значних збитків, з її вини була виведена з ладу система опалення, пошкоджені меблі, стіни та вікна.

На проведення ремонту та заміну обладнання позивач також витратив 37 608 грн.

На підставі вищевказаного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд провести поділ майна, що є у спільній частковій власності між ним та ОСОБА_2; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати

за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_4, земельну ділянку площею 0,25 га

та земельну ділянку площею 0,2172 га, що знаходяться у селі Грушів Яворівського району Львівської області.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій просив провести реальний поділ земельної ділянки площею 0,2172 га у селі Грушів Яворівського району Львівської області, для ведення особистого селянського господарства, та виділити йому земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0; 69,79; 12,20; 85,0 - площею 0,1086 га, позначену зеленим кольором в таблиці 6 графічної частини висновку судової інженерно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 205 177,62 грн.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про реальний поділ земельної ділянки.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що висновком судової інженерно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року запропоновано варіант поділу земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, між сторонами на дві окремі ділянки площею 0,1086 га згідно зі схемою, яка додається до висновку.

На підставі вищевказаного ОСОБА_2 просила суд провести реальний поділ земельної ділянки площею 0,2172 га у селі Грушів Яворівського району Львівської області, для ведення особистого селянського господарства, та виділити їй земельну ділянку розміром по периметру в метрах, а саме: 23,0; 69,79; 12,20; 85,0 - площею 0,1086 га, позначену зеленим кольором у таблиці 6 графічної частини висновку судової інженерно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня

2017 року (у складі судді Глинської Д. Б.) у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Здійснено реальний розподіл земельної ділянки площею 0,2172 гау селі Грушів Яворівського району Львівської області, для ведення особистого селянського господарства, та виділено ОСОБА_2 земельну ділянку розміром за периметром у метрах, а саме: 23,0; 69,79; 12,20 ;85,0 - площею 0,1086 га, позначену зеленим кольором у таблиці 6 графічної частини висновку судової інженерно-технічної експерти від 29 жовтня 2010 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, не ґрунтується на законі, тому не підлягає до задоволення. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що реалізація позивачем свого права на виділ в натурі частки та, в свою чергу, припинення спільної часткової власності жодним чином не порушить права інших власників нерухомого майна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня

2017 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 357, пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана

з пропуском строку на апеляційне оскарження, а у встановлений судом строк, заявником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного нею строку апеляційного оскарження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 повторно оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня

2017 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 вже подавав апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області

від 09 липня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, тому на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року і передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 18 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний поділ земельної ділянки призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що повний текст рішення суду першої інстанції отримано 20 березня 2018 року. Апеляційна скарга була подана в межах тридцятиденного строку з дня отримання копії судового рішення відповідно до вимог частини першої статті 354 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд не повідомив ОСОБА_1 належним чином про залишення його апеляційної скарги без руху. Тому подальші судові рішення суду апеляційної інстанції свідчать про порушення права позивача на справедливий суд та допуск до правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Повний текст рішення судом виготовлено 12 грудня 2017 року.

06 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду

з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали, зокрема, запропоновано надати квитанцію про сплату судового збору та заяву із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Роз'яснено, що у випадку невиконання вимог даної ухвали у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

12 травня 2018 року на адресу ОСОБА_1, а саме: квартира АДРЕСА_1, направлено копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Конверт з копією ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху разом із повідомленням про вручення повернувся до апеляційного суду з поміткою пошти «інші причини неотримання».

27 червня 2018 року на адресу ОСОБА_1: квартира АДРЕСА_1, повторно направлено копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Конверт з копією ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху разом із повідомленням про вручення повернувся до суду з поміткою пошти «інші причини неотримання».

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 357, пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

17 липня 2018 року судом апеляційної інстанції зареєстровано матеріали, які надійшли від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 23 квітня 2018 року, а саме: заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанція на підтвердження сплати судового збору.

08 серпня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною другою-четвертою статті 357 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Постановляючи 09 липня 2018 року ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ухвала Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху була двічі надіслана заявнику рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною в апеляційній скарзі, проте, конверт з ухвалою повернуто до апеляційного суду.

Постановляючи 27 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року вже відмовлено.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції відповідно до статті 197 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання 12 грудня 2017 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 222 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив дві адреси, одна з яких, зокрема, для листування: квартира АДРЕСА_2.

У матеріалах справи відсутні докази направлення судом першої інстанції копії рішення суду за обома адресам, зазначеними в позовній заяві.

Положення статті 185 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків. За змістом наведених норм закону, повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Аналогічний порядок застосування ЦПК України передбачено нормами частини третьої, четвертої статті 357 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).

Судом першої інстанції копію рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2017 року направлено за адресою ОСОБА_1: квартира

АДРЕСА_1

Установлено, що ОСОБА_1 копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року не отримав, оскільки згідно з довідкою поштового відділення поштові конверти повернулися до суду із посиланням пошти «інші причини неотримання». Отже, від виконання її вимог заявник не ухилявся, тому посилання апеляційного суду на те, що він не виконав вимог ухвали, є передчасним.

Згідно з положеннями частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Апеляційний суд, вважаючи що копія ухвали вручена ОСОБА_1 належним чином у зв'язку з його відсутністю за відповідною адресою, помилково ототожнив поняття повернення конверту із зазначенням «інші причини неотримання» та відсутність адресата за вказаною ним адресою.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки поштове відправлення повернулось до суду апеляційної інстанції із зазначенням «інші причини неотримання», що свідчить про неотримання заявником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а відтак він не мав можливості виконати вимоги ухвали у встановлений судом строк.

Відповідно пункту 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня

2009 року № 270, у разінеможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Таким чином, можна зробити висновок, що як суд апеляційної інстанції, так і особа, яка подала апеляційну скаргу, наділені низкою процесуальних прав та обов'язків. Зокрема, в разі подання особою апеляційної скарги оформленої з порушенням вимог статті 357 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), або без сплати судового збору за подання такої скарги суддя зобов'язаний постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху із зазначенням її недоліків.

Строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив дві адреси, одна з яких, зокрема, для листування: квартира 16, будинок

№ 54, вулиця Липинського, місто Львів.

Отже, вказані процесуальні правові приписи не позбавили суд апеляційної інстанції права у разі повернення листа з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху із зазначенням «інші причини неотримання» постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, надіславши одночасно попередню ухвалу на адресу заявника, яка зазначена ним при зверненні з позовною заявою.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що скаржник не отримав ухвалу суду, не здійснив усіх передбачених законом дій, направлених на забезпечення особи права на апеляційний перегляд рішення суду, та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження в ухвалі

від 09 липня 2018 року.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України у редакції Кодексу на час постановлення оскаржуваних ухвал, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що при первинному зверненні ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, апеляційний суд порушив норми процесуального права та передчасно відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження без належної перевірки дотримання вимог закону та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підстави для залишення без змін ухвали апеляційного суду від 27 серпня 2018 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України також відсутні.

За викладених обставин ухвала Апеляційного суду Львівської області

від 09 липня 2018 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області

від 27 серпня 2018 року не можуть вважатись законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, справу необхідно передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська