Номер провадження: 22-ц/813/128/19

Номер справи місцевого суду: 521/15782/17

Головуючий у першій інстанції Целух А.П.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Ковязіної А.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року у складі судді Целуха А.П.,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду м. Одеси суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за заборгованістю по сплаті аліментів.

В обґрунтування позову зазначила, до 12 листопада 2009 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2009 року.

Від даного шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

28 лютого 2011 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси була затверджена мирова угода, за якою ОСОБА_3 зобов'язався виплачувати аліменти в розмірі 1500 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 починаючи з 01 березня 2011 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до 04.12.2018 року, а потім - в розмірі 750 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття.

Також ОСОБА_3 зобов'язався сплатити заборгованість по аліментам, яка виникла з липня 2009 року по 1 березня 2011 року в розмірі 14500 грн., періодичними платежами, в строк до 1 жовтня 2011 року.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою, за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів, а саме було пропущено щомісячні виплати розміром 1500 грн. за березень, липень, серпень 2014 року, січень серпень 2016 року, а також за травень 2017 року, що підтверджується доданими до позовної заяви виписками за картковим рахунком позивачки за відповідний період.

Згідно розрахунків позивача, загальна сума, яка підлягає сплаті у вигляді неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати складає 72075 грн.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 починаючи з 01 березня 2011 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до 04.12.2018 року, а потім - на утримання ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття, в сумі 72075 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не належним чином виконує зобов'язання по сплаті аліментів, а тому повинен сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів.

Заочне рішення суду після його перегляду судом першої інстанції оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. Одночасно ставиться питання про застосування строків позовної давності.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт не погоджується з розміром заборгованості стягнутої з нього, посилаючись на ч. 1 ст. 196 СК України, вважає, що сума неустойки повинна дорівнювати сумі заборгованості.

Також, зазначено, що ОСОБА_3 не був належним чином сповіщений про дату та час слухання справи судом першої інстанції, відтак був позбавлений можливості надати до суду клопотання про застосування спеціальної позовної давності.

Одночасно апелянт посилається на відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін є діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року була затверджена мирова угода, за якою ОСОБА_3 зобов'язався виплачувати аліменти в розмірі 1 500 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, починаючи з 01 березня 2011 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до 04.12.2018 року, а потім - в розмірі 750 грн щомісячно на утримання ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття.

Також ОСОБА_3 зобов'язався сплатити заборгованість по аліментам, яка виникла з липня 2009 року по 01 березня 2011 року в розмірі 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн, періодичними платежами, в строк до 01 жовтня 2011 року.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язань за мировою угодою, за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів, а саме було пропущено щомісячні виплати розміром 1500 грн. за березень, липень, серпень 2014 року, січень серпень 2016 року, а також за травень 2017 року, що підтверджується доданими до позовної заяви виписками за картковим рахунком позивачки за відповідний період.

Всупереч доводів апеляційної скарги, метод обчислення заборгованості пені цілком узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №572/1762/15-ц, провадження №14-37 цс18), якою зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+…(Anх1%хQn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості по аліментам в сумі 72075 грн. нарахована за цією формулою, що також підтверджується розрахунком, який міститься в матеріалах справи (а.с.117-119). Іншого розрахунку, який б спростовував розмір заборгованості, матеріали справи не містять та апелянтом до суду не надано.

Доводи апелянта щодо відсутності належного сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи також є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься відповідний доказ (а.с.65).

Посилання ОСОБА_3, що він був позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про застосування строків позовної давності, тому підлягає застосуванню спеціальна позовна давність строком в один рік також не заслуговують на увагу, оскільки на аліментні правовідносини спеціальна позовна давність не розповсюджується.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 28 лютого 2019 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець