КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №754/3378/18-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/4200/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П.., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

15 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила, з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог,стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» на її користь заборгованість із виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 42 270,08, грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 606 048 грн., моральну шкоду - 5 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 2 500 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02 грудня 2015 року, на підставі протоколу №2 загальних зборів засновників товариства від 01 грудня 2015 року її було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД».

На підставі заяви позивача про звільнення з роботи та протоколу №3 загальних зборів засновників від 24 лютого 2017 року, наказом №65-з від 28 лютого 2017 року її було звільнено з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Після звільнення з посади, позивача з наказом не ознайомили, трудову книжку вчасно не видали та не провели остаточний розрахунок по заробітній платі за фактично відпрацьований час та по компенсації за невикористану відпустку.

Відповідачем було допущено грубе порушення прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати та отримання відповідного розрахунку під час звільнення, що,в свою чергу, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, а також змусило до застосування додаткових зусиль для організації життя, а найголовніше- її родини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, компенсаціюза невикористану відпустку, середнійзаробіток за час затримки розрахунку при звільненні 648 318,08 грн., на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. та понесені по справі судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу - 2 500 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» на користь держави суму судового збору в розмірі 6 558,18 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що відповідач не виплатив їй заробітну плату в розмірі 26 832,60 грн., доказів на спростування даної обставини, відповідачем не надано, а тому, сума невиплаченої відповідачем заробітної плати складає 26 832,60 грн., яку слід стягнути з останнього на користь позивача.

Щодо позовних вимог по виплаті середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні позивача суд виходить з наступного.

Згідно додатку до листа ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 в 1 кварталі 2017 року нараховано дохід в розмірі 80 963,94 грн.

Згідно витягу з відомостей ПФУ сума нарахованого фактичного заробітку ( доходу ) ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» становить в січні 2017 року - 29 814 грн., а в лютому 2017 року - 53 497 грн.

Виходячи з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД»,станом на 03 листопада 2017 року,заборгованість по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_1 складає 53 497 грн. і включає в себе оклад по днях - 26 832,60 грн., компенсація відпустки - 26 664,40 грн.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за умови прийняття рішення судом 18 грудня 2018 року, становить 606 048 грн.

У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в сумі 26 664 грн., зважаючи на те, що на спростування вказаних вимог відповідачем жодного доказу не надано.

Крім того, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди виходячи з наступного.

З урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає правомірними вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, оскільки встановлені під час розгляду справи обставини, свідчать про порушення трудових прав позивача, як працівника, які пов'язані з несвоєчасною виплатою заробітної плати та затримкою проведення розрахунку при звільненні позивача із займаної посади, що є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, як це передбачено ст. 237-1 КЗпП України, та виходячи з характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, позов в цій частині підлягає задоволенню, тому суд присуджує стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Вартість наданих адвокатом Стаднюком Миколою Станіславовичем послуг склала 2 500 грн., які були сплачені згідно квитанції від 05 січня 2018 року.

У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про задоволенняпозовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД», подало апеляційну скаргу,посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 02 грудня 2015 року, на підставі протоколу №2 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» від 01 грудня 2015 року,позивача було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» ( а.с. 10 ).

На підставі заяви позивача про звільнення з роботи та протоколу №3 загальних зборів засновників від 24 лютого 2017 року, наказом №65-з від 28 лютого 2017 року позивача було звільнено з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП ( а.с. 11, 57-59 ).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД», станом на 03 листопада 2017 року, заборгованість по невиплаченій заробітній платі ОСОБА_1 складає 53 497 грн. і включає в себе оклад по днях - 26 832,60 грн., компенсація відпустки - 26 664,40 грн. і утримано ПДФО - 9 629,46 грн., військовий збір -802,46 грн., аванс - 795 грн. ( а.с. 12 ).

Рішенням Деснянського районного судуміста Києва від 27 березня 2018 року встановлено, що 05 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової позики №47/16, відповідно до умов якого остання отримала позику у розмірі 110 000 грн. для сімейних потреб ( а.с. 43-45 ).

Згідно прибуткового касового ордеру №5103 від 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 повернула Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» 9 000 грн. та згідно прибуткового касового ордеру №5508 від 29 грудня 2016 року - 9 000 грн., в рахунок погашення позики.

Відповідно до довідки про нарахування заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій їй заробітній платі та компенсації невикористаної відпустки, станом на 03 листопада 2017 року,становить 42 270,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» Менського району Чернігівської області на адресу ОСОБА_1 направило претензію за вих. №133 від 04 квітня 2017 року, якою повідомило ОСОБА_1 про те, що Товариство зарахувало кошти нарахованої заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки у рахунок погашення її заборгованості перед товариством.

Цим же рішенням, враховуючи зараховані товариством кошти нарахованої заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки ОСОБА_1 у рахунок погашення її заборгованості, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» заборгованість за договором безвідсоткової позики 47/16 від 05 вересня 2016 року в розмірі 52 216,42 грн. ( там же ).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, невиплачена заробітна плата та компенсація невикористаної відпустки ОСОБА_1 була зарахована місцевим судом в рахунок погашення її боргів перед відповідачем, а відтак, у відповідача відсутній обов'язок по виплаті цієї заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, ОСОБА_1 було звільнено 28 лютого 2017 року наказом №65-з та сторонами визнається те, що в день її звільнення вона не працювала.

При цьому, позивач зверталась до начальника управління Держраці в Чернігівській області із заявами про невиплату їй заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку при звільненні та проведення перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» з метою усунення виявлених порушень ( а.с. 14, 16 ).

Однак, такі звернення, з точки зору суду другої інстанції, не свідчить про виконання нею вимог, зокрема, ст. 116 КЗпП України.

Також, матеріали справи не містять доказів, у відповідності до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, на підтвердження того, що ОСОБА_1 зверталася саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» з вимогою про розрахунок по невиплаченій заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Таким чином, на переконання суду другої інстанції та в силу викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості по нарахованій і не виплаченій заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку,середнього заробітку за час затримки при звільненні не ґрунтуються на вимогах Закону.

Крім цього, не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки, позивачем не доведено порушень її трудових прав в результаті яких, як вона зазначає, отримала душевні страждань, що призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, змінили спосіб її життя.

Відповідно, не грунтуються на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 141 ЦПК України, і вимоги щодо стягнення вартості правничої допомоги в зазначеному розмірі.

За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи,вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які судом не доведені, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, і, без додержання норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 141, 263 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД», на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю у відповідності до ст. 376 ЦПК України та названих положень матеріального і процесуального права.

Доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ( а.с. 177-183 ), зокрема, про те, що відповідач жодного разу в судове засідання не з'являвся, товариство своєчасно не виплатило заробітну плату позивачу, для її виплати та компенсації за невикористану відпустку працівнику при звільненні законодавством не передбачено звернень з вимогою про це, обов'язком працедавця є своєчасна виплата заробітної плати, місцевий суд вірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо зарахування ним невиплаченої заробітної плати в рахунок погашення заборгованості позивача перед підприємством, на переконання апеляційного суду та в силу викладеного, не є належною правовою підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Посилання позивача у відзиві на те, що для виплати заробітної платита компенсації за невикористану відпустку працівнику при звільненні законодавством не передбачено звернень з вимогою про це, окрім цього, суперечать положенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України, де, зокрема, зазначено, що «…Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок...».

Твердження апелянта про те, що місцевий суд вірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо зарахування ним невиплаченої заробітної плати в рахунок погашення заборгованості позивача перед підприємством, з точки зору суду другої інстанції, також не грунтуються на положеннях процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 89, 263 ЦПК України та не є обгрунтованою підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНА-АВАНГАРД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.І. Сліпченко

Л.П. Сушко