С П Р А В А   2-541/10

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І м е н е м      У к р а ї н и

9 лютого 2010 року            

                                           Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області в складі:  

                                              головуючої                         Тихої І.М.

                                  при секретарі              Жулківській  О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах непоновлітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та зобов”язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, -

 в с т а н  о  в и в:

ОСОБА_1, у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про вселення та зобов”язання не чинити перешкод у користуванні квартирою. Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідач, який є її колишнім чоловіком, чинить їй з дітьми перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю, зокрема, поміняв замок від вхідних дверей та не впускає її дітьми  для проживання.

У судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги у зв”язку з тим, що хоча вони і  придбали квартиру за спільні гроші під час перебування у шлюбі, проте, оформили її на відповідача шляхом укладення договору дарування, а тому просить вселити її з дітьми у вказане житло як колишнього члена сім”ї власника житла та зобов”язати відповідача не чинити їм перешкод у користуванні квартирою. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ще до розірвання шлюбу 7.07.2009 року між нею та ОСОБА_4  виник конфлікт, під час якого чоловік наніс їй тілесні ушкодження та вигнав її з дітьми з квартири АДРЕСА_1, де вони проживали з 2004 року, у зв”язку з чим вона змушена була винаймати житло та перевезти деяке майно у орендовану квартиру. Проте, на даний час вона має намір проживати з дітьми у квартирі АДРЕСА_1, оскільки її заробітки є недостатніми для оплати вартості орендованого житла та вона вимушена була залишити спірне житло через об”єктивні причини. Проте, відповідач перешкоджає їй у вселенні, поміняв замок від вхідних дверей.

В суді позивачка та її представник позов підтримали та попросили його задовольнити з викладених у заяві мотивів.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечив та пояснив, що 7.07.2009 року між ними стався конфлікт, після якого позивачка залишила житло, а в перших числах серпня 2009 року вона вивезла з квартири кухонний куток, холодильник, мікрохвильову піч та особисті речі, що на його думку свідчить про те, що ОСОБА_5 добровільно залишила квартиру та не бажає надалі в ній проживати, після чого він поміняв замок від вхідних дверей та на її прохання дати їй нові ключі від квартири відмовився це зробити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

З 10.05.1998 року по 18.08.2009 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідними свідоцтвами про укладення та розірвання шлюбу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась донька - ОСОБА_2, яка разом з сином позивачки від першого шлюбу - ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована  разом батьками та братом у  квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 615 від 8.10.2009 року, виданою ПП “Благоустрій” .

ОСОБА_4 на праві власності належить вказана квартира, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування від 24.05.2001 року та реєстраційним посвідченням Тернопільського міського БТІ.

Згідно з вимогами ст.156 ЖК України члени сім”ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Судом встановлено, що позивачка разом з дітьми вимушена була 7.07.2009 року залишити квартиру, у якій мешкала разом з відповідачем, через конфлікт, який стався  між ними коло 23 години цього ж дня, під час якого чоловік погрожував їй фізичною розправою та наніс тілесні ушкодження, що зафіксовано у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.07.2009 року стосовно ОСОБА_4 за ст.ст.122,129,296 КК України та з яким працівниками ТМВ УМВС України в Тернопільській області проведено профбесіду та винесено офіційне попередження.

Даний факт підтвердила також у суді очевидець події ОСОБА_2  та сусідка ОСОБА_8 , яка дала ОСОБА_2 одяг та взуття, оскільки вона прийшла до неї боса.

Після даного конфлікту позивачка разом з дітьми переселилась у найману квартиру та в кінці липня - у перших числах серпня 2009 року( ще до розірвання шлюбу) вивезла зі спірного житла  кухонний куток, холодильник, мікрохвильову піч та речі особистого вжитку, що визнали сторони в судовому засіданні  та підтвердили свідки  ОСОБА_9, який заходив у цей час в напівпорожню квартиру та ОСОБА_10, яка бачила як вивозили речі.

У зв”язку з неможливістю сплачувати плату за орендоване житло через малі заробітки позивачка має намір проживати у спірній квартирі разом з відповідачем,  проте, відповідач чинить їй у цьому перешкоди, зокрема,  поміняв замок від вхідних дверей. На її неодноразові звернення відмовляє їй у вселенні, чого не заперечив у суді.

Відповідно до  ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Оскільки позивачка з неповнолітніми дітьми  вимушена залишила спірне житло через об”єктивні причини та період протягом якого вони не проживали у ньому становить чотири місяці ( з липня по жовтень 2009 року), останні не втратили право на проживання у квартирі АДРЕСА_1.

А тому житлові права ОСОБА_1 та непоновлітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають захисту шляхом їх вселення у квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язання відповідача  не чинити їм перешкод в користуванні вказаним житлом.

         Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 213, 215  ЦПК України, ст.156 Житлового кодексу України, ст.405 ч.2 ЦК України суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча                                                                                                          І.Тиха