ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. Справа№ 920/200/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на рішення Господарського суду Сумської області

від 20.06.2018 (повний текст складено 25.06.2018)

у справі № 920/200/18 (головуючий суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Провідна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК Сумиводстрой»

про стягнення 571 216,67 грн. безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна», позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК Сумиводстрой» (далі - ТОВ «СБК Сумиводстрой», відповідач) про стягнення 571 216,67 грн. безпідставно набутих коштів. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16, під час його примусового виконання державним виконавцем, з рахунка позивача списано відповідачу 638 013, 41 грн., в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 вищезазначене рішення суду було скасовано. Тому, на думку позивача, правова підстава для перерахування таких коштів відпала, а перераховані на виконання рішення суду кошти в розмірі 571 216, 67 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, адже перебувають у нього без достатньої правової підстави.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки справа № 920/1154/16 направлена до Господарського суду Сумської області на новий розгляд, а тому правові підстави для перерахування коштів позивачем відповідачу досі не відпали.

У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач вказував, що спірні кошти були примусово списані з рахунку позивача, а оскільки постановою касаційного суду рішення, яке стало підставою для списання коштів, скасовано, то сам по собі факт нового розгляду не дає відповідачу підстав утримувати ці кошти.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 у справі № 920/200/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильною оцінкою положень закону, визначних в главі 83 ЦК України. Доводи апелянта зводяться до того, що спірні грошові кошти перебувають у відвідача без достатньої правової підстави, адже підстава на якій вони були набутими 29.11.2017 (день прийняття постави ВГСУ) відпала, а тому в силу приписів ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти в розмірі 571 216, 67 грн. Крім цього, апелянт стверджував, що обґрунтовуючи свої вимоги приписами ст. 1212 ЦК України, особа може просити про застосування засобу захисту, який не буде суперечити нормам чинного законодавства та не порушуватиме прав та інтересів третіх осіб.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та вказував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що приписи ст. 1212 ЦК України застосовуються лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не можливо повернути за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Крім цього, стверджував, що діючим законодавством України встановлено порядок повороту виконання судового рішення в порядку, визначеному ст. 333 ГПК України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.02.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, хоча в минулому судовому засіданні, яке проходило в режимі відеоконференції, представник відповідача надав пояснення щодо своїх заперечень з приводу апеляційної скарги позивача, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення та підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, в 2016 році Товариство з обмеженою відповідальністю «СБК Сумиводстрой» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Тепло-Світ» про стягнення в солідарному порядку 571 216, 67 грн., з яких 430 048, 39 грн. страхового відшкодування, 89 755, 79 грн. пені, 11 030, 12 грн. 3% річних, 40 382, 37 грн. інфляційних збитків, нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням умов Договору №06/0674462/1936/14 від 12.12.2014 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між позивачем і відповідачем.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ НВП «Тепло-Світ» на користь ТОВ «СКБ «Сумиводстрой» 430 048, 39 грн. страхового відшкодування, 89 755, 79 грн. пені, 11 030, 12 грн. 3% річних, 40 382, 37 грн. інфляційних збитків, 8 568, 25 грн. судового збору.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням, ПрАТ «СК «Провідна» оскаржило його в касаційному порядку.

20.07.2017 Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби в м. Києві на підставі виданого Господарським судом Сумської області 28.02.2017 наказу відкрито виконавче провадження № 54345999 та накладено арешт на всі рахунки ПрАТ «СК «Провідна» в межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 637 788, 42 грн.

22.08.2017 з рахунку ПрАТ «СК «Провідна» згідно платіжної вимоги державного виконавця в примусовому порядку списано 638 013, 41 грн.

27.09.2017 державним виконавцем закрито виконавче провадження в зв'язку з фактичним виконанням рішення.

Вищезазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями постанов державного виконавця.

Постановою Вищого господарського суду України 29.11.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що оскільки судові рішення, на підставі яких стягнуто спірні грошові кошти, скасовано судом касаційної інстанції, правова підстава для перерахування таких коштів відпала, відповідно вони підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, адже перебувають у нього без достатньої правової підстави.

Зобов'язанням згідно ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16, на підставі якого було видано відповідний наказ та списано грошові кошти з рахунків позивача в примусовому порядку згідно Закону України «Про виконавче провадження», підтверджено факт виникнення у нього зобов'язання зі сплати стягнених за згаданим рішенням грошових коштів, що в розумінні приписів чинного законодавства України є грошовим зобов'язанням.

Як вище згадувалось, постановою Вищого господарського суду України 29.11.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 13.02.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

З огляду на правовому позивача, ним фактично ставиться питання про поворот виконання рішення, яке врегульовано ст. 333 ГПК України.

За приписами ст. 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує той факт, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Таким чином, поворот виконання судового рішення - це процесуальна дія, яка полягає у повному або частковому відновленні первісного становища відповідача. В результаті суд зобов'язує позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 у справі N 1-25/2011 встановлено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечую елективне поновлення в правах».

За таких обставин, поворот виконання рішення - це процесуальний спосіб захисту прав боржника, який фактично спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, адже правова підстава для набуття майна відпала.

В той же час, необхідно розмежовувати інститут повороту виконання рішення та такого самостійного способу захисту порушеного права власності, яке застосовується на підставі ст. 1212 ЦК України.

Так, підстави вимагати повернення виконаного однією зі сторін зобов'язання визначено, зокрема, положеннями ст. 1212 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 1212 ЦК України приписи цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом цієї статті її приписи застосовуються в тому випадку, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Отже, вищезазначена норма закону може бути застосована в тому разі, якщо поворот виконання рішення в порядку, передбаченому процесуальними нормами, неможливий або у разі, якщо такий порядок нормативно не встановлений.

Як встановлено матеріалами справи, рішення Господарського суду Сумської області від 24.04.2018 у справі № 920/1154/16, яке прийнято за результатами нового розгляду справи про відмову у задоволенні позову ТОВ «СБК Сумиводстрой» до ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ НВП «Тепло-Світ» про стягнення в солідарному порядку 571 216, 67 грн., на момент розгляду даної справи № 920/200/18 місцевим судом не набрало законної сили,отже позивачем на той момент не доведено наявності правових підстав для перебування спірних коштів у відповідача.

Разом з цим, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення в межах справи №920/1154/16 та що такий поворот є неможливим в порядку, який врегульований спеціальною нормою процесуального законодавства.

З огляду на наведене та те, що приписами чинного ГПК України передбачено процесуальний спосіб захисту (поновлення) прав боржника при скасуванні рішення, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо невірного обрання позивачем правової норми та способу захисту порушеного права, відтак позовні вимоги як безпідставні та необґрунтовані не підлягають задоволенню.

Доводи позивача (апелянта) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 у справі № 920/200/18 - без змін

Матеріали справи № 920/200/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук