КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

27.01.10 р.                                                                                          № 8/75          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Чорногуза М. Г.

                                                  Фаловської І.М.

за участю представників сторін:

від позивача:       не з’явився           

від відповідача:  не з’явився          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 року у справі № 8/75

за позовом          суб’єкта підприємницької діяльності–фізичної особи ОСОБА_3, м. Кременчук

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія», м. Кременчук

про          стягнення 20000 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 р.  суб’єкт підприємницької діяльності–фізична особа ОСОБА_3  звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»про стягнення з товариства  набуті без достатньої правової підстави грошові кошти  розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на те, що зазначені  кошти у розмірі 20000 грн. набуто ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія»без достатньої правової підстави та відповідно до ст.ст. 387, 1212, 1213 ЦК України підлягають поверненню.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 р. (суддя Плеханова Л.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи  ОСОБА_3 20000 грн. боргу, 200 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається про укладання між сторонами договору маркетингових послуг, тобто маркетингові послуги позивачу не надавалися, а тому грошові кошти у розмірі 20000 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 року у справі № 8/75 та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга № 781/1 від 03.10.2009 р. та доповнення до апеляційної скарги №897/1 від 17.11.2009 р.  мотивовані тим, що рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 р. у справі № 8/75 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права –ст. 84 ГПК України, ст.ст. 173, 180, 181 ГК України та  ст.ст. 202, 204, 530  ЦК України.

02.12.2009 р. ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія»подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі № 8/75, в задоволенні якого колегією суддів відмовлено, оскільки при вирішенні  господарського спору спеціальних знань не  потрібно   (ст. 41 ГПК України).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою  суду від 03.12.2009 р. розгляд справи був продовжений згідно ст. 69 ГПК України.

Представник позивача, який був присутній в судових засіданнях,  проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що рішення суду першої  інстанції  прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта, який був присутній в судових засіданнях,  підтримав апеляційну скаргу.  

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін,  апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що позивач  згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 04.11.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець ОСОБА_3, а тому в тексті постанови  колегія суддів буде вказувати  найменування згідно свідоцтва.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується наявність  у діях сторін  волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в обґрунтування позову надав  квитанції до прибуткового касового ордеру №  002457  та № 002461 відповідно на  суму 9000 грн. та  на  суму 11000 грн. У квитанціях зазначено, що кошти прийняті 29 липня 2006 р. від ОСОБА_3 (а.с. 12-13).

Матеріали  справи  підтверджують, що  29.07.2006 року  сплачено грошові кошти в розмірі 20000 грн.  ОСОБА_3, без вказівки чи зазначення    на здійснення підприємницької діяльності (ст. 50 ЦК України).

Даний платіж  здійснено за маркетингові послуги, які відповідач мав надати позивачеві у майбутньому, при цьому, як вбачається з матеріалів справи договір маркетингових послуг сторонами був укладений 27.10.2006 року. Відповідно до п. 5.3. договору № 153 від 27.10.2006 року строком оплати встановлюється 1 (один) місяць з моменту укладання сторонами даного договору.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно його власнику. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 цієї ж норми зумовлено, що положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Господарським судом першої інстанції встановлено, відповідачеві згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру № 002457 від 29.07.2006 року на суму 9000 грн. та № 002461 від 29.07.2006 року на суму 11000 грн., а  всього  20000 грн. сплатила ОСОБА_3 Підставою оплати зазначено –«згідно договору за маркетингові послуги».

Відповідно до приписів статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов’язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 190 ЦК України  визначено, що майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Колегія суддів зазначає, що  матеріали справи не містять доказів направлення  відповідачу  вимоги, направленої   позивачем  06.08.2008 р. в порядку  ч. 2 ст. 530 ЦК України (а.с. 7).

Частиною другою статті  530 ЦК України передбачено, що якщо  строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати  такий обов’язок у семиденний  строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки термін  надання  відповідачем послуг   сторонами не визначений, а в квитанціях  вказано підставою договір за маркетингові послуги,  який укладений сторонами 27 жовтня 2006 року,  позивач в силу приписів ст. 530 ЦК України мав право звернутися до відповідача з вимогою виконати зобов’язання про надання таких  послуг,  а не  про повернення коштів.

Окрім того матеріали справи містять  додаток  № 2  від 08.11.2006 р. до договору № 153 про надання маркетингових послуг від 27.10.2006 року  - це Акт здавання-приймання робіт результатів маркетингових досліджень. Акт ФО-П ОСОБА_3 відмовилась  підписувати, про що комісійно складено акт від 29.11.2006 р.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у відповідача  відсутні зобов’язання по поверненню грошових  коштів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 р. у справі № 8/75 прийнято у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а тому апеляційна скарга  підлягає задоволенню.

Судові витрати  за розгляд апеляційної скарги   покласти на позивача  згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального  кодексу  України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 року у справі № 8/75 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 року у справі № 8/75  скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (39600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  на користь           товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова гільдія»(39600, вул. Першотравнева, 43 в  м. Кременчук; ідентифікаційний код 33180734)  100 грн.  державного мита за подання апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

Матеріали справи № 8/75 року повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Разіна Т. І

Судді:

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

                                                                                                    Фаловська І.М.

Дата відправки  09.02.10