КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

27.01.10 р.                                                                                          № 8/142          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Разіної Т. І (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мазур Л. М.

                                                  Чорногуза М. Г.

за участю представників сторін:

від позивача: представник  ОСОБА_3 за довіреністю  № 4433 від 18.12.2009 р.,

від відповідача: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року

у справі           № 8/142

за позовом  фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,   

                     м. Полтава

до                    комунального підприємства Полтавської обласної ради           

                    “Полтававодоканал”, м. Полтава

про                    стягнення 24322 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року фізична особа–підприємець ОСОБА_4 (позивач у справі) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою б/н від 27.08.2009 р. до комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” (відповідач у справі) про стягнення заборгованості в сумі 24322 грн. 53 коп. по договору поставки та монтажу б/н від 28.05.2009 року, що складається з:  23211 грн. сума основного боргу, 1067 грн. 67 коп. неустойка, 43 грн. 87 коп. три відсотки річних, 243 грн. 22 коп.  державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  та 900 грн. витрати на послуги адвоката (а.с. 2-4).

Позовні вимоги позивач обґрунтував  порушенням комунальним підприємством Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”  зобов’язань за укладеним  договором поставки та монтажу б/н від 28.05.2009 року щодо проведення  50% оплати за договором  в сумі 23211,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 р. у справі № 8/142 (суддя Плеханова Л.Б.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” на користь фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 24322 грн. 53 коп. заборгованості, 900 грн. витрат на послуги адвоката, 243 грн. 22 коп. державного мита та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того,  що в порушення умов договору поставки та монтажу б/н від 28.05.2009 року, відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача існувала заборгованість  сумі 23211 грн., а тому у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору  комунальне підприємство   зобов’язане сплатити цю суму боргу, пеню та 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням,  комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу № юр/166 від 14.10.2009 року (вх. № 1484-8/142 від 16.10.2009 р.) на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати  рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року у справі № 8/142 повністю та прийняти нове рішення, яким позивачу повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги  відповідач обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Полтавської області є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. 77 ГПК України, оскільки оскаржуване рішення прийнято за відсутності представника відповідача.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”  надіслав на адресу апеляційного  господарського суду телеграму (вх. № 2-10/594 від 18.11.2009 р.) та  від 21.01.2010 р. лист,  в яких  вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати  апеляційну скаргу у справі  без  участі його представника.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу на виконання ухвали суду не надав.

Представник позивача  25.01.2010 р.  через відділ документального забезпечення суду  надав письмове пояснення у справі.  В судових засіданнях  представник заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, які були присутні в судових засіданнях,  дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між фізичною особою–підприємцем ОСОБА_4 (продавець/ підрядник) та комунальним підприємством Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” (покупець/заявник) був укладений договір поставки та монтажу б/н від 28.05.2009 року  (а.с. 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно п. 1.1. договору  продавець зобов’язався поставити покупцеві вироби з оцинкованої сталі (далі - товар) та виконати монтаж відповідної якості, а покупець прийняти товар згідно накладної  (акту виконаних робіт) та здійснити оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.2. договору  вартість обладнання по договору визначається договірною ціною, а саме відповідно додатку № 1 від 28.05.2009 року до договору,  в якому сторони виклали кількість, вартість комплектуючих та робіт (а.с. 7).

Колегія суддів зазначає, що сторонами в  пункті  2.3. договору   передбачені умови розрахунків –попередня оплата 50% суми договору протягом 3 днів з моменту підписання договору  та 50% суми після виконання установки кондиціонерів.

Відповідно до п. 3.1. договору, покупець зобов’язався оплатити залишкову вартість товару та монтажу на умовах даного договору, після підписання акту прийому-передачі товару та акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення гарантійного строку, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного і належного виконання (здійснення).

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 6 коментованої статті передбачає право боржника відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання іншою стороною своїх обов'язків, які є необхідною умовою виконання обов'язків боржником. Як правило, такі ситуації мають місце при виконанні зустрічних зобов'язань, коли виконання свого обов'язку однією із сторін відповідно до договору обумовлене виконанням іншою стороною свого обов'язку.

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор, якщо цього вимагає боржник, повинен видати останньому інше письмове підтвердження про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Таким підтвердженням може слугувати розписка, акт приймання-передачі майна, виконаних робіт, наданих послуг тощо.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов даного договору 04.08.2009 року передав представнику відповідача Купріяну Івану Миколайовичу по довіреності серія ЯПР № 039518 від 04.08.2009 року кондиціонери в кількості 7 штук ( а.с. 12), що підтверджується видатковими накладними № Г-00000021 від 04.08.2009 року на суму 7886,00 грн. та № Г-00000020 від 04.08.2009 року на суму 33436,00 грн. ( а.с. 8-9, 12).

Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, останнім була здійснена попередня оплата  50% вартості  отриманого товару на суму 23211 грн.

На час розгляду спору в місцевому господарському суді та в апеляційній інстанції відповідачем не заперечено отримання товару за представленими накладними.

Доказів сплати  решти 50% заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що місцевий господарський суд дійшов до невірного висновку про стягнення 24322  грн. 53 коп. вартості поставленого товару та монтажу з наступних підстав.

Відповідно до умов п. 3.5. договору зобов’язання продавця вважається виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі (акту виконаних робіт) представниками продавця і покупця.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, зобов’язання щодо поставки товару (кондиціонерів) позивач виконав у  повному обсязі.

Проте, доказів виконання позивачем зобов’язання, що передбачене п. 3.4. договору щодо монтажу товару протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту поставки товару (підписання акту прийому –передачі товару), ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді, позивачем надано не було.

Окрім того,  пунктом  7.2. договору  встановлено, що після закінчення робіт сторони підписують акт приймання-передачі (акт виконаних робіт).

Проте, матеріали справи не містять жодного підписаного  акту прийому-передачі товару та акту  виконаних робіт, що підтверджував би факт проведення позивачем  установки (монтажу) кондиціонерів  у кількості 6 штук і прийняття  виконаних  монтажних робіт  відповідачем.

Як зазначається в частині першій ст.  32 ГПК України   доказами у справі   є будь-які фактичні  дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується  вимога і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення  господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає  тільки ті докази,  які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні   бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, як зазначалось вище, матеріали справи не містять жодного підписаного  акту прийому-передачі товару та акту  виконаних робіт, що підтверджував би факт проведення позивачем  установки (монтажу) кондиціонерів  у кількості 6 штук, закінчення робіт позивачем і прийняття  відповідачем.

Представником позивача таких доказів суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач  не виконав зобов’язання щодо  монтажу (установки)  поставлених кондиціонерів, не надав доказів  виконання таких робіт на суму 4250 грн. та  підписаного акту прийому-передачі  (акту виконаних робіт),  а тому зобов’язання продавця  вважаються не виконаними. А, відтак, у відповідача   зобов’язання щодо оплати  решти 50% суми договору  є таким, що не наступило.

За даних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду  вважає не правомірним та необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за договором  № поставки та монтажу від 28 травня 2009 р. та  судових витрат.

Відповідач у   апеляційній скарзі зазначає, що  рішення в суді першої інстанції  прийняте без його участі, що  є порушенням його прав, оскільки просив суд першої інстанції про відкладення розгляду справи.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений  місцевим судом про час і місце судового розгляду справи

Тому, керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні в господарському суді Полтавської області при розгляді справи № 8/142, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, ігноруючи свої процесуальні права та обов’язки, не уповноважило іншу особу представляти інтереси підприємства у суді. Відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез’явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Таким чином, якщо суддя вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.5.1. „Інструкції з діловодства в господарських судах України”, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Тому суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 8/142, відмовив у задоволенні заявленого клопотання цілком правомірно, не порушуючи при цьому чинного процесуального  законодавства України та врахував повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення від 01.10.2009 року.

Судові витрати  за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача  згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 69, 99, 101-105 ГПК України,  Київський міжобласний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунальним підприємством Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року у справі № 8/142  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 року у справі № 8/142 –скасувати . Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на  користь  комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал (м. Полтава, вул. П. Комуни,  буд. 40-а; ідентифікаційний  код 03361661)  122 грн. державного мита  за подачу  апеляційної скарги.

Видати наказ.

Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

Справу № 8/142 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанову надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

  Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог

         ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Разіна Т. І

Судді:

                                                                                                    Мазур Л. М.

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки  09.02.10