Справа №303/1529/18                                                                                 2/303/1/19

        ряд. стат. звіту - 48

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2019 року         м. Мукачево

               Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді                        Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача                        ОСОБА_2

представника відповідача                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Мар`яни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Мукачівська районна державна нотаріальна контора та орган опіки та піклування Мукачівської РДА про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

       ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: Мукачівська районна державна нотаріальна контора та орган опіки та піклування Мукачівської РДА про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

       Позов мотивований тим, що будинок №4 по вул.Чкалова в с.Череївці Мукачівського району належав ОСОБА_6, яка 25.12.2006 року склала заповіт і заповіла все своє майно та все те, що буде їй належати на час смерті – внуку ОСОБА_7. ОСОБА_6 померла 01.08.2010 року, після смерті якої відкрилася спадщина. На день смерті ОСОБА_6 з нею були зареєстровані ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_3. У свою чергу, ОСОБА_7 прийняв спадщину за заповітом, оскільки проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляв про її відмову, проте не оформив свідоцтво про право на спадщину. 03.11.2007 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від данного шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. 17.01.2016 року помер ОСОБА_7, який на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Після смерті останнього відкрилася спадщина, в тому числі до спадкової маси увійшов житловий будинок, який належав ОСОБА_7 на підставі заповіту його баби ОСОБА_6. Оскільки, спадкодавець ОСОБА_7 заповіт не залишив, то спадщина відкрилася за законом і єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 є його малолітній син ОСОБА_4 Однак, в лютому місяці 2018 року ОСОБА_2 стає відомо, що будинок №4 по вул.Чкалова в с.Череївці Мукачівського району належить вже ОСОБА_5, тобто брату її колишнього чоловіка, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що оскільки після смерті ОСОБА_7 залишився проживати його малолітній син ОСОБА_4, то і він відповідно повинен бути спадкоємцем першої черги, а не брат померлого, який відноситься до другої черги.

       Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задоволити з підстав наведених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та пояснив, що спадкоємець ОСОБА_7 не проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на день її смерті, заяву про прийняття спадщини за заповітом не подавав, а тому спадщину не прийняв і її не оформив. Положення статті 1276 ЦК України про спадкову трансмісію, на малолітнього сина спадкодавця ОСОБА_7 – ОСОБА_4 не поширюється, оскільки спадкоємець ОСОБА_7 помер майже через 6 років після відкриття спадщини, а не протягом 6 місяців, як того вимагає дана норма права. Крім цього, на переконання представника відповідача, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Мукачівської РДА – ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і не заперечила щодо їх задоволення.

Представник третьої особи Мукачівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11 в судове засідання не з’явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, задоволення позовних вимог залишає на розсуд суду. 

Вивчивши заяву, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.        Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

       Судом встановлено, що згідно повторного ОСОБА_12 про смерть серії І-РЕ №818976 від 28.09.2017 року ОСОБА_7 помер 17.01.2016 року (а.с. 8).

       ОСОБА_12 про народження серії 1-ФМ №105185 від 26.05.2008 року вбачається, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_7 і ОСОБА_2 (а.с. 9).

       Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.07.2012 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 було розірвано (а.с. 12).

       ОСОБА_13 з погосподарської книги №06 за 2006-2010 роки за №02-09/48 від 12.02.2018 року виданої Лохівською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області слідує, що на день смерті мешканки ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка померла 2010 року, з нею за вищевказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_8 – зять, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 2012 року, ОСОБА_7 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 2016 року та ОСОБА_5 – внук, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).

       Згідно Довідки №02-09/52 від 13.02.2018 року виданої Лохівською сільською радою Мукачівського району на день смерті 17.01.2016 року ОСОБА_7 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 15).

       ОСОБА_14 від 25.12.2006 року вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом матиме право заповіла внуку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 16).

       ОСОБА_15 листа Мукачівської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області №13002/14 від 14.03.2018 року слідує, що 06.12.2017 року на підставі заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, нотаріальною конторою заведено Спадкову справу №472/2017 за померлим ОСОБА_7, який помер 17.01.2016 року, останнє місце реєстрації якого було с.Череївці, вул.Чкалова, 4, Мукачівського району. Спадкоємцем майна ОСОБА_6 по заповіту був її онук – ОСОБА_7, який прийняв спадщину по заповіту, але не оформив свої спадкові права та помер 17.01.2016 року. ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_7 (а.с. 18).

       Постановою Мукачівської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області №135/02-31 від 16.03.2018 року відмовлено ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах малолітнього сина – ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: с.Череївці, вул.Чкалова, 4, Мукачівського району, який належав ОСОБА_6, оскільки 06.12.2017 року нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 19).

       ОСОБА_16 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №117637765 від 20.03.2018 року вбачається, що власником будинку №4 по вул. Чкалова в с.Череївці Мукачівського району з 18.03.2010 року була ОСОБА_6, а з 06.12.2017 року став ОСОБА_5 (а.с. 21-23).

       ОСОБА_15 №02-09/81 від 14.03.2018 року і №02-09/82 від 14.03.2018 року слідує, що ОСОБА_7 на час смерті його бабусі ОСОБА_6 не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 82, 83).

       Дані правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до  ст.41 Конституції України  та  ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України  передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до  ст. 16 ЦК України  одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно до  ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 року в справі №6-168цс12 майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

При цьому, згідно роз'яснень, які містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, у разів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Одним із способі захисту цивільних прав, встановлених ч.2 ст.16 ЦК України є визнання права. У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням - кожному з них окремо.

Згідно з п.212 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Пунктом 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з роз'яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. ОСОБА_12 про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статі Кодексу передбачено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

       Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7, який помер 17.01.2016 року, відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на будинок №4 по вул.Чкалова в с.Череївці Мукачівського району, який останній успадкував за своєю бабою ОСОБА_6 на підставі заповіту. У свою чергу, брат померлого ОСОБА_5 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за своїм братом ОСОБА_7, після чого оформив право власності на себе, як друга черга спадкоємців, що підтверджується як листом так і Постановою про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії Мукачівською районною державною нотаріальною конторою. Даний факт спростовує твердження представника відповідача про те, що померлий ОСОБА_7 не прийняв спадщину за заповітом, після смерті баби ОСОБА_6, а також підтверджує факт прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_5 саме за своїм померлим братом ОСОБА_7.        Отже, судом встановлено, що отримання свідоцтва про право на спадщину за померлим ОСОБА_7 його братом ОСОБА_5 відбулось всупереч вимогам ст.ст. 1258 та 1261 ЦПК України, оскільки спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦПК України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У даному випадку, у першу чергу право на спадкування за законом за померлим ОСОБА_7 мав його малолітній син ОСОБА_4, а не брат, який відноситься до другої черги спадкування.

       Крім цього, суд приходить до переконання, що оскільки законному представнику ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за померлим ОСОБА_7, що у свою чергу свідчить про не визнання даного права іншими особами, зокрема відповідачем, а також це право оспорюється, то позивач відповідно до вимог ст.391 ЦПК України, має право пред’явити позов про визнання його права власності, що у свою чергу ним і було зроблено.

       Керуючись ст.ст. 12, 15, 16, 316, , 317, 391, 392, 1261, 1268, 1301 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер І-910 виданий 06 грудня 2017 року ОСОБА_5, видавник: ОСОБА_11, державний нотаріус Мукачівської районної державної нотаріальної контори.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок №4 по вулиці Чкалова в с.Череївці Мукачівського району, загальною площею 63,80 кв.м., житлова площа 33,50 кв.м. з господарськими будівлями (літня кухня Б; сараї В, Г; вбиральня Д; гараж Е; ворота 1; огорожа 2; колодязь Н) в порядку спадкування за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

        Позивач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_12 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 Мар`яна Василівна, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_12.

       Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_13.

       Третя особа: Мукачівська районна державна нотаріальна контора, місце знаходження м.Мукачево, пл.Миру, 30.

       Третя особа: орган опіки та піклування Мукачівської РДА, місце знаходження м.Мукачево, вул.Штефана Августина, 21.

Повний текст рішення суду складено 28.02.2019 року.

Головуючий                                 Ю.Ю. Куцкір