Справа № 2 "А"-2671/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 листопада 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Колдіної О.О.
з участю секретаря Плющ Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов"язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної надбавки, -
в с т а н о в и в:
позивач звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить визнати дії Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2009 р. протиправними та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. Судові витрати проси покласти на відповідача у справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
В попередньому судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив суд задовольнити позов з обставин, викладених в позовній заяві. Крім того, подав заяву про розгляд справи по суті, оскільки, всі фактичні обставини встановлені і необхідні докази містяться в матеріалах справи.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва .
Позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, встановлено ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Статтею 71 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Таким чином, на період дії правовідносин, які є предметом спору в цій справі, наявні два нормативно-правові акти: Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір державної соціальної допомоги.
Вирішуючи питання про колізію норм вказаних законів, що мають однакову юридичну силу, суд виходив з пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" був прийнятий пізніше Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008 зазначено, що згідно частини другої статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Судом достовірно встановлено, що Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва з 01.01.2009 року здійснювало виплати позивачу відповідного до бюджетного призначення та у розмірі встановленому Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік".
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 64, 95 Конституції України, Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" та керуючись ст.ст. 7,8, 9, 10, 17, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої соціальної допомоги "Дітям війни" - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя