№ 2-179/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

4 лютого 2010 року                                                                          м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                                 Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту договору,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим в подальшому, до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ СР «Укрсоцбанк», Банк) про визнання недійсним пункту договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28.02.2008 року між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 10-29/5475 (далі Договір), відповідно до умов якого, Банк надав їй грошові кошти у сумі 1 150 000 грн. 00 коп., зі сплатою 14% річних.

Зазначила, що п. 6.2 Договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею.

Вказаний пункт Договору встановлює обмеження щодо вимог її права на звернення до суду для захисту особистих немайнових та майнових прав, а також інтересів.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд визнати недійсним  п. 6.2 Договору кредиту № 10-29/5475 від 28 лютого 2008 року..

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та надав письмові заперечення.

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представника позивача та представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 10-29/5475 (а.с.6-11).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 1 150 000 гривень, зі сплатою 14% річних та з порядком погашення суми основної заборгованості відповідно до Графіку погашення кредиту. Кінцевий строк погашення заборгованості по кредиту до 27 лютого 2028 року.

Договір містить третейське застереження, яке передбачене пунктом 6.2 Договору, відповідно до якого, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002 м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеним у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до п. 3.3.6 Договору, ОСОБА_1 зобов’язується суворо дотримуватися положень цього Договору.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» (далі Закон), юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди ( ч. 1 ст. 12 Закону).

Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами у справі, що між сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження у договорі.

Третейська угода у вигляді третейського застереження є невід’ємною частиною Договору кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, п. 6.2 Договору кредиту, може бути визнано недійсним, якщо:

1.   його зміст суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства;

2.   при укладанні договору у сторін не було необхідного обсягу дієздатності;

3.   волевиявлення учасників договору не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі;

4.   він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

5.   правочин вчинений у формі не встановленій законом;

6.   вчиняється батьками та суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Третейське застереження, зазначене в п. 6.2 Договору, не суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 3 Закону зазначає, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Таким чином, з умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору та зі змісту наведених правових норм вбачається, що право ОСОБА_1 на захист особистих немайнових та майнових прав та інтересів не порушено.

На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст.ст. 203, 215 ЦК України, Закону України «Про третейські суди» та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 17, 57, 60, 61, 74, 208, 212 – 215, 218, ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту договору – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя