№ 2-1957/10

У Х В А Л А

28 січня 2010 року                                                                м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазурик О.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Друга Київської Державна нотаріальна контора про визначення 1/3 частки майна за спадкуванням за законом,

В С Т А Н О В И В :

             18.12.2009 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, Другої Київської Державної нотаріальної контори про визначення 1/3 частки на спадкування за законом.

            Вказана позовна заява підлягає поверненню позивачу з наступних підстав.

            Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 119 ЦПК України.

           Для того, щоб визначити, чи підлягає прийняттю позовна заява із відкриттям провадження у справі чи вона підлягає залишенню без руху з підстав невідповідності вимогам ст.119-121 ЦПК України суддя зобов’язаний перевірити дотримання позивачем правил підсудності, встановити спірні правовідносини, що виникли між сторонами, визначити норму матеріального права, яка підлягає застосуванню у даному випадку. Не вирішуючи цих питань, суддя не зможе виконати завдання, покладені на нього на стадії прийняття позовної заяви і відкриття провадження у справі.

          Вирішуючи питання про відкриття провадження встановлено, що:

          - в  порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не  зазначено повне ім’я, а саме  прізвище, ім’я, по-батькові позивачів та відповідача та не зазначено ім’я представника, його місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку;

          - в   порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява не містить змісту позовних вимог;

          - в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява  не містить ціну позову;

          - в порушення п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

            - в порушення   п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України  в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують  кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

            - в порушення вимог ч. 3 ст. 119 ЦПК України позовна   заява   не підписана позивачем ОСОБА_1

            - в порушення вимог з ч. 5 ст. 119 ЦПК України судовий збір сплачено не у повному обсязі.

  В зв’язку з чим ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк  до 25 січня 2010 року для усунення недоліків.

  На виконання ухвали суду  ОСОБА_5 надала уточнену позовну заяву.

  Дослідивши надану позовну заяву від 22.01.2010 року встановлено, що недоліки, зазначені в ухвалі суду  від 28 грудня 2010 року виконано не в повному обсязі.

            А саме,          

          - в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява  не містить ціну позову;

          - в порушення п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

            - в порушення   п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України  в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують  кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

            Позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано представником ОСОБА_5, але в порушення вимог ч. 7 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

            Таким чином,  недоліки зазначені в ухвалі суду від 28.12.2009 року позивачами не усунуто, вимоги суду не виконано.

            Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно  до  ухвали  суду  у  встановлений строк виконає вимоги,  визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить  суму  судового  збору,  а  також  оплатить  судовий збір,  позовна заява вважається поданою в день первісного її подання  до  суду.  Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

            Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

             З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

           У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

           У зв’язку з наведеним,  вимога зазначення в позовній заяві змісту позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів, що підтверджують кожну  обставину порушення права позивача, наявність підстав для звільнення від доказування з підстав, передбачених  ст. 119 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

  Керуючись ст.ст.  119-121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

            Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Друга Київської Державна нотаріальна контора про визначення 1/3 частки майна за спадкуванням за законом вважати неподаною та повернути позивачеві.

            Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

           Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя