Справа № 159/3438/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О. А.

Провадження № 22-ц/802/239/19 Категорія: 47 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Грушицького А.І.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_2

відповідачки - ОСОБА_3

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Ковельської міської ради Волинської області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні проїздом, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись в суд із зазначеними позовними вимогами, які обгрунтували тим, що вони разом із ОСОБА_8 є власниками трьохквартирного житлового будинку АДРЕСА_1. На сусідній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_9, а земельна ділянка площею 763 кв.м., на якій розташований цей будинок, рішенням Ковельської міської ради від 28.01.2010 №66/9 безоплатно передана у власність відповідачам у даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

Позивачі вважають, що вказана земельна ділянка передана відповідачам у власність з порушенням норм земельного законодавства, оскільки вони не є власниками житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці, технічна документація, на підставі якої видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, не пройшла процедури погодження головного архітектора, в зв'язку з чим не було враховано, що на земельній ділянці знаходиться самовільно побудований сарай, який фактично розташований на спільному проїзді до будинку позивачів. Позивачі також зазначали, що частина спільного проїзду, який є єдиним доїздом до їх будинку, передана у власність відповідачам. Ширина проїзду у місці розташування сараю шириною 2,6 м унеможливлює проїзд спецтехніки до їх житлового будинку у разі необхідності та не відповідає вимогам ДБН щодо дотримання ширини проїзду - 3,5 м.

Посилаюсь на зазначені обставини та уточнивши свої вимоги, позивачі просили суд визнати недійсним рішення Ковельської міської ради від 28.01.2010 року № 66/9 про безоплатну передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 763 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26.06.2012, яка знаходиться по АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_2 усунути перешкоди в користуванні проїздом шириною 4,30 м, що знаходиться між домоволодіннями по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 і прямує до будинку АДРЕСА_1 починаючи відлік від межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2018 року в даній справі позовні вимоги задоволено частково.

Постановлено визнати незаконним та скасувати рішення Ковельської міської ради Волинської області від 28 січня 2010 року № 66/9 в частині передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 763 кв.м. по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 від 26 червня 2012 року про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 зареєстрований в Книзі записів реєстрації держаних актів на праві власності на землю за номером 071040001001498.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах з відповідачів в користь кожного позивача, зокрема, по 1653, 60 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу на це рішення, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача апеляційну скаргу підтримали і просили скаргу задовольнити, представник позивача апеляційну скаргу заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Апеляційну скаргу відповідачів слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування рішення Ковельскої міської ради та про визнання недійсним Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушуються права позивачів на використання належного їм на праві власності майна.

Проте, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1 про що видано свідоцтво про право власності на житло, а позивач ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_4 (т.1,а.с.20, а.с.33-37).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на праві власності належить земельна ділянка площею 763 м.кв., яка знаходиться по АДРЕСА_2.

Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок, в якому проживають позивачі.

Також судом встановлено, що власником земельної ділянки по АДРЕСА_3, яка також межує із земельною ділянкою, на якій розташований зазначений вище багатоквартирний будинок, є ОСОБА_2 - представник позивача в даній справі.

У своїй позовній заяві позивачі зазначали, що між земельною ділянкою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_7 та земельною ділянкою ОСОБА_2 існує проїзд до їх багатоквартироного будинку. Згідно топографічного плану земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 18.11.2016, власником якої є ОСОБА_2, ширина проїзду між земельними ділянками становить: на в'їзді - 4,56 м, на виїзді - 4,37 м, а в місці розташування сараю відповідачів - 2,88 м (т.1,а.с. 164).

При цьому позивачі вважають, що внаслідок неправомірної, на їх думку, приватизації відповідачами земельної ділянки по АДРЕСА_2 були порушені їх права на користування проїздом.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом, при цьому, встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 набули право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на підставі рішення Ковельської міської ради від 28 січня 2010 року за номером 66/9 «Про безплатну передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (т.1,а.с.10).

Право власності на землю посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26.06.2012 року (т.1, а.с.7), який виданий після затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 (т.1,а.с.8-10).

За положеннями статті 116 ЗК України громадяни чи юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (стаття 152 ЗК України).

Разом з тим, позивачі суду не надали належних і допустимих доказів щодо того, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, в якому вони проживають, передана їм у користування або у власність.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачі порушують права позивачів щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, в якому вони проживають, оскільки позивачі не є ні власниками, ні землекористувачами цієї земельної ділянки, а тому їм не належить право оспорювати набуття права власності відповідачами на суміжну земельну ділянку, оскільки особа в судовому порядку має право захищати своє порушене право.

За положеннями статті 152 ЗК України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а позивачі не є ні власниками земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, в якому вони проживають, ні землекористувачами цієї земельної ділянки.

З врахуванням наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2018 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Ковельської міської ради Волинської області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.

Головуючий

Судді