ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 04/01/5026/1089/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: ліквідатора Приватного підприємства "ПІД КЛЮЧ" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни - Василенка С.І., ордер ЧК №83406, Назаренка С.А. ордер ЧК №106563; ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" -директора ОСОБА_7; TOB «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» - Марченко І.А., довір №31 від 10.08.2018, ОСОБА_9, дов. №6 від 07.02.2019;ГПУ Доценко Т.О., посв. №029222 від 29.09.2014.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "ПІД КЛЮЧ" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018

(Головуючиу суддя - Остапенко О.М.; судді - Верховець А.А., Отрюх Б.В.)

за заявою боржника в особі ліквідатора банкрута

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІД - КЛЮЧ"

про визнання недійсним договору та застосування правових наслідків

у справі № 04/01/5026/1089/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол"

до Приватного підприємства "ПІД КЛЮЧ"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа про банкрутство ПП "ПІД КЛЮЧ" , провадження у якій порушено ухвалою суду від 23.05.2011 року за заявою ТОВ „Інфокол".

1.1. Постановою Господарського суду Черкаської області від 12.11.2015 року у даній справі ПП "ПІД КЛЮЧ" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ухвалою суду від 23.08.2016 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Назаренка С.А.

1.2. Боржником в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., у межах справи про банкрутство, у ліквідаційній процедурі, подано заяву від 25.01.2017 №02-03/61 (вх.суду №2008/17 від 26.01.2017) з вимогами: визнати недійсним договір від 16.11.2010 №190 нп/щ, укладений між ПП "ПІД КЛЮЧ" та ТОВ "ПІД - КЛЮЧ" (далі - Договір), та застосувати правові наслідки його недійсності: витребувати у ТОВ "Під ключ" на користь ПП "Під ключ" майнові права на нежитлові приміщення №9, цоколь, блок А (5), площею 351,0 кв.м.; №38С, поверх 4, блок А (5), площа 196,0 кв.м.; №38 Б, поверх 3, блок А (5), площею 346,22 кв.м.; №38, поверх 2, блок А (5), площею 266,7 кв.м.; №28, поверх 1, блок А (5), площею 254,01 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Щербакова, 52.

2. Заяву подано з підстав, передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство) і мотивовано тим, що Договір підписано особою, яка не має достатнього обсягу цивільної дієздатності (директор підприємства-боржника ОСОБА_11 за Статутом ПП "ПІД КЛЮЧ" мав право укладати договори без попереднього погодження із засновниками лише на суму, що не перевищує Статутний капітал підприємства (а саме 100,00 грн.), у той час як ціна оспорюваного Договору (виходячи з акту приймання - передачі майнових прав від 16.11.2010) становить 8570961 грн, у т.ч. ПДВ 1428493,50 грн; за Договором здійснено відчуження майна без відповідних майнових дій іншої сторони, Договір укладено менше ніж за 1 рік до порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Під ключ", за Договором відповідач (ТОВ "ПІД КЛЮЧ") коштів ПП "Під ключ" не сплачував, тобто боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі №04/01/5026/1089/2011 заяву боржника в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Назаренка С.А. від 25.01.2017 року №02-03/61 (вх.суду №2008/17 від 26.01.2017), з урахуванням клопотання від 11.05.2017 року (вх.суду №10111/17 від 11.05.2017) задоволено повністю; спростовано майнові дії ПП „Під ключ" з передачі 16.11.2010 року на користь ТОВ "ПІД - КЛЮЧ" згідно з актом приймання-передачі майнових прав до Договору №190/нп/щ від 16.11.2010 року нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52.; витребувано у ТОВ "ПІД-КЛЮЧ" на користь ПП "ПІД КЛЮЧ" майнові права на наступні нежитлові приміщення, які розташовані за адресою у м. Києві по вул. Щербакова, 52: № 9, цоколь, блок А (5), площею 351,0 кв.м.; №38С, поверх 4, блок А (5), площа 196,0 кв.м.; №38 Б, поверх 3, блок А (5), площею 346,22 кв.м.; №38, поверх 2, блок А (5), площею 266,7 кв.м.; №28, поверх 1, блок А (5), площею 254,01 кв.м.; стягнуто з ТОВ "ПІД КЛЮЧ" на користь ПП "ПІД КЛЮЧ" 3 200,00 грн судових витрат.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Боржником було вчинено майнову дію з передачі свого майнового права іншій особі (тобто боржник здійснив відчуження майна). Відчуження майна здійснено безоплатно. Таким чином судом установлено ті обставини, з якими Закон Про банкрутство пов'язує можливість спростування майнових дій боржника, що є правовою підставою задоволення заявлених вимог. При цьому суд виходив за межі первісно заявлених вимог з огляду на клопотання про це боржника.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2018 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІД-КЛЮЧ" та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі №04/01/5026/1089/2011 задоволено.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі №04/01/5026/1089/201 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви боржника в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Назаренка С.А. про спростування майнових дій ПП „ПІ КЛЮЧ" з передачі 16.11.2010 року на користь ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" згідно з актом приймання-передачі майнових прав до Договору №190/нп/щ від 16.11.2010 нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52, відмовити.

6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що за відсутності доказів та недоведеності наявності у боржника майнових прав на спірне майно станом на 2010 рік, та враховуючи одержання відповідного майна лише в кінці 2011 року згідно акту від 12.12.2011 року, суд другої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих сумнівів, що спірне майно було безоплатно відчужено боржником на користь ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" саме на підставі спірного Акту приймання-передачі майнових прав від 16.11.2010 року, отже, обставини, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість спростування майнових дій боржника, і як наслідок, підстав для задоволення заяви ліквідатора, відсутні.

6.1. Крім того, апеляційний господарський суд послався на те, що ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», як власника спірного майна, не було залучено місцевим господарським судом до участі у даній справі під час розгляду заяви ліквідатора.

6.2. Таким чином, як зазначив апеляційний господарський суд, прийнявши ухвалу та витребувавши у ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" на користь ПП „ПІД КЛЮЧ" майнові права на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою у м. Києві по вул. Щербакова, 52: № 9, цоколь, блок А (5), площею 351,0 кв.м.; №38С, поверх 4, блок А (5), площа 196,0 кв.м.; №38 Б, поверх 3, блок А (5), площею 346,22 кв.м.; №38, поверх 2, блок А (5), площею 266,7 кв.м.; №28, поверх 1, блок А (5), площею 254,01 кв.м., права на які належать ТОВ „Євростандарт Плюс", суд першої інстанції прийняв рішення про його права та інтереси без залучення вказаної особи до участі у справі щодо розгляду заяви ліквідатора ПП „ПІД КЛЮЧ", що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги

7. Ліквідатор Приватного підприємства „ПІД КЛЮЧ" арбітражний керуючий Носань   Н.С. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі №04/01/5026/1089/2011 з проханням її скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.11.2018 у даній справі без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставою для скасування скаржник вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 73, 75, 86, 282 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України).

8.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судом другої інстанції не було досліджено документи, які мають значення для вирішення справи.

8.2. Вказане порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

8.3. Так, скаржник посилається на те, що спірне майно було передано КП «ЖИТОМИРБУДЗАМОВНИК» до ПП «ПІД КЛЮЧ» 12.12.2011, тобто до відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні, яка відбулася лише 24.04.2012, та договору № 838 від 11.12.2013 про участь у фонді фінансування будівництва TOB «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» та до укладення договору № 809 від 03.12.2013 про відступлення права вимоги до TOB «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», отже, спірні майнові права (нежитлові приміщення) TOB «ПІД-КЛЮЧ» отримало саме від ПП «ПІД КЛЮЧ», а не внаслідок правонаступництва від КП «Житомирбудзамовник».

8.4. Відносно висновків суду апеляційної інстанції про відсутність договору про передачу майнових прав № 190/нп/щ від 16.11.2010 між ПП «ПІД КЛЮЧ» та TOB «ПІД-КЛЮЧ», скаржник зазначає, що ухвалою суду першої інстанції не визнавався недійсним жодний договір, а застосовано особливий спосіб захисту інтересів боржника - спростування майнові дії та застосовано правові наслідки такого спростування - витребування майнових прав на користь боржника.

8.5. Скаржник спростовує висновки суду апеляційної інстанції про преюдиціальність судових рішень у справі № 910/5001/16, вважає, що ці рішення не мають преюдиціального значення для даної, оскільки ПП «ПІД КЛЮЧ» не було учасником вказаної справи та не могло надати документи, які підтверджують підстави набуття ним майнових прав на нежитлові приміщення.

8.6. Вважає, що надані у даній справі документи спростовують висновки обставини, встановлені судами під час розгляду справи №910/5001/16 та зазначає, що предметом спору у вказаній справі було зобов'язання однієї сторони провести перебудову нерухомого майна для іншої сторони, а не визнання права власності.

8.7. До Верховного Суду 01.02.2019 скаржником надано додаткові пояснення до касаційної скарги

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. Прокурор Черкаської області у своєму відзиві на касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства „ПІД КЛЮЧ" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни її підтримав та просив задовольнити.

9.1. ТОВ "ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС" надано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Під ключ" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни.

10.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі №04/01/5026/1089/2011 за касаційною скаргою ліквідатора Приватного підприємства „ПІД КЛЮЧ" арбітражного керуючого Носань Н.С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у даній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства „ПІД КЛЮЧ" арбітражного керуючого Носань Н.С. на 13 лютого 2019 року о 12 год 30 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

14. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

15. Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

16. Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

17. Згідно з ч. 1 ст. 20 вказаного Закону правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

18. Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

19. Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

20. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду даного спору місцевим господарським судом, ліквідатор банкрута подав письмове клопотання від 11.05.2017 (вх.суду №10111/17 від 11.05.2017), згідно з яким просив спростувати майнову дію ПП „ПІД КЛЮЧ" з передачі майна боржника до ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" і повернути банкруту передане ним нерухоме майно.

21. Судом першої інстанції було встановлено: між ПП „ПІД КЛЮЧ" та ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" був складений акт приймання передачі майнових прав до Договору №190/нп/щ від 16.11.2016, згідно з яким ПП „ПІД КЛЮЧ" передало ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" майнові права на наступні нежитлові приміщення за адресою: м.Київ, вул.Щербакова, 52: №9, цоколь, блок А (5), площею 351,0 кв.м.; №38С, поверх 4, блок А (5), площа 196,0 кв.м.; №38 Б, поверх 3, блок А (5), площею 346,22 кв.м.; №38, поверх 2, блок А (5), площею 266,7 кв.м.; №28, поверх 1, блок А (5), площею 254,01 кв.м. (а.с.32 т.36).

21.1. Будь-яких доказів здійснення сплати коштів ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" на користь боржника за передані майнові права, укладення Договору від 16.11.2010 №190 нп/щ. у справі немає. Як вбачається з опису вилученого майна (додаток №1 до протоколу обшуку від 12.07.2013, а с. 208 т.41) Договір не містив підписів та печаток сторін. Майнову дію сторонами вчинено менш ніж за 1 рік до порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

21.2. Правочин керівником ПП „ПІД КЛЮЧ" вчинено без отримання на це згоди засновників останнього (згідно п.п.2.4, 3.6 Статуту ПП „ПІДКЛЮЧ", а.с.33 т.36) директор має право укладати договори без попереднього погодження із Засновниками лише на суму, що не перевищує Статутний капітал підприємства (а саме 100,00 грн.), у той час як ціна оспорюваного Договору, згідно з актом приймання - передачі майнових прав від 16.11.2010, становить 8570961,00 грн.).

22. Оцінивши установлені фактичні обставини, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що боржником було вчинено майнову дію з передачі свого майнового права іншій особі (тобто боржник здійснив відчуження майна) безоплатно, менш ніж за 1 рік до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що є підставою для спростування майнових дій боржника, При цьому суд вийшов за межі первісно заявлених вимог з огляду на клопотання про це ліквідатора.

23. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

24. Під час апеляційного перегляду, суд другої інстанції встановив, що: в ході розгляду вказаного спору з метою дослідження фактичних обставин справи, у зв'язку із відсутністю у ліквідатора відповідного договору, судом першої інстанції було витребувано примірник Договору від 16.11.2010 №190 нп/щ у ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" та ПАТ „Артем-Банк", однак банк повідомив про відсутність у нього вказаного договору, а від ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" будь-якої інформації до суду не надійшло.

24.1. Згідно повідомлення Головного слідчого управління Національної поліції України від 04.05.2017 року вилучений у боржника у ході обшуку Договір від 16.11.2010 №190 нп/щ не мав підписів і печаток сторін.

25. Апеляційний господарський суд вважає, що за відсутності спірного договору у боржника, учасників справи про банкрутство та правоохоронних органів суд позбавлений можливості дослідити умови вказаного договору на предмет його підпису особою без відповідних на те повноважень, а також на підтвердження або спростування факту безкоштовного відчуження майна, отже підстави вважати, що майнові права на спірне нерухоме майно ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" набуло саме на підставі Договору від 16.11.2010 року №190 нп/щ, у суду відсутні.

26. Спростовуючи висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зауважив, що висновок про задоволення заяви ліквідатора про спростовування майнової дії боржника щодо передачі майна на користь ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" судом першої інстанції прийнято лише на підставі аналізу єдиного доказу, наявного в матеріалах справи, а саме Акту приймання-передачі майнових прав до Договору №190 нп/щ від 16.11.2010 року між ПП „ПІД КЛЮЧ" та ТОВ „ПІД-КЛЮЧ".

27. Апеляційний господарський суд вважає, що спростувавши відповідну майнову дію в судовому порядку з підстав, передбачених ст. 20 Закону про банкрутство, суд першої інстанції не врахував, що заявником не було доведено наявність у боржника відповідного майна (прав на майно) станом на момент здійснення такої дії, вказаних обставин не дослідив та не з'ясував на якій правовій підставі ПП „ПІД КЛЮЧ"належали витребувані у ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" майнові права на нежитлові приміщення, передані за Актом від 16.11.2010 року.

28. Апеляційний господарський суд встановив, що ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" в судовому засіданні заперечив щодо укладення як Договору від 16.11.2010 року №190 нп/щ, так і Акту приймання-передачі майнових прав до Договору №190 нп/щ від 16.11.2010 року, та зазначив, що прав на майно за цим актом не набув і згідно документів бухгалтерського обліку відповідні господарські операції у ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" не відображені.

29. Апеляційний господарський суд також встановив, що: обґрунтовуючи підстави набуття боржником майнових прав на нежитлові приміщення, ліквідатор посилається на Договір генерального підряду № 69 на капітальне будівництво, укладеного між КП „Житомирбудзамовник", як замовником, та ПП „ПІД КЛЮЧ", як генеральним підрядником, відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов'язався збудувати й передати замовнику житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземною автостоянкою по вул. Щербакова, 52, м. Київ.

29.1. Додатковою угодою № 1 від 10.10.2007 року до вказаного договору встановлено, що за будівельні роботи розрахунки з генеральним підрядником можуть проводитись шляхом передачі майна (житлових та/або нежитлових приміщень) в Об'єкті будівництва за актом приймання-передачі.

29.2. Доказів передачі генеральному підряднику - ПП „ПІД КЛЮЧ" майнових прав, які були передані ТОВ „ПІД-КЛЮЧ", станом на дату здійснення оскаржуваної майнової дії боржника суду не надано. Так само не надано і відповідних актів приймання-передачі.

29.3. В подальшому, лише 12.12.2011 року відповідно до акту-прийому-передачі майна до Договору генерального підряду на капітальне будівництво №69 від 10.10.2007 року Генеральний підрядник (ПП „ПІД КЛЮЧ") прийняв, а Замовник (КП „Житомирбудзамовник") передав безпосередньо майно - нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Щербакова, 52 у м. Києві в рахунок оплати наданих послуг та доставлених матеріалів на Об'єкт будівництва, серед яких передано нежитлові приміщення за №9, цоколь, блок А (5); №38С, поверх 4, блок А (5); №38Б, поверх 3, блок А (5); №38, поверх 2,блок А (5); №28, поверх 1,блок А (5).

29.4. Акт приймання-передачі майна між ПП „ПІД КЛЮЧ" та КП „Житомирбудзамовник" складено 12.12.2011 року, тобто значно пізніше, ніж спірний Акт приймання-передачі майнових прав № 1 від 16.11.2010 року між ПП „ПІД КЛЮЧ" та ТОВ „ПІД-КЛЮЧ".

30. Встановивши наведені обставини, суд другої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих сумнівів, що спірне майно боржником було безоплатно відчужено на користь ТОВ „ПІД-КЛЮЧ" саме на підставі спірного Акту приймання-передачі майнових прав від 16.11.2010 року.

31. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що власником спірних нежитлових приміщень станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», про що свідчить наявне у справі свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.12.2015 року (індексний номер: 48751457), а законність оформлення права власності на спірні приміщення за ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», встановлено судами у господарській справі №910/5001/16, що в силу ст. 75 ГПК України не потребують доказуванню.

32. Також, судом другої інстанції було встановлено, що ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», як власника спірного майна, не було залучено судом до участі у даній справі під час розгляду заяви ліквідатора, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

33. Проте, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає висновки судів обох попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

34. У ст. 20 Закону про банкрутство передбачено, що за цим Законом можуть визнаватися недійсними не лише правочини, але й спростовуватися майнові дії боржника.

35. Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов'язаного з волевиявленням боржника як суб'єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.

36. Отже, спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).

37. Законом про банкрутство встановлені підстави для спростовування майнових дій боржника у разі вчинення таких дій у підозрілий період, наслідком яких стала його неспроможність або неможливість виконання ним зобов'язань перед кредиторами.

38. Відповідно до ч. 2 та ч.4 ст. 20 Закону про банкрутство у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

39. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу, у резолютивній частині якої зазначається висновок про стягнення з особи, якій були сплачені кошти чи було передане інше майно, коштів на користь боржника.

40. Слід звернути увагу, що судам при розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

41. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

42. Оскілки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

43. Так, пославшись на судові рішення у справі №910/5001/16, які мають преюдиціальне значення у даній справі, апеляційний господарський суд не з'ясував суб'єктний склад та предмет спору у названих рішеннях.

44. Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до частини п'ятої ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

45. Згідно із статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

46. У ч. ч. 2, 3 ст. 2 ГПК України, визначено, що Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

47. Таким чином, судом апеляційної інстанції невірно застосовано ст. ст. 2, 73, 75, 86 ГПК України, зроблено передчасний висновок стосовно наявності у справі преюдиціальних фактів за відсутності дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, на які посилався ліквідатор банкрута, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для даної справи.

48. Суд апеляційної інстанції обмежився констатацією того, що нерухоме майно зареєстроване за TOB «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», однак не досліджував питання про те, коли, від кого та на якій підставі TOB «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» отримало у власність дане майно та коли, від кого і на якій підставі TOB «ПІД-КЛЮЧ» отримало спірне майно.

49. Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність договору про передачу майнових прав № 190/нп/щ від 16.11.2010 та у зв'язку з цим про незаконність прийнятого рішення місцевого господарського суду є передчасним, оскільки заявником було змінено свої вимоги, отже суд першої інстанції договір про передачу майнових прав № 190/нп/щ від 16.11.2010 недійсним не визнавав, а факт його не підписання поклав в основу рішення.

50. Апеляційний господарський суд не дослідив, чи може відсутність (неукладення, непідписання) договору № 190/нп/щ від 16.11.2010 свідчити про незаконність акту приймання-передачі від 16.11.2010 та чи є у зв'язку з цим передача спірних майнових прав за актом приймання-передачі без укладення договору підставою для спростування майнових дій боржника.

51. Вказані порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови апеляційної інстанції.

52. Однак, під час апеляційного перегляду, судом другої інстанції було встановлено, що наразі власником спірних нежитлових приміщень є ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», якого, як власника спірного майна, не було залучено судом до участі у даній справі під час розгляду заяви ліквідатора, отже висновки апеляційного господарського суду щодо наявності, в силу п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, обов'язкової підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції у даному випадку, є правомірним, отже, ухвала суду першої інстанції також підлягає скасуванню.

53. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

54. Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

55. В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

56. Так, у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

57. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

58. В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

59. У даному випадку, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів касаційних скарг, однак у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо оцінки/переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

60. Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

61. Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

62. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, про скасування як ухвали місцевого господарського суду так і оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди обох інстанцій припустились порушень про які йдеться у наведеній постанові.

63. Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід здійснити розгляд справи з урахуванням вищевикладеного, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, а відтак, встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням наведеного у цій постанові.

64. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 310 ГПК України).

65. Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарг, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції відповідно до приписів ст. 129 ГПК України не розподіляє судові витрати за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 10, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства «ПІД КЛЮЧ» арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 скасувати.

3. Справу у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко