Справа № 199/8218/18

                                                                       (2/199/1437/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку порушенням строків їх виплати у розмірі 7037,33 гривень, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 101751,64 грн. та моральної шкоди у розмірі 10879,00 грн. У підтвердження позовних вимог посилається на те, що з 02 серпня 2010 року по 16 листопада 2015 року позивач працював на посаді заступника директора виробництва у відповідача по справі. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року був частково задоволений позов позивача, з відповідача на користь позивача було стягнуто заробітну плату в розмірі 36950,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 75325,85 грн., компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 17176,64 грн. та 1000,00 грн. моральної шкоди. Вказане рішення набрало законної сили 12 липня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Розрахунок по заробітній платі на час його звернення до суду з ним не проведено.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Підтвердив суду, що рішення суду про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди виконано відповідачем 18 жовтня 2018 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що невиконання з боку відповідача рішення суду щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відбувалось не з вини відповідача, оскільки на час перегляду рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в апеляційній та касаційній інстанції на підставі постанови Самарського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2017 року було зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, а постановою Самарського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18 жовтня року було поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа. Оскільки у категорії трудових спорів відсутній поворот виконання, відповідач чекав рішення касаційної інстанції, крім того ухвалою суду касаційної інстанції було зупинено виконавче провадження. На підставі того факту, що судом вже розглядались вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Суд, вислухав пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2017 року позов позивача до відповідача задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 36950,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 75325,85 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в сумі 17176,64 грн. та 1000,00 грн. моральної шкоди, рішення набрало законної сили 12 липня 2017 року. Постановою державного виконавця від 18.08.2017 року було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2017 року було зупинено виконавче провадження. Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року вказане рішення залишено без змін та виконане відповідачем 18 жовтня 2018 року.

Вказані обставини визнаються сторонами, тому не підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок , суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, оскільки фактично розрахунок з позивачем відповідач здійснив 18.10.2018 року, останній має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки, тобто з 23 лютого 2017 року (з наступний день після винесення рішення) по 17 жовтня 2018 року включно (день, що передує фактичному розрахунку).

Рішенням суду від 22.02.2017 року встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 246,97 грн., затримка розрахунку становить 411 робочих днів, таким чином, у відповідності до статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає 101504 грн. 67 коп.

Відповідно до ст.1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків її виплати» підприємства, установи і організації всі форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Однак суд зауважує, що рішенням суду від 22 лютого 2017 року питання щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати було вирішено. Таким чином суд не вбачає підстав для повторного розгляду питання щодо стягнення компенсації на користь позивача.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на встановлене судом порушення прав позивача, яке полягало у тривалій затримці виплати нарахованої заробітної плати, яке тривало вже і після рішення суду про її стягнення. З урахуванням наданих позивачем пояснень, щодо негативного впливу вказаного порушення на життя останнього та його родини, суд визнає, що позивач зазнав душевних страждань, які виникли внаслідок необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя безумовно призвело до порушення, встановленого в родині порядку організації життєдіяльності та відпочинку.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням встановлених судом обставин справи, які мають істотне значення, суд визнає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди 10879 грн. є завищеним. Керуючись вимогами розумності і справедливості суд визнає, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної несвоєчасною виплатою заробітної плати підлягають стягненню грошові кошти у сумі 1000 грн.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх часткового задоволення, оскільки судом встановлено порушення відповідачем встановлених законом строків виплати заробітної плати, що призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову суд ухвалює про покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1719 гривень 05 копійок.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,ст.ст. 116,117,237-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» (м. Дніпро, вулиця 20-річчя Перемоги,30, код ЄДРПОУ 13419447) на користь ОСОБА_1 (м. Дніпро, вулиця Терещенківська,26/74, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 лютого 2017 року по 17 жовтня 2018 року включно в розмірі 101504,67 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн.,а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1719,05 грн., а всього 104224 (сто чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні 52 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання в тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення апеляційної скарги.

Суддя