ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2998/19 Справа № 210/4055/18 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приватне підприємство «Восход»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Восход» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 14 листопада 2018 року, яке ухвалено суддею Скотар Р.Є. у місті Кривому Розі,(відомості про складення повного тексту судового рішення відсутні),-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Восход», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві в розмірі 150000 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_5 стався нещасний випадок під час виконання трудових обов'язків, в наслідок отриманої травми він помер. На той час йому було сім років, через смерть батька він переносив та переносить тяжкі моральні страждання, оскільки залишився без батьківського піклування та підтримки, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та докладання додаткових зусиль для організації свого подальшого життя.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 14 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Восход» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, задоволені повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Восход» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з Приватного підприємства «Восход» на користь держави судові витрати в розмірі 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі відповідач Приватне підприємство «Восход» посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема зазначає, що судом не взято до уваги, що потерпілий ОСОБА_5 є винною особою, яка допустила порушення законодавства про працю, наслідком чого стався нещасний випадок, оскільки останній не переконався у безпеці своїх дій, проявляючи власну ініціативу, не зупиняючи конвеєру почав збивати кригу з роликів цього конвеєру. Відповідач наголошує на тому, що позивачем долучені сфальсифіковані докази: копі Акту форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельними наслідками, та Акту форми Н-1 за №21 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом з ОСОБА_5, яка полягає в тому, що в цих актах змінений текст в частині послідовності переліку осіб винних в настанні нещасного випадку, в цих актах першими зазначені посадові особи ПП «Восход», які допустили порушення законодавства про працю, а ОСОБА_5, вказаний останнім. Тоді, як в оригіналах актів, наданих суду відповідачем, саме ОСОБА_5 вказаний першою особою яка порушила особисті правила безпечної праці. Відповідач вказує, що посадові особи відповідача здійснили всі необхідні заходи для уникнення нещасного випадку на підприємстві зі ОСОБА_5, який пройшов всі необхідні інструктажі з питань охорони праці, в тому числі був проінструктований і в день події майстром дільниці ОСОБА_7 Відповідач вважає, що саме послідовність осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці має вирішальне значення для встановлення причинного зв'язку між протиправними діями і моральною (немайновою) шкодою, відповідно до ст.1167 ЦК України. Наголошує на тому, що дотримання загиблим правил техніки безпеки не призвело б до нещасного випадку і він би залишився живим, і родина не втратила б батька та чоловіка.

Також, відповідач не погоджується із визначеним судом розміром стягнутої моральної шкоди, вважає його незрозумілим, неприйнятним та необґрунтованим належним чином. Окрім того, відповідач вказує на порушення вимог ст.175 ЦПК України при відкритті провадження. Зазначає, у рішенні невірно зазначено розмір судового збору, стягнутого з відповідача, вказуючи на те, що він повинен становити 704,80 грн., тоді, як суд стягнув 704 грн. Також звертає увагу на те, що в мотивувальній частині рішення зазначено про часткове стягнення моральної шкоди, а в резолютивній частині, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 /а.с.5/. ОСОБА_5 працював у ПП «Восход» машиністом конвеєра /а.с.44 зворот/.

Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22.55 годині у ПП «Восход» від 28.05.2005 р., ОСОБА_5, працюючи машиністом конвеєра самохідної установки з переробки сталесплавного шлаку, виконував роботу, пов'язану з переробкою сталесплавних шлаків на самохідній установці з переробки шлаків, під час виконання якої його було зажато ломом до прогону стрічкового конвеєра, внаслідок чого наступила смерть /а.с.44-47/.

Смерть ОСОБА_5 наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 35 років /а.с.6/.

Згідно п.7 Акту №21 про нещасний випадок від 28.02.2005 року основною причиною нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій з охорони праці потерпілим, супутні причини - відсутні /а.с.49/.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог,керувався статтями 15, 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, 153, 173 КЗпП України 13 Закону України «Про охорону праці» й виходив з того, що смерть ОСОБА_5 сталася в результаті нещасного випадку при виконанні ним трудових обов'язків, у зв'язку із чим обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю батька на ПП «Восход».

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Нормами статей 15, 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Відповідно до статей 1167,1168 ЦК України відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється винною особою, яка її завдала.

За змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку із загибеллю батька підтверджується матеріалами справи. Судом встановлено, що позивач залишився без батька у віці дев'яти років, у зв'язку із чим був позбавлений можливості відчувати батьківську любов, піклування та турботу, порадитися та спілкуватися з ним тощо. Всі ці обставини призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків та докладання додаткових зусиль для організації свого подальшого життя.

Доводи відповідача, що судом не взято до уваги, те, що потерпілий ОСОБА_5 є винною особою, яка допустила порушення законодавства про працю, наслідком чого стався нещасний випадок, що позивачем долучені сфальсифіковані докази: копії Актів форми Н-5 та форми Н-1 за №21, так, як у цих актах змінений текст в частині послідовності переліку осіб винних в настанні нещасного випадку, оскільки в них першими зазначені посадові особи ПП «Восход», які допустили порушення законодавства про працю, а ОСОБА_5, вказаний останнім, тоді, як в оригіналах актів, наданих суду відповідачем, саме ОСОБА_5 вказаний першою особою яка порушила особисті правила безпечної праці, що саме послідовність осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці має вирішальне значення для встановлення причинного зв'язку між протиправними діями і моральною (немайновою) шкодою, відповідно до ст.1167 ЦК України, колегія суддів не сприймає.

Зазначені відповідачем обставини були предметом розгляду судом першої інстанції, так суд, дослідивши долучений до матеріалів справи належним чином завірений акт №21 та копію акту №21, надану представником відповідача, встановив їх ідентичність, відмінності у змісті вищезазначених актів не знайшли підтвердження.

Перелік осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці у п.10 зазначеного акту, зміст порушення даними особами вимог законодавства є ідентичними п.10 акту №21, наданого представником відповідача.

Так, в п.10 акту працівниками, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці визнано ОСОБА_5, який порушив вимоги інструкцій з охорони праці; ОСОБА_7 - майстер дільниці №1 ПП «Восход»; ОСОБА_6 - інженер з охорони праці ПП «Восход»; ОСОБА_8 заст. директора з охорони праці ПП «Восход»; ОСОБА_9 - заст. Директора з технології ПП «Восход» /а.с.49/.

Отже, судом було встановлено, що нещасний випадок на виробництві стався, в тому числі і з вини відповідача, смерть ОСОБА_5 настала від нещасного випадку у зв'язку з виробництвом, що підтверджується зазначеними вище актами.

Колегія суддів, з наведених вище підстав повністю погоджується з висновком суду, що копія акту №21, надана представником позивача є належним та допустимим доказом.

Відповідно до роз'яснень зазначених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходив з того, що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок нещасного випадку, який стався з ним під час виконання трудових обов'язків, тому і поклав обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю батька, на ПП «Восход».

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв'язку з втратою близької людини.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач ОСОБА_1, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходив з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також з того, що після смерті батька позивач переносить тяжкі моральні страждання, оскільки залишилася без батька у віці 9-ти років. У зв'язку зі смертю батька позивач позбавлений можливості відчувати батьківську любов, піклування та турботу, матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення життєвих зв'язків, призводить до необхідності докладати зусилля для організації свого життя.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1, який втратив батька внаслідок незабезпечення відповідачем дотримання працівниками підприємства техніки безпеки.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, що визначеним судом розміром стягнутої моральної шкоди необґрунтований належним чином, оскільки смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, який залишився без батька, характер психологічної травми, яку він отримав у віці 9-ти років у зв'язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди сину загиблого, а доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо наявності вини самого загиблого і відсутності підстав для задоволення позову, є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів, а також незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, в їх сукупності, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, до відповідача Приватного підприємства «Восход» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника, підлягають повному задоволенню.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо не вірного визначення судом першої інстанції розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої смертю батька на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.5 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню на користь держави за рахунок відповідача, неповно враховано вимоги законодавства, що моральна шкода визначена у грошовому виразі становить майнову вимогу.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «Восход» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, в частині стягнутого з відповідача на користь держави судового збору. З відповідача ПП «Восход» на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно задоволених вимог, в сумі 1500 грн., що становить 1% від суми моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Восход» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2018 року в частині стягнутого судового збору змінити, збільшивши розмір стягнутого з відповідача Приватного підприємства «Восход» на користь держави судового збору з 704,00 грн. до 1500 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді: