Справа № 456/106/15-ц

Провадження № 2/456/20/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року                                                                        місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді                                Гули Л. В. ,

з участю секретаря                                Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб: ОСОБА_3, Моршинської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 просить зобов’язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,0292 га, розташованою по вул. Скорубської, 14 в м. Моршині Львівської області, шляхом демонтажу огорожі, що знаходиться на цій земельній ділянці.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що 30.03.2009 між нею та ОСОБА_4 було укладено договір дарування, відповідно до якого вона прийняла в дар 21/100 ідеальну частину житлового будинку та господарських споруд по вул.Скорубської, 14 в м. Моршині Львівської області. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 350242 вона є власником земельної ділянки площею 0,0292 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Скорубської, 14 в м. Моршині Львівської області. Згідно з планом встановлених меж вищевказана земельна ділянка межує із землями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, самовільно встановив бетонні стовпці та натягнув металеву сітку. 10.02.2012 на підставі її заяви відповідно до акту обстеження земельної ділянки по вул. Скорубської, 14 в м. Моршині Львівської області комісією проведено огляд меж земельної ділянки та виявлено, що існуюча огорожа зі сторони ділянки громадянина ОСОБА_2 та межа відповідно до акта встановлення та узгодження меж не відповідають схемі судового розподілу земельної ділянки між попередніми власниками цих земельних ділянок відповідно до рішення Стрийського районного суду Львівської області від 10.07.1998. ОСОБА_2 рекомендовано встановити огорожу відповідно до схеми судового розподілу земельної ділянки. На її неодноразові прохання перенести огорожу на встановлену межу відповідач реагує агресивно та погрожує їй. У зв’язку з порушенням її права володіння, користування та розпорядження майном змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила в їх задоволенні відмовити, покликаючись на те, що позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками одного житлового будинку разом з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованого в м. Моршині по вул. Скорубської, 14 (колишня адреса : вул. Миру, 10; вул. Миру, 24; вул. Ковпака, 14). Відповідачу належить 54/100 його частин на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.1966. Інші 46 частин належали ОСОБА_8 (25/100 частин) та ОСОБА_9 (21/100 частина). Їх правонаступниками є позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 Житловий будинок разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами розташований на землях Моршинської селищної ради. На час вирішення спору земельна ділянка була в їх користуванні. Між ними як власниками будинку склався певний порядок користування земельною ділянкою. Зокрема, на частині земельної ділянки ОСОБА_2 розташовані, крім належної йому частини будинку, господарські будівлі та споруди і ця частина земельної ділянки обгороджена стаціонарною огорожею (металічні стовпці, металічна сітка). Ця межа не змінювалася багато десятиліть. Жодних перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 позивачці не створює. Крім того, позивачка не надала доказів того, яка площа земельної ділянки є в її фактичному користуванні на час звернення до суду, чи дійсно ця площа є менша від площі земельної ділянки, переданої їй у власність, чи її право є порушене, а також чи відповідає площа земельної ділянки площі, переданій у власність третьому співвласнику житлового будинку ОСОБА_3 Більше того, вимога позивачки демонтувати огорожу з її земельної ділянки площею 0,0292 га є незаконною та порушує права ОСОБА_2 як землекористувача.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання була належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи Моршинської міської ради Львівської області ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивачки. Додатково пояснила, що комісією по вирішенню земельних спорів Моршинської міської ради встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самовільно встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 та чинить останній перешкоди в її користуванні.

Заслухавши пояснення позивачки, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ОСОБА_5, 20.III.1952, якою гарантовано захист права власності, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Ст. 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. … Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 належить 54/100 частин домоволодіння, розташованого в м. Моршині по вул. Скорубської, 14 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.1966, позивачці ОСОБА_1 належить 21/100 частина домоволодіння на підставі договору дарування від 30.03.2009, ОСОБА_3 є власником 25/100 частин домоволодіння.

Рішенням № 24 виконавчого комітету Моршинської міської ради від 27.02.1997 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» відповідачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,05 га.

Згідно з рішенням Моршинської міської ради Львівської області № 914 від 26.06.2014 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 0,0508 га, яка передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих в місті Моршині Львівської області по вул. Скорубської, 14 /а.с. 86/.

Рішенням Моршинської міської ради 17 сесії 6 скликання № 349 від 26.04.2012 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0292 га, розташовану в м. Моршині Львівської області по вул. Скорубської, 14. На підставі цього рішення 27.11.2012 позивачці ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 350242 площею 0,0292 га /а.с. 5/.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 в справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 10.07.1998 у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про розподіл земельної ділянки, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10.07.2015, розподілено земельну ділянку, належну до будинку № 14 по вулиці Скорубської в м. Моршині Стрийського району. Зокрема, ОСОБА_9 виділено згідно з таблицею № 1 висновку експертизи № 2 земельні ділянки площами 94,5 кв.м та 154,3 кв.м, які разом з площею забудови належної йому частини будинку становлять 292 кв.м, і зобов’язано ОСОБА_9 обладнати вхід на земельну ділянку площею 154,3 кв.м. зі сторони об’їзної дороги. ОСОБА_8 виділено земельну ділянку площею 347,7 кв.м. з урахуванням площі забудови належної їй частини будинку та зобов’язано її обладнати вхід – в’їзд на цю ділянку зі сторони об’їзної дороги /а.с. 6, 40-41/.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 23.11.2016 в справі №456/464/98 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про розподіл земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка набрала законної сили, встановлено наступне: «Судами встановлено, що згідно правовстановлюючих документів ОСОБА_9 належать земельні ділянки площами 94,5 кв.м та 154,3 кв.м, які разом з площею забудови належної йому частини будинку становлять 292 кв.м, та що відповідачці ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 347,7 кв.м з врахуванням площі забудови належної їй частини будинку.

Правонаступником ОСОБА_9 є ОСОБА_1, а правонаступником ОСОБА_8 є ОСОБА_3, які користуються вказаними земельними ділянками.

Розміри земельної ділянки при будинковолодінні по вул. Скорубської (раніше Ковпака), 14 в м. Моршині змінювались за рахунок освоєння заболоченої частини суміжної ділянки.

Рішенням виконкому Стрийської міської ради депутатів трудящих № 103 від 11 березня 1966 року за частиною будинковолодіння ОСОБА_2 була закріплена земельна ділянка площею 366 кв.м.

В послідуючому рішенням виконкому Моршинської селищної ради народних депутатів №81 від 18 червня 1989 року за частиною будиноволодіння ОСОБА_2 була закріплена земельна ділянка площею 420 кв.м, а за частиною будинковолодіння ОСОБА_8 – 596 кв.м, що вбачається також з листа землевпорядника міськвиконкому №31 від 3 липня 1989 року. При цьому в рішенні вказано, що земельні ділянки розділено по фактичному користуванню.

В цьому листі вказано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 користуються земельними ділянками окремо, мають окремі заїзди до них та не мають претензій один до одного.

Також указано, що земельні ділянки відповідають графічним матеріалам, які виконані в Стрийському МБТІ у 1976 році.

За частиною будинковолодіння ОСОБА_2 була закріплена земельна ділянка площею 356 кв.м, а він, не дивлячись на рішення виконкому Моршинської міської ради від 24 березня 1998 року, яке ним не оскаржено, безпідставно вважає, що її розмір мав би бути більший.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» одночасно з розв’язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також згідно зі ст. 105 ЗК (561-12) вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно провів розподіл земельних ділянок без порушень прав ОСОБА_2О.»

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.08.2017, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 05.06.2018, що набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Моршинської міської ради Львівської області, третіх осіб: ОСОБА_3, Управління Держземагентства у Стрийському районі Львівської області про визнання частково нечинним рішення Моршинської міської ради № 349 від 26.04.2012 (в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0292 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Моршині Львівської області по вул. Скорубської, 14) та визнання недійсним виданного 27.11.2012 ОСОБА_1 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №350242 площею 0,0292 га, розташованої в м. Моршині Львівської області по вулиці Скорубської, 14 /а.с. 74-83/.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розподілом між сторонами спірної присадибної земельної ділянки, проведеним рішенням суду, яке набрало законної сили, права ОСОБА_2 не порушені, а доводи його представника про те, що площа його земельної ділянки не відповідає частці у будинковолодінні, співвласником якого він є з позивачкою ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3, суд не бере до уваги, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи з огляду на положення ч. 5 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки по вул. Скорубської, 14 в місті Моршині від 10.02.2012 комісія по вирішенню земельних спорів при обстеженні земельної ділянки виявила, що існуюча огорожа зі сторони ділянки ОСОБА_2 та межа по акту встановлення та узгодження меж не відповідають схемі судового розподілу земельної ділянки. Громадянину ОСОБА_2 рекомендовано встановити огорожу відповідно до схеми судового розподілу земельної ділянки, приватному підприємству «Галагрозем» внести зміни в технічну документацію згідно з рішенням суду, громадянці ОСОБА_3 привести межу ділянки у відповідність до державного акту /а.с. 8/.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки по вул. Скорубської, 14 в місті Моршині від 22.10.2014 комісія по вирішенню земельних спорів провела огляд межі земельної ділянки ОСОБА_2 по вул. Скорубської, 14 в м. Моршині в зв’язку з тим, що суміжний землекористувач ОСОБА_1 відмовилася погоджувати межу земельної ділянки. При обстеженні земельної ділянки порушень межі не виявлено. Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України комісія вирішила погодити межу земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 по вул. Скорубської, 14 в м.Моршині /а.с. 110/.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки по вул. Скорубської, 14 в м. Моршині від 02.11.2017 комісія по вирішенню земельних спорів з виходом на місце повторно встановила, що сусід ОСОБА_2 (м. Моршин, вул. Скорубської, 14) самовільно встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 Вимоги комісії, викладені в акті від 10.02.2012, ОСОБА_2 не виконав, огорожу не переніс і до сьогодні створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 292 кв.м ОСОБА_1, тому комісією повторно рекомендовано ОСОБА_2 демонтувати огорожу, що самовільно встановлена на земельній ділянці ОСОБА_1, та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, встановити огорожу на межі розподілу земельних ділянок. Громадянці ОСОБА_3 провести межу ділянки відповідно до державного акту /а.с. 84/.

З метою уникнення розбіжностей між вищезгаданими актами обстеження земельної ділянки від 22.10.2014 та від 02.11.2017 повторно проведено обстеження земельної ділянки по вул.Скорубської, 14 в м. Моршині.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки по вул. Скорубської, 14 в місті Моршині від 13.02.2019 комісія по вирішенню земельних спорів Моршинської міської ради з виходом на місце повторно встановила, що ОСОБА_2 (м. Моршин, вулиця Скорубської, 14) самовільно встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 Існуюча огорожа зі сторони ділянки ОСОБА_2 та межа по акту встановлення та узгодження меж не відповідають схемі судового розподілу земельної ділянки. Раніше заявлені вимоги комісії по вирішенню земельних спорів Моршинської міської ради, викладені в акті, ОСОБА_2 не виконав, огорожу не переніс і до сьогодні створює перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 292 кв.м. Громадянину ОСОБА_2 рекомендовано демонтувати огорожу, що самовільно встановлена на ділянці ОСОБА_1, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та встановити огорожу по межі земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 згідно з планом встановлення меж земельної ділянки і державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.11.2012.

Показаннями свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні встановлено, що він є головою комісії по вирішенню земельних спорів Моршинської міської ради. У складі комісії він проводив заміри спірної земельної ділянки, один раз за заявою позивачки ОСОБА_1, другий – за заявою відповідача ОСОБА_2 Позивачка була присутня при проведенні замірів земельної ділянки, відповідач участі не брав, хоча був запрошений для проведення таких. Комісією було встановлено, що ОСОБА_2 самовільно встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 та створює їй перешкоди в її користуванні.

З пояснень свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні встановлено, що він є чоловіком позивачки. Відповідач самочинно встановив огорожу на земельній ділянці, яка належить його дружині, що перешкоджає заїзду вантажних транспортних засобів до спірної земельної ділянки, через що вони не можуть провести ремонт належної їм частини будинку.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що вона була першим власником будинку. Відповідачем ОСОБА_2 самовільно встановлено огорожу на земельній ділянці позивачки, що перешкоджає їй в користуванні земельною ділянкою.

Допитана в судовому засіданні як свідок позивачка ОСОБА_1 пояснила, що межі розподілу земельної ділянки порушені. Огорожа встановлена відповідачем ОСОБА_2 після того, як вона стала власником спірної земельної ділянки. Ця огорожа створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати від інших осіб усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 ЗК України).

Відповідно до п. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

З аналізу зазначених вище доказів у цивільній справі, суд прийшов до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 у повній мірі доведено перед судом факт порушення її права користування земельною ділянкою та вчинення відповідачем дій за межами його прав з порушенням прав, свобод та інтересів позивачки.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що відповідачем допущено порушення норм земельного законодавства, у позасудовому порядку відповідач не бажає усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0292 га по вулиці Скорубської, 14 в місті Моршині Львівської області, яка на праві власності належить позивачці ОСОБА_1, а тому, на думку суду, позивачкою обрано спосіб захисту, який передбачений чинним законодавством, відповідає змісту порушеного права та є ефективним для його відновлення.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 слід задовольнити та зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0292 га по вулиці Скорубської, 14 в м. Моршині Львівської області шляхом демонтажу огорожі, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

ОСОБА_14 ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, (82482, місто Моршин Львівської області, вул. Скорубської, 14; паспорт серії КВ № 744641, виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 03.10.2001; РНОКПП НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0292 га по вулиці Скорубської, 14 в м. Моршині Львівської області шляхом демонтажу огорожі, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Повний текст рішення складено судом 25.02.2019.

Суддя                                                Л.В.Гула