Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 629/3837/17

провадження № 61-37613 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження: державний виконавець міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашов Вадим Сергійович, міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

стягувач - Кредитна спілка «Лозівський взаємний кредит»

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року у складі судді Попова О. Г. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В.С., міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, стягувач Кредитна спілка «Лозівський взаємний кредит» (далі - КС «Лозівський взаємний кредит»)

На обгрунтування вимог скарги зазначала, що на виконанні міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 27061418, відкрите на виконання виконавчого листа № 2025/2-76/11, виданого 17 травня 2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Сіріус-А» (далі - ТОВ «ВКФ «Сіріус-А») на користь КС «Лозівський взаємний кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 61 200,00 грн, суми нарахованих, але не сплачених відсотків у розмірі 29 235,77 грн, а всього - 90 435,77 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції від 19 червня 2017 року виконавче провадження № 27061418 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2025/2-76/11, виданого 17 травня 2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області (боржник - ОСОБА_1.) закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Незважаючи на те, завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», 21 жовтня 2010 року вона отримала постанову державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В. С. про відновлення виконавчого провадження № 27061418, як такого, що закінчено у зв'язку з помилкою.

Посилаючись на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить такої підстави для відновлення виконавчого провадження, як скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження унаслідок помилки, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В.С. щодо винесення у межах виконавчого провадження № 27061418 постанови про відновлення виконавчого провадження від 10 жовтня 2017 року та скасувати зазначену постанову.

Оскільки одночасно з винесенням постанови про відновлення виконавчого провадження, державний виконавець міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

Лопашов В. С. вжив заходи щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що підтверджується постановою від 10 жовтня 2017 року, безпідставно визначивши розмір заборгованості боржника у розміри третини суми (33 272,03 грн) від визначеної у виконавчому листі

№ 2025/2-76/11, виданому 17 травня 2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області, ОСОБА_1 просила також визнати неправомірними дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

Лопашова В. С. щодо винесення у межах виконавчого провадження

№ 27061418 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10 жовтня 2017 року, та скасувати зазначену постанову державного виконавця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня

2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В. С. щодо відновлення виконавчого провадження № 27061418 відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за наслідками перевірки законності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19 червня 2017 року, начальник відділу державної виконавчої служби, діючи у межах наданих йому повноважень, передбачених статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов'язав державного виконавця Лопашова В. С. виконати вимоги статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у термін до 10 жовтня 2017 року та поновити виконавче провадження. Оскільки боржник ОСОБА_1 на дату відновлення виконавчого провадження № 27061418 працювала бухгалтером в Приватному підприємстві «Самара -М», державний виконавець Лопашов В. С. мотивовано виніс постанову про звернення стягнення на її заробітну плату, яку направив для виконання до бухгалтерії підприємства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня

2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця прийнято ним на підставі та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», і не порушують прав боржника ОСОБА_1 Відновлення виконавчого провадження № 27061418 стало наслідком виявлення начальником відділу порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови від 19 червня 2017 року про закінчення виконавчого провадження. Винесення державним виконавцем одночасно з постановою про відновлення виконавчого провадження постанови від 10 жовтня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснено у межах його компетенції, оскільки відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Порушення строків внесення державним виконавцем Лопашовим В. С. постанов від 10 жовтня

2017 року у рамках виконавчого провадження № 27061418 до автоматизованої системи виконавчого провадження, не може бути безумовною підставою для скасування рішень державного виконавця, ураховуючи, що їх було прийнято з дотриманням процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1,у якій заявник просила скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10 жовтня

2017 року задовольнити та скасувати зазначену постанову державного виконавця, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що залишаючи у силі постанову державного виконавця від 10 жовтня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні

№ 27061418, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року у справі № 2025/2-76/11 та виданим 17 травня 2011 року на його примусове виконання виконавчим листом визначено лише загальний розмір заборгованості у сумі 90 435,77 грн та порядок її стягнення - солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ТОВ «ВКФ «Сіріус-А», що не давало підстав державному виконавцю на власний розсуд визначати розмір заборгованості боржника перед стягувачем (33 272,03 грн). Розподіливши порівну між боржниками у виконавчому провадженні № 27061418 розмір заборгованості встановлений за рішенням суду, яке набрало законної сили, державний виконавець вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання його дій неправомірними та скасування оскаржуваної постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Крім того, перевіряючи законність дій державного виконавця суди залишили поза увагою неможливість стягнення у солідарному порядку з поручителів заборгованості, за умови, що договорами поруки не передбачено їх солідарної відповідальності між собою, а тому поручитель солідарно відповідає лише за належне виконання зобов'язань боржником.

Ураховуючи, що статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язкове здійснення реєстрації, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій в автоматизованій системі виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний був внести відомості про виконавчі дії, вчинені ним 10 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № 27061418 до системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження, проте не виконав зазначеного навіть на дату звернення до суду з касаційною скаргою.

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив КС «Лозівський взаємний кредит» на касаційну скаргу обгрунтований посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку оскаржуваним діям та рішенням державного виконавця та дійшли обгрунтованого висновку про те, що при винесенні постанови від 19 червня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 27061418 щодо боржника ОСОБА_1, державним виконавцем помилково не було взято до уваги, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

19 квітня 2017 року скасовано рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 травня 2016 року та закрито провадження у справі лише в частині позовних вимог кредитної спілки до ТОВ «ВКФ «Сіріус-А» про стягнення заборгованості, що не свідчить про неправомірність дій державного виконавця в частині відновлення виконавчого провадження № 27061418 щодо боржника ОСОБА_1

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Лопашова В. С. про відновлення виконавчого провадження від 10 жовтня

2017 року та скасування зазначеної постанови у межах виконавчого провадження № 27061418 не оскаржуються, а тому в цій частині у касаційному порядку не переглядаються.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що упровадженні міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження №27061418 з виконання виконавчого листа №2025/2-76/11, виданого 17 травня 2011 року на примусове виконання рішення Лозівськогоміськрайонногосуду Харківської області, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від

06 травня 2016 року, згідно якого з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ТОВ «ВКФ «СІРІУС-А»солідарно стягнуто на користь

КС «Лозівський взаємний кредит» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 90435,77 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року скасовано рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року в частині позовних вимог КС «Лозівський взаємний кредит» до ТОВ ВКФ «Сіріус-А» про стягнення заборгованості, в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У зв'язку з надходженням до міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

19 квітня 2017 року, державним виконавцем Лопашовим В. С. 19 червня

2017 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 27061418 щодо боржника ОСОБА_1

09 жовтня 2017 року начальником міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пушкарем О. В. здійснено перевірку законності завершення державним виконавцем виконавчого провадження №27061418, згідно пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

За результатами перевірки, на підставі статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальником відділу державної виконавчої служби винесено постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 червня 2017 року, зобов'язано державного виконавця Лопашова В. С. виконати вимоги статті 41 Закону України «Про виконавче провадження у термін до 10 жовтня 2017 року та поновити виконавче провадження.

10 жовтня 2017 року державним виконавцем Лопашовим В. С. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 27061418 з виконання виконавчого листа №2025/2-76/11, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області 17 травня 2011 року.

Оскільки боржник ОСОБА_1 працювала бухгалтером у Приватному підприємстві «Самара-М», державним виконавцем одночасно з відновленням виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до бухгалтерії підприємства для виконання.

За змістом вказаної постанови державної виконавця, з усіх видів заробітку, що належить до виплати боржнику, після відрахування податків, належить утримувати заборгованість на користь КС «Лозівський взаємний кредит» у розмірі 20 відсотків щомісячно, до повного погашення заборгованості, яка складає 33 272,03 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця в частини винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10 жовтня 2017 року та її скасування, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскаржувана постанова державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашова В. С. у межах виконавчого провадження № 27061418 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (пункт 2 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»)

Частинами першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Системний аналіз наведених норм права, свідчить, що державному виконавцю надані повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів, у тому числі і за рахунок заробітної плати боржника, тому постанова про здійснення відрахувань із заробітної плати від 10 жовтня 2017 року винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано врахували, що за змістом частини третьої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем фактичного отримання боржником доходу.

Доводи касаційної скарги про те, що визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 перед КС «Лозівський взаємний кредит», у межах примусового виконання виконавчого листа №2025/2-76/11, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області 17 травня 2011 року, та вживаючи заходи спрямовані на примусове виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець вийшов за межі наданих йому повноважень та встановленого порядку здійснення виконавчого провадження, а тому постанова від 10 жовтня 2017 року про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків щомісячно до повного погашення заборгованості перед стягувачем у розмірі 33 272,03 грн є незаконною, не є переконливими, оскільки такі дії не призвели до погіршення становища ОСОБА_1 та порушення її прав.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на обгрунтованість солідарної відповідальності поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 між собою, оскільки умовами договорів поруки кожного з них не передбачено їх солідарної відповідальності між собою, не мають правового значення для вирішення скарги, оскільки фактично зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі за позовом КС «Лозівський взаємний кредит» судовим рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні у органах державної виконавчої служби. Не є підставою для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця від 10 жовтня 2017 року про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 і посилання заявника на несвоєчасне внесення державним виконавцем відомостей до автоматизованої системи про вчинені ним 10 жовтня 2017 року виконавчі дії.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня

2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик