_____________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/12263/16-ц

Провадження № 4-с/520/43/19

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

27.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю представника скаржника ОСОБА_1,

державного виконавця Анісімової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2, за участю суб’єкта оскарження головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, стягувача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

14 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив скасувати постанову про арешт майна боржника № 54002398 від 06.12.2018 року, винесену головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при вчиненні виконавчих дій державний виконавець порушив порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, що на його думку є підставою для скасування постанови про арешт майна боржника.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник скаржника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав та наполягав на її задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

Суб’єкт оскарження головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, натомість з’явилась представник Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області державний виконавець відділу ОСОБА_5, яка надала суду для огляду матеріали виконавчого провадження, з яких вбачається, що боржник особисто отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2017 року ще 22 грудня 2017 року, а 26 грудня 2017 року ознайомився з матеріалами провадження та оримав фотокопії.

Представник стягувача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/12263/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, паспорт серія КК 893145 20.03.02 Київським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» (ЗКПО 00039019, МФО 300023, р/р 29092010130002) заборгованість в сумі 2 498 194, 29 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 37 472, 92 гривень.

Після набрання законної сили рішення суду, 29.03.2017 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи № 520/12263/16-ц його щодо примусового виконання

В порядку ст..ст. 17,19,20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», 24 травня 2017 року головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження ВП № 54002398 . Зобов’язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 249 819, 43 гривень.

Постановою головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 06.12.2018 року накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2, а саме: квартиру, реєстраційний номер 6329007, місцезнаходження: Одеська обл.., АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 249819429 гривень.

Як зазначено у цій постанові, вона винесена з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення та усунення можливості відчуження майна боржника.

Так, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах у межах повноважень та у спосіб, визначеними цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частин п'ятої та шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця

Частинами першою, другою та третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Постанову головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 від 06.12.2018 року суд визнає правомірною, оскільки вона відповідає зазначеним вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу

Будь-яких доказів на підтвердження неправомірності дій державного виконавця суду скаржником надано не було.

Отже обставини, наведені в обґрунтування скарги, а саме те, що постанова про накладення арешту на майно боржника від 06.12.2018 року винесена головним державним є неправомірною, суд вважає необґрунтованими, оскільки судове рішення тривалий час залишається невиконаним, виконавчий лист видано на стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2, як позичальника, а отже накладення арешту на майно останнього в межах суми звернення стягнення є правомірним.

Більш того, судом враховано, що відповідач особисто був присутній у судовому засіданні під час розгляду справи, рішення суду не оскаржував, особисто був на прийомі у державного виконавця, ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2, за участю суб’єкта оскарження головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, стягувача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», на постанову державного виконавця, – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду у м. Одеси.

Суддя                                                        Куриленко О. М.