АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-64/2010 р     Головуючий по першій інстанції'

Категорія: 21     Колода Л.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції Качан О.В.

РІШЕННЯ

іменем України

13 січня 2010 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного сулу Черкаської області в складі:

головуючого     Іваненка В.Д.

суддів     Качана О.В., Захарової А.Ф.

при секретарі     Шульзі Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скарг7 ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,

встановила:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування посилаючись на те, що 29 вересня 2005 року між нею та відповідачем був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайлівською А.А.. Насправді сторони мали намір укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири, але, оскільки такий договір потребує більших затрат по оплаті державного мита, вирішили укласти договір дарування квартири, а відповідач зобов'язався сплатити позивачці 32 000 доларів США.

На день укладення договору позивачка довіряла відповідачу, так як він є її племінником, і тому погодилась укласти саме договір дарування. Факт того, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу підтверджується тим, що після укладення договору ОСОБА_4 почав перераховувати позивачці кошти, а саме сплатив 7 000 доларів США. Однак до цього часу відповідач в повному об'ємі не розрахувався, тому позивачка просила суд розірвати договір дарування квартири від 29.03.2005 року.

27.08.09 року позивачка уточнила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що після подачі позову їй стало відомо, що відповідач по справі в день укладення договору знаходився за межами країни, а його родичі, скориставшись тим, що позивачка є людиною похилого віку та погано бачить, відвезли її до нотаріуса з

братом відповідача — ОСОБА_6, видавши його за племінника позивачки ОСОБА_4 та змусивши її думати, що договір дарування вона уклала з відповідачем. Таким чином договір було укладено під впливом обману. Просила суд укладений між нею та ОСОБА_4 договір дарування від 29.03.2005 року визнати недійсним.

Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 27 серпня 2009 року встановлено, що 29.09.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування жилої квартири. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним вказаного договору відмовлено. Підставами відмови в рішенні наведено наступне: ст. 727 ЦК України має вичерпний перелік підстав для розірвання договору дарування, а позивачка таких підстав не вказала, доказів прихованої угоди та обману не встановлено, позивачкою пропущено строк позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка в своїй апеляційній скарзі вказує, що судом при ухваленні рішення невірно застосовано положення ст. 258 ЦК України про встановлення для окремих видів вимог спеціальної позовної давності. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування, з чим апелянт не погоджується. Просила суд застосувати позовну давність у 5 років, згідно ч. 1, 3 ст. 258 ЦК України, скасувати ріїиення суду та винести нове, яким задовольнити її позов.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції' та матеріали справи, колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судом застосовано закон який не поширюється на дані правовідносини, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема не відповідають обставинам справи висновки суду про укладення між сторонами 29.09.2005 року договору дарування квартири виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 208, 209, 210, 719 ЦК України договір дарування нерухомого майна здійснюється в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації'. Вимоги до письмової форми правочину встановлені ст. 207 ЦК України, зокрема правочин вважається таким, що вчинений у письмовш формі, якщо віїг підписаний його стороною (сторонами). Наявними у справі доказами, зокрема довідкою прикордонної служби від 7.09.2009 року, підтверджується факт відсутності ОСОБА_4 на території' України в період з 1.07.2004 року по 15.07.2006 року. Таким чином на день підписання та реєстрації' договору — 29.09.2005 року — ОСОБА_4, перебуваючи за межами України, не був присутній у нотаріуса та не підписував текст договору дарування. Доводи позивачки про підписання тексту договору сторонньою особою, яка повноважень на його підписання від імені ОСОБА_4 не мала, матеріалами справи не спростовуються. Представник ОСОБА_4 в засідати апеляційного суду показав, що доказів знаходження ОСОБА_4 на території'України 29.09.2005 року немає. На підставі наведеного колегія вважає доведеним факт відсутності підпису обдарованого ОСОБА_4 в оспорюваному договорі від 29.09.2005 року. Встановленим фактам, якими спростовуються висновки суду першої інстанції про укладення 29.09.2005 року між сторонами договору дарування квартири, суд першої інстанції належної оцінки не дав. Письмовий правочин, який не відповідає вимогам цивільного закону щодо вимог до письмової форми правочину, не може бути визнаний чинним.

Застосувавши до спірних правовідносин вимоги ст. 717 ЦК України (договір дарування), ст. 727 ЦК України (розірвання договору дарування), ст. 235 ЦК

України (удавана угода), ст. 230 ЦК України (наслідки вчинення иравочину внаслідок обману), ст. 258, 728 ЦК України (позовна давність) — суд першої інстанції' застосував закон який не поширюється на дані правовідносини. Слід застосувати при вирішенні спору ст. 207 ЦК України — вимоги до письмової форми правочину та оскільки договір підписаний особою, яка не має повноважень на його підписання, його слід визнати недійсним, який не породжує правових наслідків.

Керуючись ст. 207 ЦК України, ст. 309, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування задовольнити частково, рішення суду скасувати.

Договір дарування квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений 29.09.2005 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайлівською А.А. визнати недійсним.

Рішення колегії' набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня проголошення.

Головуючий: підпис Судді: підписи

Згідно з оригіналом Суддя

О.В.Качан