АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 188 / 2010 року Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 53 - Орендарчук М.П.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Демченко В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 27 ” січня 2010 року . м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Заячківка» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Заячківка» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а :
22 червня 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 вказувала, що з 29.02.2000 року по 09.06.2009 року вона працювала завкадрами-касиром в СТОВ «Агрофірмі «Заячківка» с.Заячківка Христинівського району Черкаської області з 5-ти денним робочим тижнем.
Відпрацьовуючи визначену тривалість робочого часу у господарстві і відпрацьовуючи наднормативно, протягом ряду років позивачка не отримувала в господарстві мінімальну заробітну плату. В господарстві не затверджувався штатний розпис, не приймалось положення про порядок оплати праці, не затверджувався на загальних зборах колективний трудовий договір .
За останні три роки праці в СТОВ «Агрофірма «Заячківка» їй ні в одному місяці не виплачувалась мінімальна заробітна плата, визначена Законом України «Про Державний бюджет України» на 2006 , 2007 , 2008 , 2009 роки, яка становила :
з 01.01. до 01.07.2006 року – 350 грн.
з 01.07. до 01.12.2006 року – 375 грн.
з 01.12. до 31.03.2007 року – 400 грн.
з 01.04. до 01.07.2007 року – 420 грн.
з 01.07. до 01.10.2007 року – 440 грн.
з 01.10. до 31.12.2007 року – 450 грн.
з 01.01 до 31.03.2008 року – 515 грн.
з 01.04. до 01.10.2008 року – 525 грн.
з 01.10. до 31.11.2008 року – 545 грн.
з 01.12.08. до 31.12.2008 року – 605 грн.
з 01.01.09. до 31.03.2009 року – 605 грн.
з 01.04.09. до 01.07.2009 року – 625 грн.
фактично їй виплачена заробітна плата нижче зазначених розмірів, що підтверджується письмовими довідками, виданими СТОВ «Агрофірма «Заячківка» починаючи з 01.05.2006 року недовиплата складає :
з 01.05. до 31.12.2006 року – 1 422 грн. 62 коп.
з 01.01. до 31.12.2007 року – 2 819 грн. 26 коп.
з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року – 2 870 грн.
з 01.01.2009 року до 09.06.2009 року – 2 058 грн. 85 коп..
всього позивачці недовиплачено відповідачем 9 170 грн. 73 коп..
У зв’язку з цим, позивачка вважає, що відповідач повинен виплатити заробітну плату за зазначений період, як недоплачену до мінімального розміру встановленого ст. 94-95 КЗпП України, в розмірі 9 170 грн. 73 коп .
Крім того, позивачка вважає, що невиплатою заробітної плати їй завдано моральну шкоду, оскільки на її утриманні перебуває престаріла мати на яку вона витратила кошти на лікування та харчування, також у неї є троє онуків, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 3 000 грн.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2009 року позов задоволено частково та вирішено стягнути з СТОВ «Агрофірми «Заячківка» с. Заячківка Христинівського району Черкаської області на користь ОСОБА_6 9 170 грн. 73 коп. невиплаченої мінімальної заробітної плати та 1 000 грн. моральної шкоди .
Додатковим рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2009 року стягнуто з СТОВ «Агрофірми «Заячківка» судові витрати в розмірі 91 грн. 72 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі СТОВ «Агрофірма «Заячківка» просить скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2009 року як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду .
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, позивачка будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, в засідання не з’явилась не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так, задовольняючи позовні вимоги позивачки частково та стягуючи не нараховану і не виплачену заробітну плату за період з 1 травня 2006 року по червень 2009 року в сумі 9170 гривень 73 коп., суд першої інстанції виходив з положень ст.95 КЗпПУ та законодавчо закріпленого розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись із-за їх невідповідності обставинам справи.
Так, відповідно до вимог ст.233 КЗпПУ працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Пленум Верховного Суду України в п.25 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» роз’яснив, що за вирішенням спору про оплату праці працівники, як ті, що працюють за трудовим договором, так і члени кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, можуть звернутись до обраної на підприємстві КТС або до суду в строки, передбачені ст.233 КЗпПУ. У справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_6 звільнена з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ з 9 червня 2009 року наказом №31 від 9 червня 2009 року (а.с.11).
З позовом до суду позивачка ОСОБА_6 звернулась 22 червня 2009 року і з нею проведено повний розрахунок .
Поряд з цим, позивачка у своїх вимогах посилалась на те, що з 2006 року по 2009 рік їй не нараховувалась і не доплачувалась заробітна плата до законодавчо встановленого мінімального розміру у розмірі 9170 гривень 73 коп., але у підтвердження своїх доводів не надала доказів, які б свідчили про заборгованість саме такої суми.
В той же час, відповідачем надано розрахунок різниці розміру заробітної плати встановленої законом та виплаченої позивачці ОСОБА_6 (а.с.33) , де різниця не доплаченої суми заробітної плати становить 5162 гривні 40 коп., аналогічні розміри отриманої заробітної плати визначені і в довідках про доходи позивачки (а.с.4-9).
Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді представником позивача визнавалась заборгованість позивачці в сумі 5162 гривні 40 коп. недоплаченої заробітної плати, що і підтверджено доказами, і згідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України, дана обставина не підлягає доказуванню.
За таких обставин та того, що позивачкою не приведено доказів у підтвердження своїх доводів, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивачки підлягає стягненню сума недовиплаченої до законодавчо встановленого рівня заробітної плати у розмірі 5162 гривні 40 коп., у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення по справі.
Також, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не наведено доказів щодо заподіяння їй моральної шкоди відповідачем у зв’язку з не доплатою частини заробітку, оскільки протягом тривалого часу позивачка не вбачала порушення її прав на отримання мінімального рівня заробітної плати, до суду не зверталась, не навела фактів і не надала доказів заподіяння їй моральної шкоди з вини відповідача, а тому її позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають .
У зв’язку зі скасуванням основного рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2009 року та ухваленням нового рішення у справі, підлягає до скасування і додаткове рішення Христинівського районного суду від 10 грудня 2009 року у даній справі, і , відповідно до положень ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь держави 51 гривня судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст.304, ст.307, ст.309, ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Заячківка» задовольнити частково.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2009 року та додаткове рішення від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Заячківка» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково;
стягнути з СТОВ «Агрофірми «Заячківка» на користь ОСОБА_6 5162 гривень 40 коп. ( п’ять тисяч сто шістдесят дві гривні 40 коп) суми недовиплаченої до законодавчо встановленого рівня заробітної плати;
в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з СТОВ «Агрофірми «Заячківка» на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривні 62 коп. та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя В.А. Демченко