АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 208 / 2010 року Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 - Колода Л.Д.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Демченко В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 3 ” лютого 2010 року . м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого : Бородійчука В.Г.
Суддів : Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі : Іскрі І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Черкаського регіонального управління про стягнення боргу , -
в с т а н о в и л а :
03 вересня 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Черкаського регіонального управління про стягнення боргу.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 06 січня 2009 року вона звернулася до філії ВАТ КБ «Надра» в особі Черкаського регіонального управління для здійснення безготівкового переказу грошових коштів з її поточного рахунку в іноземній валюті на рахунок одержувача 143221604 (Рабо банк Голландія). Співробітник банку «Надра» ОСОБА_7 оформив дану операцію переказу грошових коштів і видав їй на підтвердження цього платіжне доручення за номером 29248800002001/78766699. Також нею був зроблений платіж в розмірі 231 грн. за послуги банку для здійснення цієї операції. Грошові кошти в розмірі 7 500 євро ( в еквіваленті 90 375 грн. ) були зняті з її поточного рахунку у іноземній валюті на Україні, але і досі не переказані на рахунок одержувача у Голландії. На її чисельні звернення до банку «Надра» останній відмовляється виконати свої зобов’язання щодо переказу її коштів. На підставі вищевикладеного просила суд стягнути з відповідача на її користь суму переказу в розмірі 7 500 євро ( в еквіваленті 90 375 грн. ) ; 6 966,95 євро ( в еквіваленті 83 951,75 грн. ) та 714,87 грн. , що складає суму матеріальної шкоди понесеної нею внаслідок незаконних дій відповідача ; 41 800 грн. моральної шкоди.
24 листопада 2009 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в якій просила суд примусити відповідача перерахувати гроші в сумі 7 500 євро, виплатити штраф в сумі 5 527,3 євро, упущену вигоду в розмірі 685,48 євро, індекс інфляції в розмірі 67,5 євро, пеню в розмірі 2085 євро, 3 % річних в розмірі 171,37 євро, збитки в розмірі 900 євро та моральну шкоду в розмірі 55 600 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м . Черкаси від 25 листопада 2009 року позов задоволено частково та вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Черкаського регіонального управління на користь ОСОБА_6 7 500 євро переказу, 231 грн. комісії за здійснення переказу коштів за кордон та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Черкаського регіонального управління на користь держави судовий збір в розмірі 906 грн. 06 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2009 року як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь суму переказу 7 500 євро в еквіваленті 90 375 грн., 7 176,81 євро в еквіваленті 86 121,72 грн. та 714,87 грн., що складає суму матеріальної шкоди понесеної позивачем внаслідок незаконних дій відповідача та 59 800 грн. моральної шкоди .
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього.
В частині 3 тієї ж статті зазначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.
Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.
Як чітко вбачається із змісту частин 2 і 4 ст. 85 того ж Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється виключно на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації та не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Відповідач заявлені позовні вимоги вважає безпідставними і в обґрунтування заперечень зазначає, що згідно постанови Правління НБУ прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації та, з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 1 рік з 10.02.2009 до 10.02.2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації (до 10.02.2009 р.).
Таким чином, на зобов'язання банку по перерахуванню коштів позивачки виникло до 10.02.2009 року накладено мораторій.
Статтею 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що з дня свого призначення, тимчасовий адміністратор має право вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 1066 ЦК України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, що не позбавляє позивачку звернутись про стягнення збитків після закінчення дії мораторію.
У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень законодавства, а доводи апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне , нічим не підтверджено та не наведено підстави, визначені у ст. 309, 311 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303 , 307 , 308 , 313 , 314, 315 , 319 ЦПК України, судова колегія , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Черкаського регіонального управління про стягнення боргу , -- залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Демченко