АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 2582 / 2009 року Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 22 - Журба С.О.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Демченко В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 23 ” грудня 2009 року . м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Третя Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору довічного утримання , -
в с т а н о в и л а :
26 січня 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору довічного утримання .
Свої вимоги мотивувала тим, що 22 серпня 2007 року між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір довічного утримання. За даним договором ОСОБА_8 та ОСОБА_6 передали у власність належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_7 зобов’язалася надавати відчужувачам довічне матеріальне забезпечення у розмірі 300 гривень щомісячно. Після укладення договору, ставлення з боку ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 змінилося, вона залишила їх без догляду та допомоги.
При цьому, позивачка вказувала, що укладення даного договору було викликане збігом вкрай тяжких обставин, оскільки вона та ОСОБА_8 були інвалідами 1 групи, за віком та станом здоров’я потребували сторонньої допомоги та догляду, жили самі, дітей не мали, а пенсії не вистачало для життя.
ОСОБА_8 помер у 2008 році, відповідачка умови договору не виконує, а тому вона змушена звернутись до суду, оскільки вважає, що договір слід визнати недійсним, за ст.775 ЦК України розірвати його із-за невиконання його відповідачкою, а в частині передачі ОСОБА_8 своєї частки в нерухомості, слід визнати договір довічного утримання недійсним з підстав , передбачених ст.233 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вказала на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту встановлення всіх обставин справи, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 06 листопада 2009 року як незаконне та ухвалити нове рішення , яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі та їх представників, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до положень ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, дане рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Так, колегією суддів встановлено, що позивачка ОСОБА_6 звернулась до суду з заявою про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 22 серпня 2007 року між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.2-4).
При цьому, в описовій частині позовної заяви ОСОБА_6 посилалась на те, що за ст.755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача , у разі невиконання, або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від вини. Також, позивачка посилалась на те, що договір в частині передачі ОСОБА_8 своєї частки в нерухомості слід визнати недійсним з підстав, передбачених ст.233 ЦК України, як такий, що вчинено під впливом тяжкої обставини.
В послідуючому, під час судового засідання позивачка просила розірвати договір довічного утримання укладений між сторонами , про що зафіксовано в протоколі судового засідання (а.с.71-72), не оформивши зміну позовних вимог належним чином.
Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи6 роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Але дані положення норм процесуального права не були виконані судом, а зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_6 є інвалідом І групи по зору, є юридично необізнаною особою, не користувалась правовою допомогою під час судового розгляду і не могла оформити зміну своїх позовних вимог, то доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Окрім цього, переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір судом було розглянуто поверхово, без з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а також без врахування і використання норм матеріального права.
Так, суд першої інстанції обмежився тільки аналізом показів свідків і прийшов до висновку, що за положеннями ст.10 та ст.60 ЦПК України позивачка не надала доказів невиконання відповідачкою обов’язків за договором довічного утримання і тим самим не довела позовну вимогу (а.с.78).
Не посилаючись на норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції не з’ясував належним чином позовні вимоги позивачки, і як наслідок не розглянув всі позовні вимоги, при цьому відмовивши в позові про визнання недійсним договору довічного утримання, хоча дана позовна вимога судом не розглядалась і не досліджувалась, як не розглядалась і не досліджувалась вимога позивачки про визнання недійсним договору довічного утримання в частині передачі своєї частки в нерухомості ОСОБА_8
Зважаючи на дані обставини, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити рішення по справі, оскільки суд першої інстанції розглянув не всі вимоги позивачки і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення, що відповідно до положень п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України, є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд, у зв’язку з чим, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.303, ст.304, ст.307, ст.309, ст.311 , ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Третя Черкаська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору довічного утримання , - скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя В.А. Демченко