ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2010 р. № 4/041-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:Кравчука Г.А.,
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
За участю представників сторін:
позивачане з’явився
відповідачаОСОБА_4 дов. №1395 від 30.07.2009 р.
3-ьої особине з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуНаціонального наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" УААН
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2009 р.
у справі№4/041-09 господарського суду Київської області
за позовомНаціонального наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" УААН
до Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –ОСОБА_5
3-тя особа Глевахівська селищна рада
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Національний науковий центр (надалі ННЦ) “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” УААН звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (надалі СПД) ОСОБА_5 та просив зобов’язати відповідача повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку розміром 0,025 га та привести її у придатний для використання стан, включаючи знесення будівлі, яка на ній знаходиться.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2009 року (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2009 року (судді: Мельник С.М., Рудченко С.Г., Шевченко В.Ю.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою, тому не може ставити питання про її звільнення відповідачем.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ННЦ “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 84, ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 04.10.1994 р. Інституту технічного сервісу УААН було видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ-17 від 27.01.1995 р., у відповідності до якого вказаному Інституту було надано в постійне користування земельну ділянку площею 15,5 га для виробничих потреб.
У відповідності до наказу Української академії аграрних наук від 16.09.1996 р. №85, Інститут технічного сервісу УААН було приєднано до Інституту механізації та електрифікації сільського господарства УААН (правонаступником якого є позивач), при цьому Інститут технічного сервісу (далі - ІТС) було позбавлено прав юридичної особи, а Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (далі - ІМЕСГ) став правонаступником Інституту технічного сервісу.
На виконання вищевказаного наказу УААН між Інститутом технічного сервісу та Інститутом механізації та електрифікації сільського господарства було складено Акт про приєднання ІТС до ІМЕСГ від 15.11.1996 р., затверджений 28.11.1996 р. першим віце-президентом УААН. У відповідності до вказаного акту на баланс ІМЕСГ було передано матеріальні цінності та грошові кошти ІТС. При цьому в акті було зазначено, що “Акт на землекористування Інституту технічного сервісу прийнято Інститутом механізації та електрифікації сільського господарства. Переоформлення землекористування буде в більш пізніший термін”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, про звільнення вищезазначеної земельної ділянки, ННЦ “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” послався на те, що ця земельна ділянка належить йому на праві користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії КВ-17 від 27.01.1995 р., а СПД ОСОБА_5 без будь-яких правовстановлюючих документів використовує під будівництво магазину земельну ділянку площею 0,010га по вул. Вокзальна, 1 в смт. Глеваха.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України вбачається, що право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем відповідного державного акта. Однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою, згідно ст. 141 цього Кодексу, є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених судовими інстанціями обставин справи щодо відсутності у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, ліквідації організації, якій був виданий Держаний акт на постійне землекористування, господарські суди дійшли правомірного висновку про недоведеність порушень прав позивача на спірну земельну ділянку, а відтак обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" УААН залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2009 р. у справі №4/041-09 залишити без змін.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.