ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 280/4655/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року (суддя суду першої інстанції Новікова І.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, повне судове рішення складено 04.02.2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

06 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та зобов'язати відповідача поновити виплату та виплатити страхові виплати у зв'язку з втратою працездатності з 01.05.2018 по 30.06.2018.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради, як внутрішньо переміщена особа. Крім того, позивач зазначає, що з 11.12.2007 йому безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності з підстав - професійне захворювання (ступінь втрати професійної працездатності 50%), у зв'язку з чим, позивач набув право на отримання страхових виплат, у зв'язку із професійним захворюванням та втратою працездатністю. Разом з тим, в період з 01.05.2018 по 30.06.2018 відповідач припинив виплату позивачу страхових, у зв'язку із прийняттям рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Позивач зазначає, що вичерпний перелік підстав для припинення страхових виплат передбачений статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", і в даному переліку відсутня така підстава для припинення страхових виплат, як рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та зобов'язано відповідача поновити виплату та виплатити позивачу страхові виплати у зв'язку з втратою працездатності з 01.05.2018 по 30.06.2018.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстави для припинення виплати соціальних виплат визначені постановою КМУ від 08.06.2016 року №365. Відповідач зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області направило на адресу відповідача витяг з протоколу рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, з якої вбачається, що комісією прийнято рішення про зупинення соціальних виплат позивачу. 21.05.2018 року відповідач отримав витяг з протоколу рішення комісії з питань призначення/відновлення соціальних виплат позивачу, згідно п. 16 Порядку здійснення контролю у зв'язку з підтвердженням факту проживання в АДРЕСА_1, на виконання вказаного рішення відповідачем постановою від 02.07.2018 року відновлено позивачу страхову виплату. При цьому, відповідач зазначає, що припинення виплати страхових виплат позивачу відбувалось з підстав визначених законодавством, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області як отримувач щомісячної страхової виплати у зв'язку із 50% втратою професійної працездатності.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, адресом фактичного місця проживання якої є: АДРЕСА_1, про що зазначено у виданій Управлінням соціального захисту населення Бердянської міської ради Запорізької області довідці від 22 січня 2018 року №2487.

Судом встановлено, що у зв'язку із припиненням з 01.05.2018 здійснення позивачу страхових виплат, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання роз'яснень щодо підстав припинення страхових виплат.

Листом Бердянського відділення УДВ ФСС у Запорізькій області від 27.06.2018 №01-09-1152 позивача повідомлено про те, що щомісячна страхова виплата припинена з 01.05.2018, згідно рішення засідання комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол від 13.04.2018 №91).

Позивач не погодившись з правомірністю дій відповідача по припиненню страхових виплат, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для припинення виплати пенсії позивачу визначені Законом, при цьому такої підстави для припинення виплати страхових виплат як отримання витягу з протоколу засідання територіального УПЗСН про зупинення виплат у зв'язку з не підтвердженням місця проживання для припинення соціальних виплат Законом не визначено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого

2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання соціальних виплат як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV).

Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, повязаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон України - № 1706-VII) передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Судом встановлено, що підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV для умов припинення виплат позивачу не має.

В спірному випадку підставою для припинення виплати позивачу страхових виплат є не підтвердження факту проживання позивача за адресою реєстрації. Як на підставу для припинення виплат позивачу, відповідач та заявник посилаються на отриманий від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області витяг з протоколу засідання комісії від 13.04.2018 року №91, з якого вбачається, що комісією прийнято рішення про припинення позивачу виплат, у зв'язку з не проходженням позивачем ідентифікації.

На думку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області вищезазначене є законною підставою для припинення позивачу виплат відповідно до порядку, затвердженого постановою КМУ №365.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі-постанова № 365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп. 2 п. 12 постанови № 365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Між тим, як вже зазначалось така підстава для припинення виплат не передбачена ст. 46 Закону № 1105-XIV.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, суд приходить до висновку, що Порядок № 365 суперечить Закону № 1105-XIV, а тому застосовує до цих правовідносин саме Закон № 1105-XIV та не застосовує Порядок № 365.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на доводи заявника апеляційної скарги, що п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV є бланкетною нормою, яка відсилає саме до приписів Порядку №365 для умов визначення інших підстав для припинення виплат внутрішньо переміщеним особам, та розширює перелік підстав визначених Законом, та вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Закріплене у Конституції України поняття «закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України, шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для його зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року в адміністративній справі №280/4655/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але касаційному оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 27.02.2019 р.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай