Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

                                                                Справа № 332/3380/18

                                                        Провадження №: 2/332/77/19

                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                             І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Андрюшиної Л.А., за участю секретарів судового засідання Жечевої А.В., Ковтуна В.І.,за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1, представника відповідача – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу № 332/3380/18 (провадження № 2/332/77/19) за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є власником транспортного засобу TOYOTA модель RAV4, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаним транспортним засобом на підставі довіреності користуються також його син та дружина сина. Зберігався автомобіль на автостоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, б. 3, що належить відповідачу. 20.08.2018 р. о 20.00 год. транспортний засіб було передано на зберігання до вказаної автостоянки дружиною сина ОСОБА_5 зі сплатою вартості зберігання 40грн. 24.08.2018 р. син позивача ОСОБА_6 виявив відсутність транспортного засобу на автостоянці.Того ж дня відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 289 КК України було внесено до ЄДРДР, але винних осіб не встановлено. Також позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов’язку зі зберігання автомобілю йому завдано матеріальну шкоду у розмірі середньої ринкової вартості автомобілю згідно висновку автотоварознавчого дослідження – 795026 грн. На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що 24.08.2018 р. була встановлена відсутність належного йому транспортного засобу TOYOTA модель RAV4, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зберігався на автостоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, б. 3 безпосередньо біля приміщення охоронців. Вважає, що викрадення автомобілю сталось через неналежне виконання відповідачем обов’язку зі зберігання автомобілю.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1В.у судовому засіданні підтримав заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги у повному обсязі та, посилаючись на вимоги ст.ст. 936, 937, 949-951 ЦК України просив суд стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої матеріальної шкоди 795026 грн., через неналежне виконання зобов’язань за договором зберігання транспортного засобу на автостоянці. Належним доказом укладення між сторонами договору зберігання вважає запис у журналі обліку транспортних засобів.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору зберігання, а також факту передачі особисто позивачем на зберігання відповідачу легкового автомобілю TOYOTA модель RAV4, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 або проведення ним оплати за його зберігання відповідно до вимог ЦК України та Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 115. Крім того, представником відповідача зазначено про неналежність та недопустимість як доказів у цій справі у розумінні Глави 5 ЦПК України висновку № 059 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу від 12.09.2018р. та копій матеріалів кримінального провадження № 12018080060002128 від 24.08.2018р.. На підставі наведеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є сином позивача ОСОБА_3та користувався належним батькові автомобілем TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності. Вказаний транспортний засіб зберігався на автостоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, б. 3без укладення відповідного договору. 23.08.2018р. автомобіль було викрадено невстановленою особою з території вказаної автостоянки. Вранці 24.08.2018 р. він прибув до автостоянки з метою забрати транспортний засіб та встановив факт його викрадення. З пояснень охоронця автостоянки, автомобіль забрав 23.08.2018р. чоловік, схожий на свідка. У цей день він звернувся до поліції, де було зареєстроване кримінальне провадження, але винних осіб до теперішнього часу не встановлено.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її свекром. Вона та її чоловік мають право на підставі довіреності керувати транспортним засобом, що належить позивачу - TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1. 20.08.2018 р. вона передала вказаний автомобіль на автостоянкуза адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, б. 3 та сплатила за його зберігання 40 грн., про що було зроблено запис у журналі обліку транспортних засобів. Квитанції під час оплати працівником автостоянки їй видано не було. Автомобіль поставила на місце, на яке вказавохоронець автостоянки.24.08.2018 р. її чоловіком було встановлено факт викрадення автомобілю з вказаної автостоянки.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що на підставі довіреності, виданої відповідачем ФОП ОСОБА_4, він 2-3 рази на тиждень здійснює контроль за охоронцями автостоянки по вул. Зелінського, б. 3 у м. Запоріжжі, перевіряє чисельність автомобілів та наявність внесених коштів за їх зберігання. Він пам’ятає припаркований у зеленій зоні поза межами автостоянки автомобільTOYOTA RAV4. Охоронець пояснив, що володілець вказаного транспортного засобу на свій розсуд припаркувала його саме там та не скористалась спеціально відведеним місцем на автостоянці.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. У його проваджені перебуває кримінальна справа за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом TOYOTA RAV4з території автостоянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, б. 3. Оглядом місця події було встановлено, що автомобіль був припаркований на території автостоянки. Також у матеріалах справи є фото з журналу автостоянки, де вказаний автомобіль значиться таким, що зберігався на цій автостоянці.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з вимогами частин 1,2,3,4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик негативних наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб TOYOTA модель RAV4, 2016 року випуску, в кузові сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 782953(а.с. 4).

Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 04.07.2018 р. за реєстровим № 409 ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 і ОСОБА_6, зокрема, право керувати належним його транспортним засобом TOYOTA моделі RAV4, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 71).

Згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України відповідач ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є - допоміжне обслуговування наземного транспорту (а.с. 13-14, 26-28).

24.08.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням ОСОБА_3 були внесені відомості за № 12018080060002118 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за таких обставин: 23.08.2018 р. близько 20.00 год. невстановлена особа, шляхом підбору ключа, незаконно заволоділа транспортним засобом, а саме – автомобілем TOYOTA модель RAV4 в кузові темно-сірого кольору (мокрий асфальт), державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився на автомобільній стоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3, тим самим потерпілому ОСОБА_3 завдано матеріального збитку (а.с. 18).

Відповідно до висновку № 059 експертного автотоварознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_9 від 12.09.2018 р. середня ринкова вартість колісного транспортного засобу TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату оцінки - 23 серпня 2018 року складає 795026,46 грн.(а.с. 19-22).

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

За змістом ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно зі ст. 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Положеннями ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Відповідно дост. 951 ЦК Українизбитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно з пунктами 8, 10-12, 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115(далі за текстом - Правила), на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

Вимогами пунктів 21, 23 Правил транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.

Аналізуючи зазначені вище норми права суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання, тобто належить до категорії реальних договорів. Однак цей договір може бути консенсуальним, якщо зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач) (ч. 2 ст. 937 ЦК України).

Реальний договір зберігання укладається в усній формі, а у випадках, встановленихст. 208 ЦК України, - у письмовій, натомість, будь-які консенсуальні договори зберігання повинні бути укладені лише у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 937 ЦК Україниза відсутності оформлення домовленості сторін у єдиному документі вимога щодо письмової форми договору вважається дотриманою у разі наявності підписаного зберігачем документа, що підтверджує прийняття речі на зберігання.

Документом, що підтверджує факт укладення договору зберігання може бути розписка, квитанція або інший документ, підписаний зберігачем. За зберігання транспортних засобів на автостоянках справляється плата, з видачею квитанції чи касового чека, відповідно ці документи також можуть підтверджувати факт укладення договору зберігання.

Доказом підтвердження факту укладення із відповідачем договору зберігання транспортного засобу та факту того, що автомобіль з 20 по 23 серпня 2018 р. перебував на зберіганні відповідача позивач вважає копію журналу обліку транспортних засобівта копії матеріалів кримінального провадження, відкритого за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом TOYOTA модель RAV4, а саме,пояснень свідків – охоронців автостоянки.

Представник відповідачаСвистун О.В. в судовому засіданні заперечував факт укладення договору зберігання транспортного засобу на автомобільній стоянці між ОСОБА_3 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 через ненадання позивачем відповідних доказів цього.

Надаючи правову оцінку доводам сторін та спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами, встановленими частинами 1,2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку копіям з журналу та протоколів допитів свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які як стверджував представник позивача містяться у кримінальній справі 12018080060002118, та які на думку позивача і його представника містять фактичні дані про обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд оцінює їх як письмові докази за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України та доходить таких висновків.

З пояснень позивача та його представника у судовому засіданні випливає, що вони були позбавлені можливості надати суду засвідчені копії з матеріалів кримінального провадження через відмову посадових осіб органів поліції у видачі вказаних документів. Представлені суду копії були отримані ними під час ознайомлення із кримінальним провадженням.

Надана позивачем копіясторінки з журналу має відображеннятаких відомостей: прізвища власника транспортного засобу – «Собченко», дати та часу заїзду на автостоянку «21.08 о 15.10», строку зберігання «1», вартості зберігання «20 грн.» та номеру квитанції – 1 (а.с. 5, 99).

Додаток № 2 до Правилвідображає зміст журналу обліку транспортних засобів тимчасового зберіганняавтостоянки, зокрема у такому журналі зазначається: дата та час заїзду на автостоянку; термін зберігання; вартість зберігання; прізвище ініціали, підпис чергового приймальника; підпис власника транспортного засобу (довіреної особи, водія), що засвідчує його ознайомлення з Правилами зберігання.

Що стосується копії наданої позивачем сторінки журналу, то вона не містить інформації, зокрема про те, що ця копія саме із журналу обліку транспортних засобів тимчасового зберігання транспортних засобів на автостоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3, назви транспортного засобу, його державного реєстраційного номеру, підписів як чергового приймальника транспорту так і власника автомобілю, а строк та вартість зберігання не збігаються із поясненнями позивача та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під час розгляду справи.

Змістом наданих позивачем копій протоколів допиту свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (а.с. 6-12, 100-106) підтверджується інформація про незаконне заволодіння 23.08.2018 р. близько 20.00 год. невстановленою особою транспортним засобом -TOYOTA RAV4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився на автомобільній стоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3.

Одночасно суд зазначає, що позивач та його представник не заявляли клопотання про витребування доказів судом, відмовились від раніше заявленого клопотання про виклик та безпосередній допит судом під час розгляду цивільної справи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у якості свідків.Питання приводу цих осіб в порядку, передбаченому ст. 147 ЦПК України, ні позивачем, ні його представником ініційоване перед судом також не було. Крім того, надані позивачем копії документів не посвідчені у встановленому законом порядку та ним не підтверджено законність порядку витребування вказаної інформації, її витребування під час здійснення заходів забезпечення кримінального провадження або отримання у будь-який інший спосіб.

На підставі наведеного, вказані вище копії з журналу та протоколів допиту свідків, пояснення позивача та показання допитаних судом свідківСобченка С.С., ОСОБА_5 і ОСОБА_8 не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження факту існування між сторонами договірних правовідносин, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, судом достовірно встановлена відсутність укладеного між сторонами договору зберігання транспортного засобу у письмовій формі. Інших документів на підтвердження факту прийняття відповідачем автомобілю, належного позивачу на зберігання (квитанції, касового чеку, жетону)ОСОБА_3 суду не надано. Вказане свідчить про недоведеність перед судом факту існування між сторонами договірних правовідносин.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність доказів укладення між сторонами у цій справі договору зберігання транспортного засобу на автомобільній стоянці, відповідно відсутні підстави для відшкодування відповідачем збитків внаслідок втрати автомобіля TOYOTA RAV4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4О.у повному обсязі, оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 208, 611, 936-937, 949, 951, 977 ЦК України, Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, ст.ст.5, 12-13, 76-81, 83, 89, 259, 263-265ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: 69067, м. Запоріжжя, вул. Софії Петровської, буд. 4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: 69067, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків 29626097957) про захист прав споживачів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги доЗапорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2019 року.

                               Суддя                                        Андрюшина Л.А.