КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 360/2428/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/2939/2019Головуючий у суді першої інстанції - Унятицький Д.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

стягувача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року про відмову у визнанні неправомірною бездіяльності державного виконавця по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ободзінської Ірини Леонідівни, боржник - ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 (далі - заявник або стягувач) звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Ободзінської І.Л., яка полягала у неперерахуванні на його банківський рахунок грошових коштів у розмірі 3 874,59 грн., що були стягнуті з боржника по виконавчому провадженню № 55013690 станом на 08.11.2018;

- зобов'язати державного виконавця Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Ободзінської І.Л. усунути порушення шляхом перерахування на його банківський рахунок грошових коштів у розмірі у розмірі 3 874,59 грн., що були стягнуті з боржника по виконавчому провадженню № 55013690 станом на 08.11.2018.

В обґрунтування вимог скарги вказував, що 08.11.2018 державний виконавець Ободзінська І.Л. перерахувала на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 6 228,58 грн., стягнуті з боржника у виконавчому провадженні ВП № 55013690, однак станом на 20.06.2018 з боржника вже стягнуто 7 476,81 грн. З пенсії боржника щомісяця утримуються кошти у розмірі 656,59 грн. Отже, станом на 08.11.2018 з боржника повинно було бути стягнуто 10 103,17 грн. (7 476,81 грн. стягнуті станом на 20.06.2018 + 656,59 грн. х 4 місяці - липень, серпень, вересень, жовтень = 10 103,17 грн.). Таким чином, державний виконавець станом на 08.11.2018 не перерахувала йому кошти, які були стягнуті з боржника в розмірі 3 874,59 грн., що є неправомірним (а.с.1,2).

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 05.12.2018 у задоволенні скарги відмовлено (а.с.27,28).

В апеляційній скарзі стягувач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення скарги. Вказує, що суд неповно встановив фактичні обставини справи, надав невірну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про правомірність дій державного виконавця (а.с.33-36).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.01.2019 відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с.48,49).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.02.2019 справу призначено до розгляду на 27.02.2018 (а.с.51,52).

У судовому засіданні стягувач підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відтак суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення стягувача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що дії (рішення, бездіяльність) державного виконавця відповідали вимогам закону і прав стягувача порушено не було.

Суд апеляційної інстанції вважає ухвалене судом рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2017 до Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області надійшов виконавчий лист № 360/2428/16-ц/215/17 від 07.07.2017, виданий Бородянськимй районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 4 033 633,85 грн.

Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 55013690.

На рахунок обліку депозитних сум з січня 2018 року по листопад 2018 року зараховано стягнуті з боржника кошти в сумі 10 810,76 грн. з яких: 8 678,69 грн. перераховано стягувачу (06.11.2018 перераховано 6 228,58 грн. та 21.11.2018 перераховано 2 450,11 грн.); 51 грн. перераховано стягувачу як повернення авансового платежу; 1 030,07 грн. перераховано виконавчого збору (682,02 грн. - 08.06.2018, 65,65 грн. - 20.06.2018, 131,3 грн. - 12.09.2018, 65,65 грн. - 06.11.2018, 85,45 грн. - 21.11.2018); 1 000 грн. перераховано витрат виконавчого провадження, що підтверджується копіями розпоряджень (а.с. 14-20).

У запереченнях на скаргу та у запереченнях на апеляційну скаргу державний виконавець вказує, що він неупереджено, своєчасно та в повному обсязі вчиняв необхідні виконавчі дії, а також наголошує, що реквізити для перерахування боргу були надані боржником лише 17.10.2018.

Стягувач в апеляційній скарзі вказує на бездіяльність державного виконавця і зазначає, що кошти в сумі 2 450,11 грн. були йому перераховані державним виконавцем 21.11.2018, тобто після звернення до суду зі скаргою. Вважає, що йому підлягають перерахуванню кошти у сумі 1 424,48 грн. (3 874,59 - 2 450,11).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону).

У відповідності з вимогами частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із статтею 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частинами 1, 4 статті 44 Закону передбачено, що органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно статті 45 Закону розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що державним виконавцем вчиняються визначені законом дії для виконання судового рішення про стягнення боргу. Кошти, які надходять від боржника на спеціальні рахунки виконавчої служби, розподіляються державним виконавцем у черговості, визначеній Законом, і перераховуються стягувачу у належному розмірі.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено невідповідність дій державного виконавця вимогам закону і порушення прав стягувача, який наразі одержує грошові кошти, які сплачуються боржником, в міру їх надходження.

З огляду на викладене твердження заявника про бездіяльність державного виконавця і порушення його прав, як стягувача, є необґрунтованими.

Доводи заявника про те, що кошти були йому перераховані з запізненням і лише після звернення зі скаргою до суду, не можуть бути підставою для визнання бездіяльності виконавця неправомірною, оскільки процесуальний закон передбачає, що у разі визнання неправомірною бездіяльності виконавця, суд повинен зобов'язати останнього усунути порушення (ч. 2 ст. 451 ЦПК України), проте у даному випадку кошти, хоч і з запізненням, однак були перераховані державним виконавцем стягувачу і одержані останнім.

Також, спростовуються матеріалами справи, посилання заявника на те, що йому підлягають перерахуванню кошти у сумі 1 424,48 грн., зокрема з копій розпоряджень про перерахування коштів вбачається, що кошти, які надходили від боржника, були розподілені у черговості визначеній законом.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені заявником судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року про відмову у визнанні неправомірною бездіяльності державного виконавця по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ободзінської Ірини Леонідівни, боржник - ОСОБА_6 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 28 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач   М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва