Справа № 2- 313/2010

Л У Ц Ь К И Й   М І С Ь К Р А Й О Н Н И Й    С У Д   В О Л И Н С Ь К О Ї    О Б Л А С Т І

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

( повторне  заочне )

04 лютого 2010 року                             м.Луцьк    

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Олексюка А.В.

при секретарі Шепелюк І.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “ОСОБА_2 ОСОБА_3” в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство “ОСОБА_2 ОСОБА_3”  в особі Волинської обласної дирекції звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, що між відповідачем по справі - ОСОБА_4 - та ОСОБА_2 "Аваль" в особі Волинської обласної дирекції 15 листопада 2006 року було укладено кредитний договір №014/1107/82/32431, відповідно до якого Відповідачеві було надано кредит в сумі 17000 доларів США строком на 120 місяця з 15 листопада 2006 року до 14 листопада 2016 року. Згідно п. 1.4 Договору процентна ставка за користування кредитом складає 14 % річних.

Відповідно до заяви на видачу готівки № КЗ/1 від 24.11.2006 року банком було надано ОСОБА_4. кредитні кошти в сумі 17000 доларів США .

На даний час зі сторони позичальника порушено строки погашення кредиту (п. 1.3, 5.1 Договору) , що є невиконанням умов договору.. Відповідно до п. 1.3, 5.1 Договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання - частково в розмірі 1/120 від суми отриманого кредиту, погашення відсотків повинно здійснюватись щомісячно. Але, позичальником систематично порушується графік погашення кредиту та відсотків.

При таких обставинах, згідно п.6.5. Договору установа банку має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Згідно п 10.1 Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на 02 липня 2009 року за Відповідачем рахується заборгованість за кредитом - 13417,58 доларів США, в тому числі заборгованість за простроченим кредитом 808,95 доларів США заборгованість за відсотками -1047,75 доларів США, пеня (згідно п. 10,1 Договору) - 241,79 грн., а всього заборгованість відповідача складає 14465.33 доларів США, та пеня 13104.43 грн. що по курсу Національного банку України станом на 13.07.2009 р. (1 долар США — 7,6244 грн.) становить 123393,89 грн. Окрім того, в зв’язку з тим, що грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях – витрати на конвертацію валюти становлять 220,57 грн.

Позивачем було вжито заходи по досудовому врегулюванню спору. Відповідачу направлялась претензія № 2651 від 29.05.2009 р. з пропозицією повернути заборгованість за кредитним договором (докази додаються), яку вона задоволила частково..

Просить  стягнути з ОСОБА_4 на користь ВАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в особі Волинської обласної дирекції 123393,89 грн заборгованості, що виникла по кредитному договору  №014/1129/82/33783 від 15.11.2006 р., що еквівалентно станом на 03.04.2009р. 14465,33 доларам США, суму витрат на конвертацію валюти, що становить 220,57 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з підстав, зазначених у заяві та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про судове засідання через оголошення в пресі.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при  повторному заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з копії кредитного договору №014/1107/82/32431 від 15 листопада 2006 року укладеного між ОСОБА_2 "Аваль" в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_4, відповідачу було надано кредит в сумі 17000 доларів США строком на 120 місяця з 15 листопада 2006 року до 14 листопада 2016 року, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом  в розмірі 14 %  річних ( а.с.5-10).

Відповідно до заяви на видачу готівки № КЗ/1 від 24.11.2006 року банком було надано ОСОБА_4. кредитні кошти в сумі 17000 доларів США (а.с.20)

Згідно договору іпотеки до кредитного договору №014/1107/82/32431 від 16.11.2009 року, ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями № 8, що знаходиться  в с. Колмів, вул.. Шевченка Горохівського району Волинської області, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування ( а.с. 11-16).

Згідно п.6.5. кредитного договору №014/1107/82/32431 від 15 листопада 2006 року установа банку має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Згідно п 10.1 Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

 Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4, порушуючи умови кредитного договору, свої зобов’язання за договором належним чином не виконала, що стверджується дослідженим в  судовому засіданні розрахунком  заборгованості по кредиту, з якого вбачається, що станом на станом на 02 липня 2009 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом - 13417,58 доларів США, в тому числі заборгованість за простроченим кредитом 808,95 доларів США заборгованість за відсотками -1047,75 доларів США, пеня (згідно п. 10,1 Договору) - 241,79 грн., а всього заборгованість відповідача складає 14465.33 доларів США, та пеня 13104.43 грн. що по курсу Національного банку України станом на 13.07.2009 р. (1 долар США — 7,6244 грн.) становить 123393,89 грн (а.с. 19,21).

З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлялась претензія № 2651 від 29.05.2009 р. з пропозицією повернути заборгованість за кредитним договором (а.с.18)

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р., з наступними змінами та доповненнями: «Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно з поданням заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 0,2 відсотка суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти.

Таким чином, у випадку стягнення з відповідача суми заборгованості в національній валюті, банк змушений буде конвертувати її в належну за договором, що потягне за собою додаткові витрати для погашення заборгованості відповідача в сумі 220,57 грн.

Таким чином, з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ВАТ “ОСОБА_2 ОСОБА_3” 123393,89 гривень заборгованості за кредитним договором та витрати на конвертацію валюти в розмірі 220,57 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь  якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» з змінами та доповненнями розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру станом на 15.07.2009 року (дата звернення позивача до суду) становила 30 гривень.

Виходячи з вищенаведеного з відповідача на корить позивача слід стягнути 1233,93 гривні судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ВАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в особі Волинської обласної дирекції (розрахунковий рахунок № 2909811 у Волинській ОД “ОСОБА_2 ОСОБА_3”, код ЄДРПОУ 20128765 , МФО № 303569)  123393 (сто двадцять три тисячі триста дев’яносто три) гривні 89 копійок заборгованості, що виникла по кредитному договору № №014/1129/82/33783 від 15.11.2006 року

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ВАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в особі Волинської обласної дирекції ( розрахунковий рахунок № 2909811 у Волинській ОД “ОСОБА_2 ОСОБА_3”, код ЄДРПОУ 20128765 , МФО № 303569 ) суму витрат на конвертацію валюти, що становить 220 (двісті двадцять) гривень 57 копійок

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ВАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" в особі Волинської обласної дирекції 1233 (одну тисячу двісті тридцять три) гривні 93 копійки судового збору та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1263 (одну тисячу двісті шістдесят три) 93 копійки.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя

Луцького міськрайонного суду                         ОСОБА_3