Справа  №  1-177/ 2010

В И Р О К

       І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                          05 лютого 2010 року

Луцький  міськрайонний суд Волинської  області під головуванням

судді                                 Квятковського М.С.

за участю секретаря                           Куденчук О.М.

прокурора                                     Турчинської О.Є.

захисника-адвоката                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, 02.08.1962 р/н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, одруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, в порядку ст. 89 КК України несудимого,

 за ст.ст. 15 ч.3, 186 ч.1  КК України , -

    ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 12.11.2009 року, близько 13 год. 10 хв., знаходячись в маршрутному таксі №19, яке рухалось в напрямку з вул. Ковельська в м. Луцьку в сторону ЦУМу, що знаходиться по просп. Волі. 1, переслідуючи корисливу зацікавленість та мету таємного викрадення чужого майна із відкритої жіночої сумочки, яка знаходилась на плечі у потерпілої ОСОБА_3, намагався викрасти гаманець вартістю 300 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 570 грн., банківська картка «Аваль», на якій грошей не було, банківська картка «Укрсиббанк», на якій знаходилися гроші в сумі 4100 грн., однак своєї дії не зміг довести до завершення з причин, що не залежали від його волі, оскільки злочинні дії ОСОБА_2 були виявлені і припинені потерпілою ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованого йому злочину, підсудний ОСОБА_2 свою винуватість визнав повністю. Дав показання про те, що дійсно 12.11.2009 року, знаходячись у маршрутному таксі №19, яке рухалось з вул. Ковельської в м. Луцьку в сторону ЦУМу, із відкритої сумки, яка знаходилась на плечі у потерпілої намагався таємно викрасти гаманець, однак його дії були помічені потерпілою, і гаманець випав у нього з руки на підлогу, де його і підібрала ОСОБА_3

Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 дала суду показання про те, що 12.11.2009 року, коли вона знаходилась у маршрутному таксі №19, то раніше незнайомий їй підсудний намагався таємно викрасти із відкритої сумки гаманець з грішми та двома банківськими картками, однак вона помітила такі його дії, і гаманець випав у підсудного на підлогу, де вона його і підібрала. Після вказаних подій вона викликала працівників міліції, які і затримали підсудного.

Показання підсудного та потерпілої, які потерпіла підтвердила і під час очної ставки із ОСОБА_2 узгоджуються з іншими дослідженими в суді доказами;

/а.с. 13/

Зокрема протоколами вилучення та огляду шкіряного гаманця потерпілої, на якому згідно висновку дактилоскопічної експертизи був виявлений слід середнього пальця лівої руки підсудного ОСОБА_2

/а.с. 5; 6; 44-47/.

На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_3, однак не доведеними до кінця з причин, що не залежали від його волі, та вживши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, підсудний ОСОБА_2  вчинив злочин, передбачений ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України.

Обвинувачення про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.3, 186 ч.1 КК України не знайшло свого ствердження в суді.

З показань підсудного та потерпілої вбачається, що підсудний намагався вчинити таємне викрадення майна потерпілої, однак будучи викритим останньою, не зміг довести свій умисел до кінця. При цьому, дії ОСОБА_2 були припинені саме потерпілою, а не працівниками міліції, які з’явилися  пізніше на виклик по мобільному телефону.

При таких обставинах дії ОСОБА_2 слід перекваліфікувати із ст.ст. 15 ч.3, 186 ч.1 КК України на ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України.

Обговорюючи питання про виді і міру покарання відносно підсудного ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про його особу.

Обставини, які обтяжують покарання підсудного відсутні.

При таких обставинах суд враховує, що підсудний в порядку ст. 89 КК України вважається несудимим, тяжко хворіє, злочин не закінчений, а тому будь-яких наслідків не наступило.

 З огляду на зазначене, виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства,  а тому покарання йому слід призначити із застосуванням ст. 75 КК України.

Разом з тим, суд визначає вид покарання позбавлення волі та максимально встановлений законом іспитовий строк, враховуючи що раніше ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2  винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 3/три/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити – з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду негайно.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний  суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.  

Головуючий: