Справа № 661/4665/18

Провадження № 2/661/85/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

22 лютого 2019 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі :

головуючої  судді – Бойко  М.Є.,

за участю секретаря –  Ярошенко І.В.,

позивачки – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в м. Нова Каховка, Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»  про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

                                                             В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ України» №7726 від 19 вересня 2018 року про звільнення з роботи в зв»язку із втратою довір’я, поновити її на посаді адміністратора залу ТОВ «ДЦ Україна» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у розмірі 5112,72 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивачка  вказала, що 13 квітня 2017 року вона була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальнстю «ДЦ УКРАЇНА» старшим продавцем непродовольчих товарів магазину по вулиці Дзержинського, 25, в м. Нова Каховка, у філію «ДЦ Миколаїв», а 01 травня 2017 року назву її посади «старший продавець непродовольчих товарів» змінено на «адміністратор залу». 19 вересня 2018 року, наказом № 7726 к її звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України  - у зв'язку з втратою довір»я. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки виконувала  посадові обов’язки сумлінно та чесно,  жодних дій, які б давали підстави для втрати  до неї довір’я, не вчиняла, будь-яких підтверджень таких фактів відповідач не має.

В судовому засіданні позивачка свій позов повністю підтримала з підстав, у ньому зазначених, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, зазначивши, що з позивачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність; працюючи адміністратором залу магазину по вул. Дзержинського, 25, в м. Нова Каховка, остання допустила дії, які дали підстави власнику для втрати до неї довір’я та звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, зокрема: порушення фінансової дисципліни – неодноразове фіктивне повернення товару з метою проведення по касі продажу раніше проданого товару, але вже зі знижкою та привласнення розміру цієї знижки, а також службові зловживання із матеріальними цінностями, які виявились у недостачах товарно-матеріальних цінностей, фальсифікації товару з метою приховування фактів недостачі, використання товару, який призначений для продажу, у власних корисливих цілях, порушення процедури контролю термінів придатності товару в магазинах мережі Watsons. Крім того, такі дії полягали і в порушеннях ОСОБА_1 трудової дисципліни, вимог посадової інструкції Адміністратора залу магазина, інструкції по розміщенню та зберіганню товару на складі магазину, ігноруванні усних зауважень (прохань) керівництва. Причиною звільнення стали не виключно недостачі за результатами інвентаризації, а ряд інших суттєвих порушень, здійснених позивачкою - працівником, що безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності.

Також, представник відповідача додала, що ОСОБА_1 не виконувались її  безпосередні трудові обов'язки, а саме: не контролювались строки зберігання товару (термінів придатності), повнота асортименту та наявність на ньому цінників, допускались порушення при веденні касової документації, не проводились перевірки цілісності товару, порушувався графік роботи.

Заслухавши позивачку, представника відповідача, свідків сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до  висновку. що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних, встановлених судом обставин та відповідних їм правовідносин.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що з 13.04.2017 року ОСОБА_1 працювала старшим продавцем непродовольчих товарів магазину «ДЦ Україна». З 01.05.2017 року, згідно наказу № 1446/1к, назву цієї посади на «адміністратор залу» магазину по вул. Дзержинського, 25 в м. Нова Каховка ТОВ «ДЦ Україна».

13.07.2017 року, між ТОВ « ДЦ Україна» та ОСОБА_1 підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до п. 1 якого позивачка  приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей.

Одночасно, як вбачається з пояснень представника відповідача та всіх допитаних в судовому засіданні свідків, аналогічні договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність підписані  ТОВ «ДЦ Україна» із кожним з інших п»яти працівників зазначеного магазину.

10 вересня 2018 року, в магазині ТОВ «ДЦ Україна», по вул. Дзержинського, 25, в м. Нова Каховка  було проведено інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено їх недостачу на загальну суму 43 905,99 грн., без ПДВ.

Крім того, за результатами попередніх інвентаризацій, а саме: від 30.01.2018 року та від 03.07.2018 року, в цьому ж магазині також виявлено недостачі товарів: 16 277 грн. без ПДВ  та 19353 грн. без ПДВ, відповідно. 

Профспілкова організація у ТОВ «ДЦ Україна» відсутня.

Наказом №7726к  від 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір’я. В наказі зазначено про порушення позивачкою пунктів 10,12,13,14,15,39 розділу 2 Посадової інструкції Адміністратора залу магазину, Інструкції по розміщенню та зберіганню товару на складі магазину, Процедури контролю термінів придатності товару в магазинах мережі Watsons, Контролю ануляції на касових апаратах, ігнорування усних зауважень (прохань) керівництва, наявність фальсифікованого товару в магазині, недостачу за останні три інвентаризації, використання товару, що призначений для продажу у власних корисливих цілях, тобто, створення нею своїми діями можливості для заподіяння шкоди підприємству.

Між тим, роботодавець не довів суду наявність в діях ОСОБА_1 саме конкретних порушень, які б давали підстави для втрати довір’я до неї та не довів вину позивачки  в цих порушеннях.

Так, відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст.40 цього кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір»я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за втрату довір'я необхідно, щоб працівник безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності та вчинив умисно або необережно дії, які дають власнику або уповноваженому органу підстави для втрати довір'я, щоб ці підстави були належним чином підтверджені, а не носили характер припущення.

Таким чином, крім встановлення факту обслуговування позивачем грошових або товарних цінностей, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є вчинення ним дій, що дають підстави для втрати довір'я.

Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Як роз'яснено у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами і доповненнями), звільнення з підстав втрати довір'я  (п. 2 ст.41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно  такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Втрата довір'я може бути не тільки результатом скоєння певних дій, а й такого проступку, який дає підстави зробити висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей може призвести до втрати цих цінностей. В разі наявності спору власник зобов'язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Отже, власник повинен довести наявність у діях працівника конкретних порушень, а також довести вину працівника в цих порушеннях.

Із викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей випливає, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності - це особи, які одержують їх під звіт.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі №6-104цс14.

Згідно з роз'ясненнями у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами  ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачкою як матеріально відповідальною особою, що підписала договір про повну матеріальну відповідальність, вчинялись винні дії при обслуговуванні нею ввірених товаро-матеріальних цінностей, які носили систематичний характер і давали підстави для втрати до неї довір’я, а саме :

- у квітні 2018 року мав місце випадок зловживань з боку адміністраторів залу магазину по вул. Дзержинського, 25, в м.Нова Каховка ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які полягали в ануляції ними фіскальних чеків та повторний продаж після цього товару, що був попередньо анульований, але вже із використанням власної службової картки зі знижкою у розмірі 10% та привласненням цієї різниці;

- 10 вересня 2018 року, в магазині ТОВ «ДЦ Україна», по вул. Дзержинського, 25, в м.Нова Каховка  було проведено інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено нестачу на загальну суму 43 905,99 грн.

- відповідно до доповідних записок продавця-консультанта вказаного магазину- Піддубної К.І. від 10.09.2018 року та 11.09.2018 року остання була свідком користування ОСОБА_3 косметикою, що готувалась для подальшого її розміщення в торговому залі з метою продажу, а під час інвентаризації нею (ОСОБА_4І.) було виявлено в місцях недосяжних для покупців сховані помади однієї торгівельної марки, і такі дії, на її думку, могли здійснити лише адміністратори торгового залу (тобто, або ОСОБА_3, або ОСОБА_1В.). Крім того, ОСОБА_4 у доповідній записці від 10.09.2018 року доводить до відома керівництва факт, що в цей день ОСОБА_3 близько п»яти разів відлучалась з робочого місця з власних потреб;

- 13.09.2018 р., на адресу відповідача надійшли доповідні записки: ОСОБА_5 – керуючої магазином по вул.Дзержинського,25, ОСОБА_6 - регіонального менеджера та ОСОБА_7- територіального менеджера. Зокрема, ОСОБА_5 у своїх доповідних записках вказала, що у липні 2018 року нею були виявлені порушення касової дисципліни адміністраторами залу ОСОБА_3 та ОСОБА_8, але відповідні пояснювальні записки останніх із визнавальними в цьому показами на час проведення інвентаризації  зникли із магазину, крім того, нею ж були встановлені численні порушення цими працівниками, а також співробітником ОСОБА_9 їх посадових інструкцій та корпоративних стандартів. Територіальний менеджер ОСОБА_10 в своїй доповідній записці також зазначила про виявлення нею в період з 01.08 по 27.08.2018 року порушень працівниками цього магазину  своїх посадових обов»язків, а саме: контролю строків зберігання товару, контролю за покупцями у торгівельному залі, а також фальсифікацію товару: пусті упаковки або упаковки із водою замість гелю для вмивання. Також, за наслідками інвентаризації 10.09.2018 року було проведено бесіду із працівниками цього магазину, всі вони написали заяву про згоду на утримання коштів з їх заробітної плати для покриття виявленої недостачі товару. Аналогічні відомості про виявлення фальсифікації товару та неналежне виконання своїх обов»язків співробітниками магазину містить і доповідна записка менеджера регіона ОСОБА_11

- у відповідності із пояснювальною запискою продавця-консультанта магазину за адресою: вул. Дзержинського,25 ОСОБА_12 від 14.09.2018 року остання чула розмову адміністраторів залу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 між собою, в ході якої вони домовлялись підкласти порожні коробки між іншого товару, щоб інвентаризаційна група їх теж порахувала, а продавець-консультант ОСОБА_13 в своїй пояснювальній записці, датованій цією ж датою, стверджувала, що раніше вона бачила, як ці адміністратори перед проведенням інвентаризації діставали принесені ними з дому пусті коробки з-під косметики, а потім розставляли їх серед іншого товару;

- для проведення службового розслідування причин та обставин недостачі та фальсифікації товарно-матеріальних цінностей в магазині за адресою: м. Нова Каховка, вул. Дзержинського,25, відповідачем було прийнято рішення про проведення службового розслідування, за результатами якого оформлено ОСОБА_14 від 17.09.2018 р., у відповідності із яким комісією, з аналізу доповідних записок працівників магазину, менеджерів та аудитора, інформації, повідомленої ними на засіданні комісії, результатів інвентаризації 10.09.2018 року, результатів перевірки магазину 567, посадових інструкцій, були зроблені висновки про порушення адміністраторами залу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пунктів 10,12,13,14,15,39 розділу 2 Посадової інструкції залу магазину, Інструкції по розміщенню та зберіганню товару на складі магазину, Процедури контролю термінів придатності товару в магазинах мережі Watsons. Контролю ануляції на касових апаратах.

В цьому ж акті зазначено про виявлення майже аналогічних порушень, допущених продавцем-консультантом магазину ОСОБА_13, а саме: порушення нею пунктів 2,3,4,5,17 розділу 2 Посадової інструкції залу магазину, Інструкції по розміщенню та зберіганню товару на складі магазину, Процедури контролю термінів придатності товару в магазинах мережі Watson.

У зв’язку із численними порушеннями посадових інструкцій та ігноруванням усних зауважень (прохань) керівництва, наявністю фальсифікованого товару в магазині, недостачами за результатами останніх трьох інвентаризацій, використанням товару, що призначений для продажу, що ставить під сумнів добросовісність працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при виконанні трудових обов’язків та проведенні господарських операцій щодо товарно-матеріальних цінностей і, як наслідок, втрату до них довір’я комісією запропоновано керівництву ТОВ «ДЦ України» прийняти рішення про звільнення ціх працівників з роботи .

- на розгляді комісії зі службового розслідування 14.09.2018 p., регіональним менеджером ОСОБА_11 JI.B. було зазначено, що аудитором департаменту управління якості ОСОБА_15 під час перевірки магазину та перегляді запису відеокамер 03.04.2018 р. було виявлено зловживання зі сторони позивачки та адміністратора залу ОСОБА_3 Ці зловживання полягали в тому, що ОСОБА_3, разом із ОСОБА_1, проводили по касі продаж товару покупцю без урахування знижки, а фактично отриману знижку привласнили. Враховуючи те, що такі порушення та зловживання щодо товарно матеріальних цінностей були помічені за позивачкою вперше, керівництвом було прийнято рішення обмежитись усним попередженням  щодо заборони здійснювати подібні дії, а також усім працівникам роз'яснено можливі негативні наслідки в майбутньому у разі вчинення подібних дій з товаром та порушення касової дисципліни, проте, відповідні зауваження були проігноровані позивачкою.

Дослідивши безпосередньо, вивчивши та проаналізувавши вищезазначені доводи відповідача, суд вважає не встановленими винні дії ОСОБА_1 при прийнятті, зберіганні та розпорядженні нею товарно-матеріальних цінностей, які призвели до їх недостачі, а також які дають підстави для втрати довіри до неї з боку відповідача, оскільки ними можуть бути лише конкретні факти, які у даному випадку не доведені та не підтверджені відповідачем належними доказами, а тому є лише його припущеннями.

Так, позивачка не визнала своєї вини у нестачі , фальсифікації та використанні товару, що призначений для продажу, у власних корисливих цілях, порушенні фінансової дисципліни та інших, інкримінованих їй відповідачем порушеннях, з актом інвентаризації не погодилась.

В наказі про звільнення ОСОБА_1 від 19.09.2018 року № 7726 к, в порушення вимог закону, не вказано коли та які саме конкретно винні дії, які б давали підстави для втрати довіри до неї з боку адміністрації, вона скоїла та в чому вони полягали, тоді як  відповідно норм трудового законодавства, наказ має містити факти, які слугували підставою для звільнення працівника.

Жодного доказу, який би свідчив про отримання ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей під звіт, суду також надано не було.

Всупереч вимогам Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, інвентаризацію в магазині по вул. Дзержинського, 25,в м. Нова Каховка проведено без присутності матеріально відповідальної особи – ОСОБА_1

З пояснень сторін в судовому засіданні було встановлено, що факт використання власної картки зі знижкою та привласнення різниці 27.03.2018 року не викликав негативного ставлення адміністрації відповідача до позивачки та не потягнув застосування будь-яких санкцій, а тому суд не може вважати його підставою для втрати до неї довір’я.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 28 своєї постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з підстав п.2 ст.41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148,149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника й інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Отже, суд враховує, що випадок ануляції чека позивачкою мав місце у березні 2018 року, тоді як з роботи її звільнено 19.09.2018 року, що також дає підстави  для висновку про те, що він не є таким порушенням, який надає можливість відповідачу звільняти позивачку з роботи за втрату до неї довір’я.

З акту службового розслідування від 17.09.2018 року вбачається, що єдиними доказами викладених у ньому висновків є письмові доповідні записки та усні пояснення працівників магазину, в якому працювала ОСОБА_1 та саме з їх аналізу комісією було встановлено, що позивачка, разом з іншим адміністратором залу ОСОБА_3: користувалась у власних цілях товаром, що належить відповідачу та призначений для подальшого продажу споживачам; неодноразово здійснювала фальсифікацію товару, а саме: підкладала пусті коробки з під товару та коробки з водою з розрахунком того, що інвентаризаційна група здійснить підрахунок пустих коробок та не виявить недостачу товару.

Разом з тим, суд критично ставиться до вищезазначених  доповідних та пояснювальних записок, оскільки всі вони складені вже за наслідками інвентаризації 10.09.2018 року, надані особами, які перебувають з відповідачем у трудових відносинах, що викликає обґрунтовані сумніви у їх об’єктивності та відсутності зацікавленості у вирішенні спору, а, відповідно до вимог чинного законодавства, висновок власника про те, що робітник не заслуговує довіри внаслідок здійснення ним винних дій, повинен грунтуватися не на суб'єктивній думці, а на об'єктивних фактах, які вказують на наявність вини робітника в спричиненні матеріальної шкоди або скоєнні винних дій, проте, жодного  документу, який би зафіксував конкретні такі  вчинки ОСОБА_1, суду надано не було.

Отже, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем суду  не доведено, що саме з вини позивачки: її протиправними діями або її бездіяльністю утворилися нестачі за останніми трьома інвентаризаціями у магазині, а також, що саме вона створила  можливість для заподіяння шкоди підприємству, враховуючи, зокрема при цьому той факт, що магазині по вул. Дзержинського, 25 на постійній основі працюють та мають доступ до матеріально-товарних цінностей ще п’ять працівників, і всі вони, як слідує з пояснень представника відповідача, за результатами інвентаризації, написали заяви про надання згоди на утримання грошових коштів з їх заробітної плати на покриття недостачі, тобто, фактично визнали в ній свою вину.

Судом також встановлено, що в цьому ж магазині  неодноразово також мали місце  і крадіжки сторонніми особами, що  було підтверджено свідками в ході розгляду справи та не заперечувалось представником відповідача.

Отже, оскільки особиста вина ОСОБА_1 у  скоєнні таких дій не встановлена, тобто, не доведено належними та допустимими доказами її конкретні винні та протиправні дії або її бездіяльність, відповідачем не спростований факт можливості інкримінованих їй дій  іншими працівниками,  вона не може бути звільненою за п.2 ст. 41 КЗпП України в зв’язку із відсутністю для цього безспірних підстав.

Крім того, з огляду на їх загальний характер - без зазначення будь-яких конкретних фактів, суд не приймає до уваги і пояснення про неправомірні дії позивачки свідків, допитаних з ініціативи відповідача: ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_12, які по своїй суті, є лише підозрою та припущеннями, а до пояснень свідка ОСОБА_4 про те, що вона особисто бачила, як позивачка користувалась косметикою в магазині, також ставиться критично, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, вони неприязно ставляться одна до одної, а тому покази цього свідка не можна вважати беззаперечно об’єктивними.

З урахуванням викладеного, оскільки в справі відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують винні дії позивачки, що стали підставою для втрати довір’я до неї з боку адміністрації відповідача, суд вважає, що її звільнення за ст.40 п.2 КЗпП України проведено без достатніх підстав, а тому позов в частині визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає задоволенню.

Правовим наслідком поновлення на роботі, відповідно до приписів ст. 235 КЗпП України, також має бути стягненням на  користь працівника з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при обрахуванні якого суд виходить з того, що із відповідним розрахунком позивачки відповідач погодився, його розміру не заперечує, а тому і в цій частині вимоги позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, який станом на дату звернення позивача до суду з 19 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, тобто в межах позовних вимог, становить 5112,72 гривень без відрахування податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

У відповідності із ст. 141 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь держави  витрати по сплаті судового збору, у розмірі 704,80 грн.

За наведених вище підстав, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 58, 60, 88, 131, 154, 209, 212 215, 223, 294 ЦПК України, суд,

                                                          У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ДЦ Україна» № 7726 від 19 вересня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв’язку із втратою довір’я.

Поновити ОСОБА_1 на посаді адміністратора залу магазину по вулиці Дзержинського, 25, в м.Нова Каховка, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»  з 19 вересня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 19 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року, у розмірі 5112,72 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна»  на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а при оголошенні судом вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення  складено 26 лютого 2019  року.

Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117

Суддя         М. Є. Бойко