Дата документу 20.02.2019 Справа № 331/9234/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/9234/14-ц Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/807/416/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що 11.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі- АКІБ «УкрСиббанк»-правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11358862000 про надання кредитних коштів у розмірі 64 000 доларів США зі сплатою 15,0% річних строком до 11.06.2018 року.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариство «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариство «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами , відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта «Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорам, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за договором про надання споживчого кредиту № 11358862000 від 11.06.2008 року іпотекодавці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за договором іпотеки № 11358862000/11358874000/3 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач посилався на існування заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту у розмірі 1 369 401,74 гривень.

Просить в рахунок виконання основного зобов'язання відповідачів щодо оплати заборгованості у розмірі 1 369 401,74 грн. за Договором про надання споживчого кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з наданням права отримання документів необхідних для реалізації предмета іпотеки , зобов»язавши відповідачів надати правовстановлюючи документи.

18.12.2017 року позивач надав суду заяву в якій уточнив позовні вимоги, та з підстав викладених у первісному позові просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11358862000 від 11.06.2008 року у розмірі 1 369 401,74 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду від 11 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11358862000 від 11 червня 2008 року в розмірі 776 659, 50 гривень, з яких : 587 064,69 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 189 594,81 гривень - заборгованість за відсотками, а також судовий збір в сумі 11 649, 89 гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 592742,24 грн., ухвалити в цій частині нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Дельта Банк» у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Судом встановлено, що 11.06.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» - правонаступник АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11358862000, та Додаткові угоди до кредитного договору № 1 від 30.12.2008 року та № 2 від 26.01.2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 були надані кредитні кошти у розмірі 64 000 доларів США зі сплатою 15,0% річних строком до 11.06.2018 року.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 11.06.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 11358862000/11358874000/3, згідно з яким відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

08 грудня 2011 року між правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» - ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за договором № 11358862000 .

10 жовтня 2014 року ПАТ «Делата Банк» направлено відповідачам лист-вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором станом на 10.10.2014 року , яка відповідачами залишена без задоволення.

Згідно довідки ПАТ «Дельта-Банк» від 10.10.2014 року заборгованість за кредитним договором № 11358862000 станом на 10.10.2014 року складає 105 745,12 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 10.10.2014 року становить 1 369 401,74 гривень, з яких: тіло кредиту 60 799,96 доларів США, відсотки - 44 945,16 доларів США.

Статею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між Банком та ОСОБА_3 кредитних правовідносин та невиконання зобов'язання за договором, а як наслідок наявність заборгованості у розмірі 1 369 401,74 гривень.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 надала суду заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Частково задовольняючи заяву про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у п. 1.2 кредитного договору від 11.06.2008 року сторони дійшли згоди про те, що термін користування кредитними коштами встановлюється до 11.06.2008 року.

Пунктом 1.2.2. кредитного договору сторонами погоджено, що погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно з графіком, визначеним в додатку №1, який передбачає щомісячне повернення кредитних коштів. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст.. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Обчислюючи позовну давність суд першої інстанції правильно застосував загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені графіком погашення заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору), і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Встановивши, що умовами договору передбачено щомісячне повернення кредитних коштів періодичними платежами, та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання зобов'язань за договором, а так само помісячний розрахунок до 19 грудня 2011 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, з урахуванням наданих позивачем доказів, а саме розрахунку заборгованості за період з листопада 2011 року по 10 жовтня 2014 року, виходячи з наступного розрахунку: сума заборгованості поточна - 27 199, 54 USD (Долар США) ; сума заборгованості (прострочена) - (33 600, 42 USD (Долар США) - 15 455, 86 USD (Долар США) = 18 133, 56 USD (Долар США) , а всього заборгованість за тілом кредиту 45 333,10 доларів США, що за курсом НБУ на 10.10.2014 року ( 1 долар США дорівнює 12, 950023 гривень) складає 587 064,69 гривень; відсотки на поточну суму заборгованості - 37 856, 17 USD (Долар США) - 30 304, 66 USD (Долар США) = 7 551, 51 USD (Долар США); відсотки на прострочену суму заборгованості - 7 088, 99 USD (Долар США), а всього відсотки 14 640,50 доларів США, що за курсом НБУ на 10.10.2014 року ( 1 долар США дорівнює 12, 950023 гривень) складає 189 594,81 гривень.

Судова колегія вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що загальна сума заборгованості за кредитним договором за період з грудня 2011 року по 10 жовтня 2014 року складає 776 659, 50 гривень, яка підлягає стягненню саме з ОСОБА_3.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не наведено жодних підстав щодо існування обов'язку ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є відповідно до положень ст. 572 ЦК України заставодавцями, погасити заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у цій частині.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного м. Запоріжжя суду від 11 вересня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді: