Справа № 2а-123/2010 р.

2а-1246/09 р.

ПОСТАНОВА

 Іменем    України

10 лютого 2010 року суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1О розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці  справу за адміністративним позовом фізичної особи – ОСОБА_2 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м. Кременчука Полтавської області про поновлення пропущеного процесуального строку,визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” та зобов’язання відповідача нараховувати її в подальшому,

                         встановив:

 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити пропущений строк, визнати дії відповідача неправомірними стягнути з нього недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з  01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” та зобов’язати його в подальшому нараховувати та виплачувати зазначену допомогу.

      В позовній заяві позивач зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак всупереч положенням статті 22 Конституції України, яка передбачає заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, пунктом 17 ст.77 та ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та пунктом 12 ст.71 Закону України „ Про Державний бюджет на 2007 рік ” від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” було зупинено. Пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.2007 року положення ст. 6 Закону  було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Відповідно до рішень Конституційного суду України нормативні акти, які зупиняли та обмежували дію ст. 6 Закону визнані неконституційними та втратили чинність з моменту їх ухвалення. Тому відповідач зобов’язаний був здійснити нарахування належної їй допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, однак він цього не зробив, перерахування коштів до цього часу не проведено. На письмове звернення про перерахунок пенсії 14.12.2009 року відповідач відповів відмовою. Оскільки про порушення своїх прав вона дізналася лише після висвітлення зазначених подій у пресі, просить поновити їй строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з нього недоплачену частину щомісячної державної допомоги за 2006 -2008 роки та зобов’язати нараховувати вказану допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії.

В судове засідання позивач не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила на адресу суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просить справу розглянути без її участі.

Представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука  в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали, прохають розглянути справу і прийняти рішення у відсутність їх представника та просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що вимоги  позивача стосовно перерахунку пенсії з 01.01.2006 року є безпідставними, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на  2006 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена. Ст. 110 Закону України  «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. №3367-IV встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто пільги по нарахуванню  до пенсії надбавки у 2006 р. запроваджуються поетапно, за результатами  виконання бюджету у першому півріччі. Тому порядок нарахування надбавки ще мав бути затвердженим Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки цього зроблено не було і вказані акти не визнавалися неконституційними, виплати дітям війни не проводилися.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни було зупинено. Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року вказані положення визнанні неконституційними і втратили чинність, здійснення перерахунку повинно було  проводитися з 09.07.2007 року а не з 01.01.2006 року, як вимагає позивач.

Оскільки прийняття закону, за яким би можливо провести належні виплати у 2006 – 2007 р. р. не відбулося, то відповідно не передбачалися і кошти для виплати надбавок  бюджетним законодавством.

З 1 січня 2008 року відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Питання встановлення підвищення до пенсії „дітям війни” на даний час врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до якої підвищення встановлюється з 22 травня 2008 року в розмірі 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн. Таким чином надбавку дитині війни позивач отримує з 1 січня 2008 року.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, згідно ч. 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений цією статтею застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вищезазначеного Закону.

Крім того, кошти на виплату надбавки дітям війни, передбачені Законами України про державний бюджет на відповідний рік, то і відповідно відповідачем по справі повинно бути  Держказначейство.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус «Дитини війни», що підтверджується   пенсійним  посвідченням  № 131198/02.

Враховуючи зазначений статус ОСОБА_2 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ” .

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м. Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснювати виплату щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком надалі при призначені пенсії, суд вважає необгрунтованими, та такими , що не підлягають задоволенню, оскільки  відповідно до ст.2 КАС України основним завданням судочинства є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, проте суд не може передбачити чи будуть порушення з боку Управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука в майбутньому.

Однак, згідно довідки наданої відповідачем, судом встановлено, що порушення прав позивача тривало до грудня 2009 року, оскільки  відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”, в редакції від 01.01.2008 року втратила чинність, а тому з 22.05.2008 року діє ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції до 01.01.2008 року, яка передбачає виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Суд приходить до висновку що у 2009 році Управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука повинно було здійснювати перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення п.2 ст.11 КАС України, яке передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, суд приходить до висновку, що слід зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячної соціальної допомоги до пенсії в період з 01.01.2009 року по 31 грудня 2009 року включно.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

      З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука, за місцем проживання позивача.

      Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

призначення пенсії;

підготовки документів для її виплати;

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Відповідно до ст. 99 КАС України, якщо позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Враховуючи те, що на заяву позивача про перерахунок пенсії, 14.12.2009 року відповідач відповів відмовою, що підтверджується відповідним листом, суд вважає, що обчислювати строк звернення до суду слід з 14.12.2009 року, а тому зазначений строк позивачем не пропущено.

Суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.                        

     Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

      Позовну заяву ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  включно.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2  -   відмовити.

Заява про оскарження постанови суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                 І.О. Демиденко