УХВАЛА

16 лютого 2024 року

м. Київ

справа №160/7809/19

адміністративне провадження №К/990/3690/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство Український державний науково - дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним та нечинним рішення,-

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати незаконним, протиправним, нечинним та скасувати рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» з моменту його прийняття;

- відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснити захист порушених прав, свобод та інтересів позивачки в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу»;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати за оплату судової експертизи у розмірі 5000, 00 грн;

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволені позовних вимог.

29.01.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статей 2, 9, 68, 77, 101, 102 КАС України, пункту 3.5.9 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 № 391, пункту 5.23 Державної уніфікованої системи документації, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, статті 35 Закону України від 17.06.2004 №1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації», пункту 73 Інструкції з діловодства у Державному агентстві земельних ресурсів України, затвердженої наказом Держземагентства України від 23.02.2012 №70, статей 66, 201 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель», пункту 3.2. Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему, Мінбудархітектури, Мінагрополітики України, Української академії аграрних наук від 25.01.2006 №18/15/21/11 у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 16.05.2023 у справі №910/16093/18, від 17.12.2020 у справі №910/9435/19, від 02.02.2023 у справі №910/14228/21, від 24.11.2021 у справі №760/15137/16-ц, від 29.07.2020 у справі №760/20696/15-ц, від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, від 25.05.2018 у справі №916/1785/17, від 11.08.2020 у справі №640/18067/18, від 18.07.2019 у справі №826/16725/17, від 31.01.2021 у справі №1340/4596/18, від 16.02.2022 у справі №160/3900/20, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 04.12.2018 у справі №816/52/17, від 04.12.2018 у справі №П/811/658/16, від 03.06.2019 у справі №817/622/16, від 28.04.2020 у справі №904/164/19 та ухвалі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №540/597/19.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

В справі №522/7868/13, на постанову Верховного Суду у якій від 16.10.2018 скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, правовідносини є подібними зі справою №160/7809/19, оскільки стосуються рішень органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, проте Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку про порушення процедури, що передувала прийняттю регуляторного акта та не викладав висновку про застосування норм права на які посилається скаржниця, а скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави порушення судами норм процесуального права, зокрема пунктів 3 та 4 частини другої статті 353 КАС України.

В справі №757/30991/18-а, на постанову Верховного Суду у якій від 13.04.2023 скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосується дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В справі №916/1785/17, на постанову Верховного Суду у якій від 25.05.2018 скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спірні правовідносини стосувалися господарських зобов`язань, що виникли між двома суб`єктами господарювання.

В справі №640/18067/18, на постанову Верховного Суду у якій від 11.08.2020 скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження була постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".

В справі №826/16725/17, на постанову Верховного Суду у якій від 18.07.2019 скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.13 №816 "Про затвердження Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів)" в частині підпункту 1 пункту 4 розділу ІІ в частині порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого зазначеним рішенням.

В справі №1340/4596/18, на постанову Верховного Суду у якій від 31.01.2021 скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення Рудківської міськради від 28.03.2017 №239 "Про затвердження Положення про порядок надання громадянам у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель комунальної власності м. Рудки".

В постановах Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/9435/19, від 29.07.2020 у справі №760/20696/15-ц, від 16.05.2023 у справі №910/16093/18, від 24.11.2021 у справі №910/14228/21, від 02.02.2023 у справі №760/15137/16-ц та від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, на які скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спори стосуються визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів і послуг.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, на яку скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосується поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.

В постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №160/3900/20, на яку скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у місті Дніпрі Дніпровської міської ради.

В постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №816/52/17 та від 03.06.2019 у справі №817/622/16, на які скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження було рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій.

В постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №904/164/19, на яку скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосується заборгованості відповідача з орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

В постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №П/811/658/16 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, на які скаржниця посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення податкового органу.

Натомість у цій справі предметом оскарження є рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області від 24.06.2015 № 3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу».

А відтак, зазначене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Окрім цього, посилання скаржниці на ухвалу Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №540/597/19, якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки зазначеною ухвалою вирішувалось процесуальне питання та вона не містить висновків щодо застосування норм права.

Окрім того, як на підставу касаційного оскарження скаржниця посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо меж здійснення судом своїх повноважень з урахуванням принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Отже, зазначена скаржницею підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України без зазначення конкретної норми права, що була застосована неправильно судами першої та апеляційної інстанції, а також без обґрунтування того у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржниці, відповідна норма повинна застосовуватися не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, скаржниці необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19 залишити без руху.

Надати скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду