Справа № 2а-135/10/0308
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2010 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого – судді Олексюка А.В.,
при секретарі – Шепелюк І.В.,
з участю позивача – ОСОБА_1
представника позивача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної інспекції з конторою за використанням та охороною земель у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника Південно-регіонального відділу Держземіспекції у Волинській області, старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 № 000253 від 18 вересня 2009 року,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної інспекції з конторою за використанням та охороною земель у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника Південно-регіонального відділу Держземіспекції у Волинській області, старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 № 000253 від 18 вересня 2009 року.
Позов мотивує тим, що начальник Південного регіонального відділу Держінспекції у Волинській області, старший державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області ОСОБА_3 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.09.2009 р. виніс постанову № 000253 від 18 вересня 2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,0 грн.
Відповідно до цієї постанови позивача було визнано винним в порушенні вимог ст.125 ЗК України та винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.53 КУпАП України.
При цьому посадова особа - державний інспектор Боярчук В.А. в постанові констатував, що позивач вчинив самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0139 га, яка знаходиться на території Заборолівської сільської ради в селі Великий Омеляник Луцького району і яка знаходиться у власності його сусіда по межі ОСОБА_4
Вважає постанову державного інспектора Боярчука В.А. про накладення адміністративного стягнення від 18.09.2009 р. за №000253 незаконною та безпідставною з тих підстав, що він користувався, а після отримання державного акта на право власності - володів і розпоряджався спірною земельною ділянкою на законних підставах.
Згідно рішення Заборольської сільської ради від 31.01.2003 р. №6/17 йому була виділена земельна ділянка площею 0,10 га в селі Великий Омеляник Луцького району під будівництво індивідуального житлового будинку, а згідно рішення цієї ж сільської ради від 31.01.2003 р. №6/18 йому було передано безоплатно вищевказану земельну ділянку, але з уточненою після замірів землевпорядником сільської ради площею, яка склала 0,1067 га.;
На земельну ділянку площею 0,1067 га, в том числі і на спірну частину земельної ділянки площею 0,0139 га, йому виданий державний акт на право власності серії ВЛ №093885 від 20.10.2004 р.
До технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1067 га, яка готувалася у відповідності до технічного завдання, виданого Луцьким районним відділом земельних ресурсів, ТзОВ «ЕЛІОН» доданий акт погодження меж суміжними користувачами ( землевласниками) від 30.09.2004 р., в якому межа по межовій лінії від « В » до « Б » погоджувалась з сусідом ОСОБА_5, про що свідчить підпис вказаного землевласника.
3 ситуаційної схеми, яка приєднана як додаток до земельної техдокументації, видно, що земельна ділянка, яка знаходиться на даний час у приватній власності позивача, по межовій лінії від «Б» до «А» межують з сусідом ОСОБА_6 по двом прямим лініям, які починаються по лініям від «В» до «Б» та від «Г» до «А», що суперечить ксерокопії кадастрового плану земельної ділянки, який виготовлявся ПФ «Ю-КОМ» 11.05.2009 р. і згідно якого державний інспектор Боярчук В.В. зробив безпідставний висновок, що ОСОБА_1 порушені вимоги ст.125 ЗК України та вчинене самовільне зайняття частини земельної ділянки, яка ніби - то належить ОСОБА_5
Приймаючи рішення про вину ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення державний інспектор в Постанові зазначив, що позивачем вчинено самовільне зайняття земельної ділянки, що перебуває у приватній власності у ОСОБА_5, тобто адміністративний проступок , відповідальність за який передбачено ст.53-1 КУпАП ( самовільне зайняття земельної ділянки), а в Постанові робить посилку на зовсім іншу статтю кодексу - на ч.1 ст.53 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил використання земель і диспозиція якої складається з однієї частини. Цим самим державний інспектор як посадова особа не виконав вимоги ст.280 КУпАП.
Також, державний інспектор, приймаючи рішення про вину позивача у вчиненні адміністративного проступка, не з'ясував причини розбіжностей між земельною техдокументацією на його земельну ділянку та земельною документацією його сусіда ОСОБА_5 і не врахував тієї обставини, що позивач не узгоджував з сусідом ОСОБА_5 межі їхніх земельних ділянок в той період, коли останній виготовляв техдокументацію для складання державного акта, і не підписував йому акт погодження меж з суміжними користувачами (землевласниками).
Окрім того, в діях позивача державним інспектором Боярчуком В.А. не встановлені ні об'єктивна , ні суб'єктивна сторони якого-небудь адміністративного проступка, пов'язаного з порушенням земельного законодавства.
Вважає, в його діях не має порушень вимог ст.125 ЗК України, так як в диспозиції даної статті Земельного кодексу (після внесення змін від 05.03.2009 р., які вступили в силу 1.05.2009 р.) значиться, що право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Норму вищевказаної статті ЗК України він не порушив, так як йому на законних підставах виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, в тому числі і на її спірну частину.
Просить Постанову №000253 від 18.09.2009 р. начальника Південного регіонального відділу Держінспекції у Волинській області, старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1, адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.53 КУпАП , скасувати як незаконну і безпідставну.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та просили задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0139 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, про що був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.09.2009 року, протокол про адміністративне правопорушення від 10.09.2009 року та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В судове засідання, що відбулося 22.01.2010 року представник відповідача не з’явився, хоча був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2009 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 53 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 вчинив самовільне зайняття земельної ділянки площею 303139 га., яка перебуває у власності гр.. ОСОБА_4, чим порушив ст.. 125 Земельного кодексу України. (а.с. ).
Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 18 вересня 2009 року начальника Південного регіонального відділу Держінспекції у Волинській області, старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області ОСОБА_3, ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 КУпАП за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень, передбачено стягнення у виді штрафу.
Згідно 531 КупАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення складеного 10.09.2009 року відносно ОСОБА_1 в зв’язку з вчиненням самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,00139 га., яка перебуває у власності гр.. ОСОБА_4, який був складений на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.09.2009 року. В протоколі зазначено, що відповідальність за скоєне правопорушення, яке зазначено в протоколі передбачена за ч. 1 ст. 53 КУпАП, що не відповідає дійсності.
Окрім того без відібрання пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності, без відібрання пояснень у свідків правопорушення, без врахування особи порушника, ступеня його вини, зазначення свідків правопорушення, обставин що пом’якшують і обтяжують відповідальність, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, однак при винесенні даної постанови цього зроблено не було.
Як вбачається із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні постанови не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що постанову від 18 вересня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 53 КУпАП слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 159, 163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 256, ч. 2 ст. 293 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Постанову начальника Південно-регіонального відділу Держземіспекції у Волинській області, старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 від 18 вересня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнати протиправною та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову може бути також подана в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк