Справа  № 2а – 787                                                                                                                    

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 січня 2010  року                            

Ялтинський  міський  суд АР Крим  в складі:         головуючого – Чорної О. В.     при  секретарі – Маланчук А. О. , розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  в залі  суду  в  м.  Ялті  адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1   до Управління  пенсійного  фонду  України  в м. Ялта Автономної  Республіки  Крим  (далі УПФ м. Ялти) про  зобов’язання вчинити  певні дії,  

встановив:

    Позивач  просить суд  зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити  йому, як дитині війни,   1837 гривні 80 копійок соціальної допомоги за 2009 рік.

  Вимоги мотивовані  тим, що  позивач э  «дитиною війни»  в розумінні  Закону  України  «Про соціальний  захист  дітей  війни»  і має  право  на  пільги,  передбачені  цим Законом, які йому не сплачені відповідачем за зазначений період.

Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надана суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та  письмові заперечення, які мотивовані тим, що виплата соціальної пільги, як  «дитині війни» передбачена за рахунок Державного бюджету України, яким запланована виплата зазначених пільг в розмірі, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року у повному обсязі, що і здійснювалось УПФ м. Ялта.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши надані докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 21, 22  Конституції України  права  і свободи  людини  є  невідчужуваними  та непорушними.  Зміст  та обсяг  прав  і свобод  людини  при  прийнятті  нових законів або  внесенні  змін  до чинних  законів  не може бути  звужений.  

Відповідно до ст. 1 Закону  України  „Про  соціальний захист  дітей війни» «дитина війни»  -  особа,  яка  є громадянином  України, та  якій  на час закінчення  Другої світової війни  (02 вересня  1945 року) було  менше 18  років.

Позивач  народився 08 січня  1939 року .  На час закінчення  Другої світової війни  йому  було  менш  18 років, тому він віднесений  до категорії  осіб, визнаних  дітьми  війни.  

Статтею 6   Закону  України  „Про соціальний захист дітей  війни”   визначено, що  дітям  війни  пенсії  або  щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога,  що  виплачується  замість  пенсії,  підвищуються на 30 %  мінімальної  пенсії  за  віком.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений:  у січні - жовтні 2009 року – у розмірі 498 гривень, у листопаді-грудні 2009 року у розмірі 573 гривні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають  задоволенню за період з січня до грудня 2009 року.

Щомісячна державна соціальна допомога за вказаний період дорівнює - 1837 гривень 80  копійок  (498грн. х 30%  х 10 + 573 х 30% х 2).

З урахуванням сплаченої позивачу допомоги за зазначений період у розмірі 597 гривень 60 копійок,  невиплачена  йому соціальна допомога становить 1240 гривень  20 копійок (1837,80 – 597,60 грн). Саме ця сума  повинна  бути виплачена  відповідачем  позивачу, як дитині війни.

Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.

Саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не  може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Особа, яка  мала  право отримання бюджетних  коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.  Посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги  прийняте   бути не може.

    Судовий збір, сплачений  позивачем  підлягає  стягненню  на його користь, оскільки  це передбачено  ст. 94 ч. 1  КАС України.

На підставі  викладеного  та  керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 99, 100,  158-163, 167  Кодексу  адміністративного  судочинства  України;  ст. 6  закону  України  «Про соціальний захист дітей війни», суд  

постановив:

    Адміністративний позов   -  задовольнити  частково.

    Зобов’язати  Управління  пенсійного  фонду  України  в м. Ялта Автономної  Республіки  Крим   виплатити ОСОБА_1, як дитині війни,  державну соціальну допомогу за період з січня по грудень 2009 року в  розмірі   1240  (одна тисяча двісті сорок) гривень 20 копійок .

    Стягнути  з Державного бюджету  України  на  користь ОСОБА_1 витрати по  сплаті судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.  

    В  решті  позовних  вимог - відмовити.

    Постанова  суду може  бути   оскаржена  в апеляційному порядку  в  Севастопольський  Апеляційний  адміністративний  суд  через  Ялтинський  міський  суд  в порядку  та строки  передбачені  ст. 186  Кодексу адміністративного судочинства  України.  

Суддя: