СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р.                                                                   Справа № 480/152/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом  ОСОБА_3  до  Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області  про скасування постанови,-

                                                  В С Т А Н О В И В:

17 січня 2019  року позивач  звернувся до суду з позовом,  який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11 жовтня 2010 року Сумським районним судом Сумської області ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» 455886,96 грн. заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення  на предмет іпотеки житловий  будинок, власником якого є ОСОБА_3

14.09.2011 року   державним виконавцем винесено постанову про відкриття  виконавчого провадження №28797571 за виконавчим листом про  звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок.

Ухвалою суду від 25.12.2012 року   змінено вибулого стягувача ПАТ «Укрсиббанк»  на  ПАТ «Дельта Банк», а ухвалою суду від 26.10.2018 року ПАТ «Дельта Банк» змінено на Фізичну особу  ОСОБА_6.

20.12.2018 року  головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного  територіального управління юстиції у Сумській області   в межах виконавчого провадження №2879757  винесено постанову про повернення  виконавчого документа  стягувачу без виконання на підставі  ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про стягнення  з боржника виконавчого збору у розмірі  45649,36 грн.

Позивач  вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною  та просить її скасувати, зазначаючи, що відповідно до рішення суду заборгованість за кредитним договором  у розмірі 455886,96 грн. стягнута в солідарному порядку  з ОСОБА_4, ОСОБА_5, та звернуто стягнення на предмет іпотеки  житловий будинок , власником якого є ОСОБА_3  а також стягнення  судового збору в розмірі 566,67 грн.  та 40 грн. ІТЗ з кожного Виконавчий збір  за примусове виконання рішення суду має складати 45588,69 грн.

При цьому одним із солідарних боржників ОСОБА_4  виконавчий збір  у розмірі 45649,30 грн. був сплачений.

Позивач зазначає, що виконавчий збір є своєрідною винагородою  державному виконавцю за вчинення заходів примусового  виконання рішення за умови, що такі  заходи призвели до  виконання рішення. Однак, державним виконавцем таких заходів вжито не було, тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Крім того, позивач зазначив, що виконавчий збір  не може стягуватися двічі відносно одного й того самого боргу,  при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору   має застосовуватися порядок аналогічний  порядку стягнення за виконавчими документами  щодо солідарних боржників, тобто, сплата одним із  солідарних боржників виконавчого збору припиняє обов»язок решти  солідарних боржників по його сплаті відповідно до ч.4 ст.543 ЦУ України.  

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавчий збір  - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

          Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

          Випадки, коли виконавчий збір не стягується, передбачені ч.5 ст.27 Закону.

          Таким чином постанова про стягнення виконавчого збору відповідає зазначеним вимогам та є правомірною.

          При цьому не є правдивими  пояснення  позивача в частині невжиття державним  виконавцем заходів, спрямованих на виконання рішення суду, оскільки державним виконавцем  25.01.2011 року  проведено опис та арешт майна боржника, а саме житлового будинку.

Заслухавши пояснення  сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2010 року Сумським районним судом Сумської області  у справі №2-784/2010 ухвалене рішення  про стягнення з  ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку  по кредитному договору від 29.11.2006 року № 11085865000, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» 455886,96 грн. заборгованості за кредитним договором;  звернення стягнення  цієї заборгованості  на предмет іпотеки за договором іпотеки №34143 від 29.11.2006 року, а саме: житловий будинок, належний ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів; стягнення  з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» по 566,67 грн. судового збору та по 40 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення ( а.с. 11-12). 25 жовтня 2010  року  судом виданий виконавчий лист ( а.с.15).

14.09.2011 року  державним виконавцем відділу  державної виконавчої служби Сумського районного  управління юстиції  винесена постанова про  відкриття виконавчого провадження №28797571  про звернення стягнення на предмет іпотеки, боржником у якому є ОСОБА_3 ( а.с.33)

Ухвалою суду від 25.12.2012 року   змінено вибулого стягувача ПАТ «Укрсиббанк»  на  ПАТ «Дельта Банк», а ухвалою суду від 26.10.2018 року ПАТ «Дельта Банк» змінено на фізичну особу  ОСОБА_6 ( а.с. 13-14). 17.12.2018 року державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного  територіального управління юстиції у Сумській області   винесено постанову про заміну  сторони виконавчого провадження  ( а.с. 37).

20.12.2018 року  державним виконавцем винесено  постанову  про стягнення виконавчого збору у розмірі  45649,36 грн. з ОСОБА_3 ( а.с.38).

20.12.2018 року  винесено постанову про  повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_6

Суд вважає, що  постанова про стягнення з боржника виконавчого збору  не відповідає вимогам законодавства про виконавче провадження та  порушує  права позивача з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне  вирішення судом спорів у сфері публічно-правових  відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень  з боку суб»єктів владних повноважень.  У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”  № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).

Згідно ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

За приписами ст. 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюються примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 №1403-VІІІ систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з п.1 Положення про відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 01.06.2018 №78/7, відділ  є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується Головному територіальному управлінню юстиції у Сумській області через Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі – Управління), Відділ забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов’язок по примусовому виконанню рішень і є відповідним органом виконавчої служби в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) і в передбачених Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавчий збір  - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII  заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 6 Закону N 1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону N 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до статті 55 Закону N 1404-VIII на майно, яке перебуває в іпотеці та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 51 Закону N 1404-VIII, відповідно до частини 7 якої примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки врегульоване Законом України «Про іпотеку» і полягає у вчиненні  виконавчих дій, спрямованих на арешт майна та його примусову реалізацію шляхом прилюдних торгів, на що також вказав і суд у своєму  рішенні.

Водночас, в ході судового розгляду даної справи, встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження  №28797571  відповідно до  постанови від  14.09.2011 року  і по момент його завершення  20.12.2018 року  у зв»язку з  поверненням  виконавчого документа стягувачу без подальшого його виконання, держаним виконавцем дії, спрямовані на арешт майна та його примусову реалізацію шляхом прилюдних торгів, не вчинялися.  При цьому посилання відповідача на  акт опису й арешту майна як на доказ  вчинення виконавчих дій, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки зазначений акт ( а.с.34-35)  складений 25 січня 2011 року в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_3І, на користь  юридичних та фізичних осіб, тобто  задовго до відкриття виконавчого провадження №28797571. Крім того,  якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону N 1404-VIII, а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, враховуючи що фактично примусове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №28797571 про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем не здійснювалось, то і підстави для стягнення виконавчого збору в межах цього провадження відсутні, а відтак постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки відділ примусового виконання рішень не є окремою юридичною особою, а є структурним підрозділом Головного  територіального управління юстиції у Сумській області, то саме за рахунок бюджетних асигнувань останнього мають бути відшкодовані судові витрати  по сплаті судового збору.

Судом встановлено, що відповідно до квитанції  позивачем сплачено судовий збір в  розмірі 768,40 грн. (а.с.3), тому  зазначена сума підлягає  відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

                                                       В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_1, вул..Березова,11, с.Косівщина, Сумського району, Сумської області, 42342) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( код ЄДРПОУ 34933040, вул.Г.Кондартьєва,  28,  м.Суми, 40003)    про  скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного  територіального управління юстиції у Сумській області  від 20 грудня 2018 року  ВП №28797571  про стягнення з ОСОБА_3  виконавчого збору  у  розмірі 45649,36 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного  територіального управління юстиції у Сумській області на користь ОСОБА_3 768грн. 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти  днів з моменту його проголошення.  Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                   Л.М. Опімах