П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/338/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

21 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Платаш В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року (постановлену у м. Чернівці 19 жовтня 2018 року о 10:46, повний текст якої виготовлено 07 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в травні 2016 року звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 адміністративний позов задоволено.

ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із клопотанням, відповідно до якого просить:

- накласти на керівника (посадову особу) Державної фіскальної служби України, відповідального за виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017, штраф у межах суми визначеної ч. 2 ст. 382 КАС України;

- встановити Державній фіскальній службі України новий строк для подання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №824/338/16-а в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2018 Клопотання задоволено частково, встановлено Державній фіскальній службі України новий строк для подання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. у справі №824/338/16-а та зобов'язано Державну фіскальну служби України подати до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом 20 календарних днів з дня набрання ухвали законної сили. В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державна фіскальна служба України подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Так, апелянт посилається на те, що позивачем не було пред'явлено виконавчий документ до ДВС, а тому відсутні підстави для звернення з даною заявою до суду. Крім того, зазначає, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду з вказаною заявою, а також те, що встановити судовий контроль за виконанням судового рішення суб'єктом може лише суд під час прийняття постанови у справі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представників відповідачів, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №824/338/16-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017, за позовом Сеничака М.Я. до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 13.05.2016 №1939-о про звільнення Сеничака М.Я. з посади начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області 13.05.2016. Поновлено Сеничака М.Я. на посаді начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області з 14.05.2016. Стягнуто з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь Сеничака М.Я. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.05.2016 по 24.03.2017 у сумі 38945,70 грн. Постанову в частині поновлення Сеничака М.Я. на посаді начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №824/338/16-а, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, заяву ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 в адміністративній справі № 824/338/16-а. Зобов'язано Державну фіскальну службу України подати безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду у двадцятиденний строк з дати набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення. Попереджено Державну фіскальну службу України про можливість застосування заходів, передбачених ч. 2 ст. 267 КАС України. В іншій частині заяви відмовлено.

Враховуючи те, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №824/338/16-а набрала законної сили - 05.06.2018, двадцятиденний строк подання звіту про виконання судового рішення закінчився 25.06.2018.

Станом на 19.10.2018, постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №824/338/16-а у частині поновлення заявника на посаді начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області з 14.05.2016 та постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у частині зобов'язання Державної фіскальної служби України подати безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду у двадцятиденний строк з дати набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, не виконані, що й слугувало підставою для подання позивачем вказаної заяви в порядку статті 382 КАС України.

Частково задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для накладення штрафу на нинішнього в.о. Голови ДФС України, оскільки останній перебуває на такій посаді з 10.09.2018. Також суд вказав, що на час постановлення судового рішення у справі № 824/338/16-а від 13.12.2017, діяла норма ст.267 КАС України, на час розгляду клопотання про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення діє норма ст. 382 КАС України (в редакції з 15.12.2017), які передбачають різні розміри штрафу.

Водночас, з метою ефективного захисту прав позивача, з огляд на невиконання відповідачем судового рішення у справі № 824/338/16-а від 13.12.2017, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення Державній фіскальній службі України нового строку для подання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. у справі №824/338/16-а та зобов'язано Державну фіскальну служби України подати до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення протягом 20 календарних днів з дня набрання ухвали законної сили.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч.4 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів).

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для всіх осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. ст. 14 та 255 КАС України, постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №824/338/16-а, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст. 382 КАС України.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суд може вжити до суб'єкта владних повноважень заходи реагування у формі встановлення нового строку для подачі звіту, або накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Положення вищевказаної норми передбачає певну альтернативу дій суду за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень, або в разі неподання такого звіту, що полягає у виборі одного, або декількох заходів судового контролю, а саме: встановлення нового строку для подачі звіту, або накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. Такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду, або якщо в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Встановлено, що з 10.09.2018 виконувачем обов'язків Голови Державної фіскальної служби України Власов О.С., отже відсутні підстави для накладення на вказану особу штрафу за невиконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2017 у справі №824/338/16-а, яка набрала законної сили 29.06.2017.

До того ж, як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції на час постановлення судового рішення у справі № 824/338/16-а від 13.12.2017, діяла норма ст. 267 КАС України, яка передбачала можливість накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. При цьому, на час розгляду клопотання про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення діє норма ст. 382 КАС України (в редакції з 15.12.2017), якою передбачено накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з цим, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п.п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

В абз. 3 пп. 6.3 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зроблено висновок, що положення ст. 267 КАС України визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду". З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19.02.2009).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно матеріалів справи, позивач тривалий час намагається відновити своє порушене право на працю, проте відповідачем всупереч вимогам законодавства без будь яких причин рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2018 суду не виконується.

Тому, з метою ефективного поновлення прав заявника та реального виконання рішення суду, суд першої інстанції обґрунтовано встановив Державній фіскальній службі України новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №824/338/16-а в частині поновлення Сеничака М.Я. на посаді начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Щодо посилань відповідача на те, що належним способом захисту порушених прав позивача може бути лише звернення до виконавчої служби щодо виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2018, а не звернення до суду з даною заявою, суд зазначає наступне.

Процесуальним законом (стаття 267 КАС України в редакції станом на час розгляду справи по суті та ст.382 КАС України в редакції станом на час розгляду даної заяви позивача) встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він має право звернутись до суду для вжиття судом відповідних заходів.

Відповідачем не надано належного правового обґрунтування, що позивач лише після звернення до органу виконавчої служби повинен звертатись до суду з такою заявою.

Також відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зобов'язання ДФС України подати звіт про виконання рішення суду, оскільки на думку апелянта встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може лише суд під час прийняття постанови у справі.

Аналізуючи положення статті 267 КАС України в редакції станом на час розгляду справи по суті та статті 382 КАС України в редакції станом на час розгляду даної заяви позивача, колегія суддів приходить до висновку, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення як під час так і після ухвалення судового рішення.

Правила наведених норм направлені на ефективне виконання суб'єктом владних повноважень приписів, викладених у рішенні суду, яке набрало законної сили, поновлення цим рішенням порушених прав та вжиття судом відповідних заходів впливу у разі порушення обов'язку виконати судовий акт. Вказані норми не обмежують встановлення судового контролю моментом ухвалення судового рішення, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 лютого 2019 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.