Справа  2 -  223/2010

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

5 лютого 2010   року               Євпаторійський  міський  суд  Автономної  Республіки Крим у  складі:     головуючого   судді                                           Макарчук  В.О.

                      при  секретарі                                                     Пакула М.Р.    

розглянувши  у   відкритому   судовому  засіданні в  м.  Євпаторії    цивільну  справу  за   позовом Левчинської - ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, третя  особа  ОСОБА_3  про  стягнення  заборгованості  за  договором  позики,

В С Т А Н О В И  В

Левчинська – ОСОБА_1 звернулася  до Євпаторійського  міського суду  з  позовом  до  ОСОБА_2, третя  особа  ОСОБА_3  про  стягнення  заборгованості  за  договором  позики.  Позовні  вимоги  мотивує тим,  що  8 травня  2009  року   між нею та  ОСОБА_2 було укладено два договори позики. Відповідно до умов першого      договору  вона  передала  ОСОБА_2 110 000  гривень  строком  до  9  липня  2009 року,  за  іншим - 60 000  гривень  строком  до  9  червня  2009 року.   Окрім  цього   за  договором  від   8  травня  2009 року   вона  передала  ОСОБА_2  строком  до  9  вересня  2009  року  грошові  кошти  у  розмірі  185 000  гривень.  8 травня  2009  року   її чоловік        ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 за договором  позики  6 000 ЄВРО, якій   той  зобов’язався  повернути   до 9  вересня  2009  року.  21  вересня  2009  року  ОСОБА_3  передав  їй   усі  права  кредитора  за  договором  позики  від   8 травня  2009  року.     В порушення   умов   зазначених  договорів ОСОБА_2 повернув  грошові  кошти лише  за  двома  розписками  у сумі 110 000  гривень  та  60 000  гривен,   і те  з простроченням,  а   борг у  розмірі  185 000  гривень  та  6 000 ЄВРО   не сплатив  та  ухиляється  від його  погашення,   у  зв’язку  з  чим   вона   просить стягнути  з  нього    255 620  гривень  основного  боргу,  8 449  гривень  45  процентів  за  користування  грошовими  коштами,  а  також  3%  річних, що   складає   -   294  гривні  13  копійок.

В уточненій  позовній  заяві    Левчинська – ОСОБА_1  збільшила  позовні  вимоги,   просить  стягнути   з    ОСОБА_2  на користь Левчинської - ОСОБА_1   257 000   гривень основного  боргу, у  зв’язку  зі  збільшенням   курсу   ЄВРО,    13  547 гривень  06  копійок  процентів  за  користування  грошовими  коштами,  3 %  річних,  що складає 1 774  гривні  35  копійок,   індекс    інфляції у  розмірі  4 369 гривень.

У  судовому   засіданні  представник   позивача   позовні  вимоги  підтримала  у  повному  об’ємі.

Третя  особа   ОСОБА_3  у  судове  засідання  не  з’явився. Про день, час  та  місце  розгляду  справи  сповіщався  належним  чином.  Причин  неявки  суду  не  повідомив.  Суд вважає можливим  розглянути справу  за  його відсутності  на  підставі  наданих доказів.

Відповідач  у  судове  засідання  не   з’явився.  Про день час  та  місце  розгляду  справи  сповіщався  належним  чином,  надав  суду  заяву,   у якій  зазначає,  що   від   відшкодування  заборгованості  він  не  відмовляється, але  просить  слухання справи  відкласти  у  зв’язку  зі  станом  здоров’я.    

Враховуючи,  що  відповідач  ОСОБА_2  неодноразово  не  з’являвся до суду  по  причині  перебування  на  лікарняному  та  поганого  самопочуття,  але  на   підтвердження   зазначеної  обставини   відповідні   медичні  документи  надані  не  були,    причину   його    неявки    суд   не   визнає   поважною   і   за   згодою  представника   позивачки   на   підставі

ст. 224 ЦПК  України  вважає   можливим  винести  рішення  при заочному  розгляді  справи.

Вислухавши  доводи  представника  позивачки,  перевіривши   матеріали   цивільної   справи,  суд    вважає,  що  позовні  вимоги   підлягають  частковому  задоволенню  в силу  наступних  підстав.  

Так, судом  встановлено,  що 8 травня  2009  року  ОСОБА_2   взяв  у    Левчинської - ОСОБА_1  у  борг  185 000  гривень, які  зобов’язався  повернути  до  9  вересня  2009  року, що було оформлено  розпискою від  8 травня  2009  року    (а. с. 26).   У   ОСОБА_3  8  травня  2009  року  ОСОБА_2     взяв  у  борг 6 000  ЄВРО, які  зобов’язався  повернути    до  9  вересня 2009  року. (а.с.27).

За  договором  уступки  права   вимоги  від 21  вересня  2009  року  свої  права   кредитора   у  договорі  позики    від 8  травня  2009  року, укладеному  з   ОСОБА_2,   а також  розписку  від  8  травня  2009  року   ОСОБА_3  передав  Левчинській – ОСОБА_1,  про  що  було повідомлено  боржнику  ОСОБА_2 (а.с.  28-30).

За загальним правилом, закріпленому у  ст. ст. 525,  526  ЦК України, зобов'язання має виконуватися  належним чином   відповідно до умов  договору   та  вимог   Цивільного  Кодексу  України,  інших  актів цивільного законодавства,  а  за  відсутністю  таких умов та  вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту  чи   іншим   вимогам,   що звичайно ставляться. При цьому одностороння  відмова   від   зобов’язання  або  одностороння   зміна   його  умов  не  допускається,  якщо інше не встановлено   договором   чи  законом.

Згідно  зі  ст. ст.  512    ч. 1, 514    ЦК України   кредитор  у  зобов’язанні  може  бути  змінений  іншою особою  внаслідок  передання  ним  своїх  прав  іншій  особі  за  право- чином  (відступлення  права  вимоги).  До нового кредитора  переходять  права  первісного  кредитора  у  зобов’язанні  в  обсязі  і  на  умовах, що існували  на  момент  переходу  цих  прав, якщо інше  не  встановлено  договором  або  законом.  

В силу  ст. ст. 1046, 1049  ЦК  України  за договором  позики  одна  сторона  (позикодавець)  передає  у  власність  іншій  стороні (позичальникові)   грошові   кошти   або   інші  речі,  визначені родовими ознаками, а  позичальник  зобов'язується  повернути  позикодавцю  таку  ж  суму  коштів  (суму  позики)  чи  таку  ж   кількість  речей  того  ж  роду  і  такої  ж  якості   у строк   та   в  порядку,  установленому  договором.  Договір  позики  є  укладеним з моменту  передання  грошей  або  інших  речей,  визначених  родовими  ознаками.

Ст.  1047  ч. 2   ЦК  України   передбачено,  що   на  підтвердження  укладення  договору  позики та  його  умов  може бути  представлена  розписка  позичальника  або  інший  документ,  який   посвідчує  передання  йому  позикодавцем  визначеної  грошової  суми  або  визначеної  кількості  речей.

Відповідно  до  ст. 625  ч. 2  ЦК  України   боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов’язання,  на  вимогу  кредитору  зобов’язаний  сплатити   суму  боргу  з урахуванням  встановленого індексу  інфляції за  весь час  прострочення, а  також  три  проценти річних  від  простроченої суми, якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений  договором  або  законом.

В силу    ст.  11  ЦПК  України  суд  розглядає  цивільні  справи  в межах  заявлених  вимог і  на  підставі  доказів  сторін  та  інших  осіб,  які  беруть  участь   у  справі.   Згідно              зі  ст. ст. 10,  60  ЦПК  України  кожна  сторона  зобов’язана   довести   ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог і  заперечень.

Беручи  до уваги встановлені  факти та  відповідні  їм  правовідносини, суд  вважає, що    з відповідача  ОСОБА_2  на  користь   позивачки   Левчинської – ОСОБА_1    підлягає   стягненню    заборгованість  за  розпискою   від  8 травня  2009  року  на  суму  185 000  гривень,   а також  за  розпискою від 8 травня  2009  року  на  суму  6 000 ЄВРО,  що  за курсом  Національного банку  України  еквівалентно  72 000 гривень,   а усього    257 000 гривень.  З  відповідача   ОСОБА_2  на  користь  позивачки   Левчинської – ОСОБА_1    підлягає    також   стягненню    індекс   інфляції за  весь час  прострочення   за  період  з 9 вересня 2009  року  по  1  грудня  2009 року   у  розмірі   4 369 гривень                      

(257 000 х 101, 7 : 100  - 257 000),  а  також  три  проценти річних  від  простроченої суми   у  розмірі  1  774  гривні  35  копійок.  

У задоволенні  позовних  вимог   щодо    стягнення     відповідно  до ст. 1048  ЦК України   відсотків   у  розмірі  13 547 гривень  06  копійок   суд  вважає   необхідним  відмовити, оскільки   зазначена  виплата  не  була  обумовлена    умовами  договору  позики.

Відповідно  до    ст.   88  ч. 1  ЦПК  України     з  відповідача   ОСОБА_2  на  користь   держави   підлягають   стягненню судовий  збір у  розмірі   1 700 гривень   та  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи у  розмірі    120 гривень.

Керуючись  ст. ст. 512, 514,  525,  526, 530, 533,  610,  612, 625  ч. 1,  1046,  1047,  1049   ЦК  України,  10, 11,  60,   88  ч. 1,   209,  212  -  215,  218, 224-228,  229   ЦПК  України,    суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги  Левчинської - ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, третя  особа  ОСОБА_3  про  стягнення  заборгованості  за  договором  позики  задовольнити  частково.

Стягнути   з ОСОБА_2 на   користь  Левчинської - ОСОБА_1    заборгованість  за  договорами позики    у  розмірі    257 000 гривень,    три проценти   річних  у  розмірі  1 774  гривні  35  копійок,   індекс  інфляції  у  розмірі   4 369  гривень,  а усього    263 143 гривні 35 копійок   ( двісті шістдесят  три  тисячі сто сорок  три  гривні  тридцять п’ять копійок).

Стягнути   з ОСОБА_2  на   користь    держави судовий  збір у  розмірі  1 700 гривень  (одна  тисяча  сімсот гривень)  та  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи у  розмірі  120 гривень  (сто двадцять гривень).

У задоволенні  решта  позовних вимог відмовити.

Рішення  може  бути  оскаржено  до  Апеляційного  суду  АР  Крим  через  Євпаторійський  міський  суд   шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20  днів  апеляційної  скарги,  з  подачею її  копії  до  апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.  4                       ст.  295  ЦПК  України.        

Заочне  рішення    може  бути  переглянуто Євпаторійським  міським  судом  за  письмовою  заявою  відповідача,  поданою  протягом  10  днів  з  дня  отримання  його  копії.

Суддя                                                                                                 Макарчук  В.О.