ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

21 лютого 2019 року

справа № 811/1608/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 811/1608/18 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Маст-Ойл"  до  Державної фіскальної служби України   про   визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Маст-Ойл"  задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу.  

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року повернуто заявнику з огляду на не сплату судового збору.

29 січня 2019 року за допомогою засобів поштового зв'язку Державна фіскальна служба України повторно подала апеляційну скаргу.

Вважаю, що апеляційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Встановлено, що 04 вересня 2018 року судом першої інстанції винесено оскаржуване рішення.

Копія вказаного судового рішення була отримана відповідачем 10.09.2018 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, тридцятиденний строк на оскарження судового рішення, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України, сплинув 10.10. 2018 року.

Разом з тим, повторна апеляційна скарга була подана відповідачем відповідно до штемпелю на конверті лише 29.01.2019 року.

За таких обставин, слід дійти висновку, що заявником апеляційної скарги не дотримано строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції .

Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що перша апеляційна скарга була подана ним з дотримання строків на апеляційне оскарження, разом з тим, з огляду на надходження листів від Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів відповідач був позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановлений судом строк.  

Розглянувши вказане клопотання, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи  покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи доходів і зборів зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати фінансування сплати судового збору, є суто суб’єктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року (справа № 804/2979/17).

З огляду на вказане, Державній фіскальній службі України слід надати до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин пропуску, якщо такі є.

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України,  апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 295 КАС України оскільки в матеріалах справи не містяться доказів на підтвердження поважності пропуску строку подання апеляційної скарги.

Керуючись  ст. ст.  295, 298 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі №811/1608/18, наведені Державною фіскальною службою України в поданому клопотанні.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року  -  залишити без руху.

Заявнику апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду:

   - клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

Копію ухвали направити заявнику для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

                           

Суддя                                                                                                                   Ю.В. Дурасова