Справа № 2-58,

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року Диканський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого – голови суду ОСОБА_1

при секретарі – Бурлига Н.Л.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в

с-щі Диканька по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Диканської селищної ради Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

            Позивачка вказує на те , що за життя її нині покійна мати ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченого заповіту заповіла все належне їй майно її внуку, а сину позивачки - ОСОБА_4

               У позові позивачка зазначає, що після смерті 29 червня 2001 року

ОСОБА_3, - ОСОБА_4 у встановленому тоді законом порядку прийняв спадщину на належне померлій майно у вигляді будинковолодіння та земельної ділянки біля нього площею 0,25 га, земельної частки /паю/ площею 4,29 умовних кадастрових гектарів та майнового паю члена СТОВ « Україна », однак оформити свої спадкові права на вказане успадковане майно не зміг через те, що 21.06.2006 року помер.

            Позивачка вказує, що до смерті її син ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований разом з нею в АДРЕСА_1, а тому вона згідно ч.3 ст. 1 268 ЦК України прийняла спадщину після його смерті та подала про це відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем свого проживання.

                Однак, зазначає позивачка, в нотаріальному порядку вирішити питання оформлення спадщини після смерті сина на нерухоме майно, що знаходиться в селищі Диканька Полтавської області вона не змогла через відсутність документів у неї, згідно нині діючого законодавства, про прийняття за свого життя її нині покійним сином спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_3 в селищі Диканька.

                   Посилаючись на  вказані  вище обставини, наявність у неї довідки виконкому Диканської  селищної ради про прийняття спадщини її сином фактично протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3, як це передбачав  тоді діючий закон, в також прийняття нею спадщини після смерті сина

ОСОБА_4, позивачка в позові просить визнати за нею право власності в порядку успадкування на спадкове майно, що вказане у позові.

                   При розгляді справи по суті у попередньому судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задоволити, виходячи з обставин, викладених у позові та пояснень в суді.

                    Відповідач у своєму листі на адресу суду вказав, що позов визнає повністю та просив провести розгляд справи у відсутність його представника.

                    Виходячи з підтримання позивачкою у попередньому судовому засіданні позову, визнання його відповідачем, розгляд справи по суті згідно положень ч.4 ст. 130, ст. 174 ЦПК України було проведено у попередньому судовому засіданні.

                    Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

                  З наявних у справі документів слідує, що за свого життя нині покійна ОСОБА_3, що померла 29.06.2001 року, була власником будинковолодіння та приватизованої земельної ділянки площею 0,25 га в селищі Диканька по вул. Дімітрова, 13, земельного паю площею 4,29 га як член АТ «Диканька» та майнового паю в ЗАТ « Диканька » вартістю 2 517 грн., яке згідно нотаріально посвідченого заповіту на випадок смерті заповіла ОСОБА_4 /ар.с. № 9/.

               Діючі у 2002  році положення ст. 549 ЦК України 1963 року визначали, що діями, які свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління  або володіння спадковим майном.

               З довідки № 3063 від 10.03.2002 року виконкому  Диканської селищної ради видно, що ОСОБА_4 після серті ОСОБА_3 фактично вступив в управління спадковим майном шляхом проведення ремонтів та ведення підсобного господарства в термін шести місяців.

               Як вбачається з письмового відношення від 10.07.2002 року завідуючого Диканською держнотконторою / ар.с. №  11 / в той період часу було замовлено цією установою виготовлення Полтавським МБТІ необхідних документів для оформлення спадщини після померлої 29.06.2001 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, сина позивачки по справі.

                        Аналізуючи вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 у відповідності до діючих ст.ст. 524, 525,

548-549 ЦК України 1963 року у встановлений шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після її смерті та вживав заходів до оформлення своїх спадкових справ, однак це не завершив через свою смерть 21 червня 2006 року.

                    Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 року, яка діяла у 2002 році, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

                       Так як нині померлий ОСОБА_4 за свого життя у встановленому законом тоді порядку прийняв спадкове майно його померлої бабусі ОСОБА_3 Михайлвани, то це спадкове майно належало йому до дня  його смерті 21.06.2006 року та з цієї дати є його спадщиною згідно ст. 1218 ЦК України 2004 року.

                    Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, діючих з 01 січня 2004 року до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а спадкуванням є перехід прав та обов»язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

               З копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 видно, що його матір»ю є позивачка по справі ОСОБА_2, а тому відповідно до ст. 1261 ЦК України 2004 року  вона є спадкоємцем першої черги за законом.

                 Наявні у справі довідки ЖЕД Дзержинського району м. Харкова свідчать про те, що до дня своєї смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю матір»ю, позивачкою по справі.

                  З документів десятої Харківської держнотконтори вбачається, що позивачка по справі після смерті сина ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса про оформлення своїх спадкових прав після смерті свого сина ОСОБА_4, однак це питання в нотаріальному порядку вирішено не було.

                  Аналізуючи названі обставини, суд приходить до висновку, що позивачка по справі як спадкоємець, що постійно проживав разом із нині померлим сином ОСОБА_4, спадкодавцем, на час відкриття спадщини, є такою, що прийняла спадщину після  його смерті, бо заяви про відмову від спадщини позивачка до нотконтори не подавала.

                     Виходячи з того, що після смерті ОСОБА_3 , син позивачки

ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняв у спадщину її майно у вигляді будинковолодіння, двох земельних ділянок та майнового паю, ця спадщина належала згідно діючого законодавства йому до дня його смерті, то зазначене вище майно згідно ст. 1218 ЦК України у зв»язку зі смертю ОСОБА_4 є спадщиною.

              Так як позивачка  по справі є рідною матір»ю померлого ОСОБА_4 та  спадкоємицею першої черги за законом у зв»язку з цим, згідно чинного законодавства прийняла спадщину після  його смерті , то вона має право на  успадкування спірного спадкового майна, що належало її сину.

             З урахуванням викладених обставин в їх сукупності суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

             Керуючись ст.ст. 524-525, 548-549 ЦК України 1963 року, ст.ст. 328,377,381, 1216-1218,1223,1258,1261,1268 ЦК України 2004 року, ст.ст. 4,10,11,60,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

            Позов задоволити.

           Визнати за  ОСОБА_2 в порядку успадкування  за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла  29 червня 2001 року та ОСОБА_4, який помер 21 червня 2006 року право власності  на :

-   будинковолодіння по вул. Дімітрова,13 в с-щі Диканька Полтавської області, яке складається з  житлового будинку (літ. А-1), сарая (літ.Б), літньої кухні (літ.Б1), погріба (літ. б), вбиральні (літ. Г), огорожі (літ. №1), воріт огорожі (літ. № 2), трубопроводу ( літ. № 3) загальною вартістю 48 970 грн.;

-   земельну ділянку площею 0,25 га АТ «Диканька, що знаходиться по вул. Дімітрова,13 в с-щі Диканька Полтавської області для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка згідно Державного акту на право приватної власності на землю

     ІІІ-ПЛ № 019819  від 10.04.1997 року, належала померлій ОСОБА_3.

-    земельну частку (пай) розміром 4,29 умовних кадастрових  гектарів, яка  згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ПЛ

     № 0259957 від 26.12.1996 р.,  належала померлій ОСОБА_3;

-   майновий пай члена СТОВ «Україна» Диканського району в розмірі 0,131 % від загальної вартості майна пайового фонду підприємства, який  згідно свідоцтва ( майнового сертифіката) серії ПО , № 025691 від 07.11.2008 року, належав померлій ОСОБА_3.

                     Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Диканський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: