Справа № 2-588/2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
27 серпня 2009 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Гудкова С.В., при секретарі Яценко Л.І., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особа Комунальне підприємство “Лубенське МБТІ”, Виконавчий комітет Лубенської міської ради, Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та відшкодування їх вартості,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та відшкодування їх вартості. В позові вказав, що йому та його братові, відповідачеві по справі, на підставі договору дарування та в порядку спадкування після смерті матері належить домоволодіння по вул. Ворошилова, 10, в м. Лубни Полтавської області в частках 119/200 та 81/200 відповідно. В жовтні 1991 році ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх мати – ОСОБА_5 розпочали спільне будівництво двохповерхової прибудови до будинку за вказаною адресою на неприватизованій земельній ділянці, наданій у безстрокове користування ОСОБА_5 З 1995 по 2007 роки будівництво прибудови було призупинено. 12 вересня 2007 року померла матір позивача та відповідача. Згодом у позивача та відповідача стали виникати суперечки з приводу користування недобудованою будівлею. ОСОБА_2 вважає, що оскільки він, відповідач по справі та їх мати придбавали будівельні матеріали за спільні кошти, будівництво вели своїми силами, то недобудована прибудова має належити їм на праві спільної часткової власності в рівних долях: по 1/3 частині кожному. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 померла, а позивач та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після померлої, то спадщина у вигляді 1/3 частини в незавершеному будівництві належить спадкоємцям у рівних частках: по 1/6 частині кожному.
Позивач прохає суд визнати за ним право власності на 1/3 частину будівельних матеріалів, які знаходяться у недобудованій прибудові по вул. Ворошилова, 10, в м. Лубнах Полтавської області; визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину будівельних матеріалів, які знаходяться у недобудованій прибудові по вул. Ворошилова, 10, в м. Лубнах Полтавської області.
В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат ОСОБА_1 позов підтримали, прохали його задовольнити .
Відповідач ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 позов не визнали, мотивуючи тим, що спірну прибудову вони будували разом за спільні кошти, позивач, а також їх покійна мати ОСОБА_5 грошей на будівництво не давали, позивач, взагалі, ніяких своїх сил та ресурсів у будівництво не вкладав.
Представник третьої особи КП “Лубенське МБТІ” в судове засідання не з’явився, надіслав суду заяву з клопотанням проводити розгляд справи у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду .
Представники третіх осіб Виконавчий комітет Лубенської міської ради та Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Лубенської міської ради в судове засідання не з’явились без поважних причин, про час, місце розгляду справи були повідомлені завчасно, належним чином, про що в матеріалах справи маються відповідні поштові повідомлення.
Суд, заслухавши учасників процесу, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частин 1-3 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього .
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Частина 3 статті 331 ЦК України встановлює, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва(створення майна).
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 у 1995 році їх мати ОСОБА_5 подарувала їм відповідно 11/20 частину та 9/25 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою м.Лубни, вул.Ворошилова, 10, що підтверджується відповідними, нотаріально посвідченими договорами дарування від 03.08.1995 року (а.с.13-14) та від 22.11.1995 року (а.с.32-33). Після смерті матері сторін у 2007 році, вони успадкували від неї ще по 9/100 частин вищезазначеного домоволодіння кожний, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом (а.с.6, 30). Таким чином, на даний час позивачу належить 119/200 частина, а відповідачу 81/200 частина домоволодіння по вул.Ворошилова, 10 м.Лубни .
Ще при своєму житті 16.10.1991 році ОСОБА_5 отримує від Виконкому Лубенської міської ради дозвіл на проведення прибудови житлової кімнати, розміром 4х8 м (а.с.15). Дозвіл надавався саме ОСОБА_5, оскільки останній виконкомом була виділена земельна ділянка для обслуговування будинку.
Судом достовірно встановлено, що самовільне будівництво спірної незавершеної прибудови А-1-1, розміром 5,03х9,71 м (а.с.9) здійснювалось з 1993 року по 1998 рік силами та коштами відповідача ОСОБА_3, його дружини ОСОБА_4. що підтверджується відповідними квитанціями щодо витрат на будівельні матеріали (а.с.34, 36-41, 72-73), показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в судовому засіданні пояснили, що будівництво вели ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною та дітьми, ОСОБА_5 їм не допомагала, вони не бачили, щоб позивач приймав участь у будівництві. Доречи, дана прибудова прибудовувалась до тієї частини будинку, якою володіє і користується відповідач ОСОБА_3
В подальшому, 17.01.2007 року мати сторін ОСОБА_5 головному архітектору написала заяву про те, що вона відмовляється від недобудованої прибудови, на яку у неї був дозвіл міської ради, на користь свого сина - відповідача ОСОБА_3 (а.с.67).
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, позивач не надав суду доказів і судом не здобуто доказів того, що він дійсно витрачав свої кошти на будівництво самовільної спірної прибудови або приймав участі у будівництві. Суд також відноситься критично до поштових переказів позивача на загальну суму 680 руб.(а.с.16), оскільки з них не видно кому конкретно вони були адресовані і на які цілі вони пересилались.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що будівельні матеріали, які вкладені у будівництво спірної, недобудованої прибудови А-1-1, належить відповідачу та його дружині, а тому в позові позивача ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України, ст.ст. 5-12, 60, 212-215 ЦПК України, суд , –
В И Р І Ш И В :
В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – відмовити .
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 діб з дня проголошення рішення.
Головуючий Гудков С.В.