Cправа № 2-417/2009 р.

Р І Ш Е Н НЯ

      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И    

   27 серпня 2009 року        Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Гудкова С.В., при секретарі – Яценко Л.І., за участю адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Відкрите акціонерне товариство “ОСОБА_5 ОСОБА_6”, Житлово-будівельний кооператив “Мир” про розподіл майна подружжя ,-

      В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_3 звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя. У позові  вказала, що з відповідачем  вони перебували у шлюбі з 12 серпня 2000 року по 16 січня 2009 року. За період перебування в шлюбі позивачка та відповідач в листопаді 2005 року за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1. В листопаді 2007 року ОСОБА_4 уклав з банком кредитний договір, а ОСОБА_3 виступила як його поручитель. В якості гарантії виконання кредитного зобов’язання під заставу була виставлена вищевказана квартира.

    На момент звернення позивачки з позовом до суду, остання з відповідачем розлучилися і виникла необхідність вирішувати питання про власність квартири .

Позивачка прохає суд визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат ОСОБА_1 позов підтримали, прохали його задовольнити. Позивачка від стягнення судових витрат на свою користь відмовилась.

Відповідач та його представник – адвокат ОСОБА_7 позов не визнали, мотивуючи тим, що відповідно до умов договору іпотеки, укладеного 22.11.2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_6”, ст.5 Закону України “Про іпотеку” розподіл і виділення часток в нерухомому майні, що є предметом іпотеки не допускається .

Представник третьої особи ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_6” в судове засідання не з’явився, надіслав суду свої заперечення з клопотанням проводити розгляд справи у його відсутність. Прохав відмовити у позові, посилаючись на ст.5 Закону України “Про іпотеку”.

Представник третьої особи Житлово-будівельний кооператив “Мир” в особі голови кооперативу ОСОБА_6П надіслав суду заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст.368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить  дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина 3 статті 61 ЦПК України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 09.06.2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання коштів отриманих за кредитним договором спільним, сумісним майном подружжя, переведення зобов’язань (а.с.61-62), яке набрало законної сили 14.07.2009 року, згідно  ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 14.07.2009 року (а.с.63-64) встановлені слідуючи обставини :

12.08.2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували між собою шлюб. 16.11.2005 року за спільні кошти сторони придбали квартиру АДРЕСА_2, яка оформлена на позивача, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, витягом з реєстру власників нерухомого майна . Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що на підставі ст. 60 СК України спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін, частки яких є рівними по Ѕ кожному. Вказані обставини також підтверджується заявою позивачки, яку вона складала при укладанні договору купівлі-продажу квартири, про те що вона дає згоду на купівлю спірної квартири, набутої ними, тобто подружжя, в період зареєстрованого шлюбу і є спільною сумісною власністю. Крім цього, сам факт спільної сумісної власності на квартиру не заперечував в судовому засіданні відповідач.

З рішення суду від 09.06.2009 року також вбачається, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі, 20.11.2007 року ОСОБА_4 уклав кредитний договір з ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_6” строком на 10 років, за яким банк йому надав – 71400 грн. Ці кошти були витрачені на проведення ремонту в спірній квартирі, про що в судовому засіданні не заперечували сторони. В цей же день 20.11.2007 року був укладений договір поруки між ОСОБА_3 та ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_6” .

22.11.2007 року ОСОБА_4 за письмовою згодою дружини ОСОБА_3, в зв’язку з укладанням кредитного договору, уклав договір іпотеки з ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_6”, предметом якого стала квартира АДРЕСА_3. 05.01.2009 року сторони розірвали шлюб між собою.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що є всі законні підстави визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину спірної квартири.

Суд відноситься критично на посилання відповідача та представника ВАТ “ОСОБА_5 ОСОБА_6” на пункти 2.3., 2.4., 2.5 договору іпотеки, ст.5 Закону України “Про іпотеку”, оскільки частина 3 цієї статті встановлює, що іпотека поширюється на частину об’єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі  і була приєднана до предмета іпотеки після укладання іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. В нашому випадку, позивачка прохає лише визначити її частку у спільному сумісному майні, і не ставить питання про виділ майна в натурі   та відчуження своєї частки.  Крім цього, суд не може позбавити  конституційного права власності позивачки на належне їй майно. Тим більше, банку під час укладання договору іпотеки було відомо, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, про що свідчить нотаріально посвідчена  заява ОСОБА_3 (а.с.50) про те, що вона дає згоду на укладання її чоловіком договору іпотеки квартири, яка є спільною сумісною власністю . Суд вважає, що права та інтереси банку ніяким чином порушені не будуть, оскільки між позивачкою та ВАТ  “ОСОБА_5 ОСОБА_6” укладений договір поруки, яка також в солідарному порядку несе цивільну відповідальність за невиконання боржником ОСОБА_4 умов кредитного договору.

            Керуючись ст.ст. 60, 69, 70 Сімейного Кодексу України, ст. 368 ЦК України, ст.5 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 5- 12, 57, 60, 61, 88, 212-215   ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4.

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                 Гудков С.В.