ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р.                                     Справа№ 910/13704/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:           Зубець  Л.П.

суддів:            Мартюк  А.І.

          ОСОБА_1

секретар судового засідання:  Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Фінансова ініціатива” ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу    Господарського суду міста Києва

від                02.08.2018

у справі       №910/13704/16 (суддя Головіна К.І.)

за скаргою Національного банку України

на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та рішень щодо винесення постанови ВП №55531552 від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження, визнання неправомірною та скасування зазначеної постанови, зобов’язання вчинити певні дії у справі №910/13704/16

за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування    вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Фінансова ініціатива” ОСОБА_2

до                  Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:   Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про               стягнення коштів за цінними паперами

за участю    головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 скаргу Національного банку України про визнання неправомірними дій та рішень головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови ВП №55531552 від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження, визнання неправомірною та скасування зазначеної постанови, зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірними рішення та дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження №55531552. Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження №55531552. У іншій частині вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач (ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2Є.) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити Національному банку України у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 при виконанні наказу №910/13704/16 від 04.10.2017 на виконання рішення суду від 26.06.2018.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінено докази що призвело до прийняття незаконної ухвали.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт, що Національний банк України ухиляється від виконання рішення суду, а подання скарг на дії державного виконавця спрямоване на затягування виконання судового рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, третя особа (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити Національному банку України у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 Разом з тим, у прохальній частині скарги апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2018.

У своїй скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та призводить до порушень прав стягувача.

Скаржник зазначає, що виконання судового рішення не повинно залежати від дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження, оскільки це призводить до порушення прав стягувача. А отже, з урахуванням доводів скарги, державний виконавець діяв у відповідності та в межах норм Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, також поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на апеляційне оскарження ухвали суду від 02.08.2018 та встановлено строк для подання учасниками справи відзиву, заяв, клопотань та пояснень протягом п’яти днів з дня вручення копій ухвали про відкриття апеляційного провадження, але не пізніше 12.09.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/13704/16 об’єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 01.10.2018.

Представник відповідача 13.09.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційні скарги, в якому заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, ухвалу суду змінити та задовольнити скаргу на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 повністю.

24.09.2018 від відповідача надійшов аналогічний за змістом відзив.

У зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду справу було передано до утвореного Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19.11.2018 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/13704/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято справу №910/13704/16 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. та призначено до розгляду на 20.12.2018.

20.12.2018 розгляд справи №910/13704/16 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 - не відбувся.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв’язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, розпорядженням №09.1-08/685/18 від 19.12.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13704/16.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19.12.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

13.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла спільна заява про укладання мирової угоди та її затвердження, відповідно до якої просять суд затвердити мирову угоду від 05.12.2018 у справі №910/13704/16, укладену між позивачем, відповідачем та третьої особою у справі, у редакції, що додається до заяви.

20.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позивач підтримує подану раніше спільну заяву про укладання мирової угоди у справі №910/13704/16.

20.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просить суд спільну заяву позивача, відповідача та третьої особи про укладання та затвердження мирової угоди у справі №910/13704/16 - задовольнити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 прийняти справу №910/13704/16 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2019.

У судовому засіданні 31.01.2019 оголошено перерву на 07.02.2019.

Представники учасників процесу у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судовому засіданні подали спільне письмове клопотання про залишення без розгляду спільної заяви про укладення мирової угоди.

Дослідивши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що учасники провадження мають право відмовитись від раніше поданих клопотань які не були розглянуті по суті, а тому клопотання про залишення без розгляду спільної заяви про укладення мирової угоди підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні 07.02.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та відзиві на них, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі № 910/13704/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017, позов ПАТ «КБ» Фінансова ініціатива» задоволено частково, присуджено до стягнення з Національного банку України отриманий купонний дохід у розмірі 89 191 860,00 грн., дохід від погашення цінних паперів у розмірі 524 658 000,00 грн., 3 % річних в розмірі 2 885 725,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 405 321,39 грн., судовий збір у сумі 197 719,04 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 04.10.2017 був виданий відповідний наказ.

Оскільки боржник (скаржник) вказане рішення суду самостійно не виконав, стягувач пред'явив наказ Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 до ВПВР Департаменту ДВС МЮУ на примусове виконання та 15.01.2018  державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 55531552.

Скаржник, не погоджуючись із вказаною постановою, зазначає, що НБУ є державним органом, на який поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому рішення по даній справі має виконуватись органами казначейської служби. Отже, державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 по справі № 1-26/2012, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження». При цьому Законом України «Про виконавче провадження», крім органів державної виконавчої служби визначено й інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Зокрема, частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (ч.ч. 1, 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р. (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відтак, на виконавчі документи, за якими боржником виступає Національний банк України, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядок № 845 від 03.08.2011 р.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 по справі № 910/12226/18 та від 03.07.2018 по справі №910/13057/16.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, касаційний суд відзначив, що норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачають винятку в дії цього Закону на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, у якого відсутні відкриті рахунки в органах казначейства. Зазначеним спростовуються доводи апелянтів щодо відсутності відкритих рахунків НБУ в органах казначейства.

Відповідно до пп. 2 пункту 4, пп.пп. 2, 7 пункту 5 Порядку органи казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Тобто навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов'язком держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 по справі № 910/13704/16 не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, що свідчить про неправомірність дій та рішень державного виконавця Рубель І.В. з винесення постанови від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55531552.

А оскільки такі дії та рішення головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 не відповідають нормам Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», постанова від 15.01.2018 про відкриття провадження, що є предметом оскарження, правомірно скасована судом першої інстанції.

Стосовно вимоги НБУ про зобов'язання головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_3 повернути ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» наказ Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 по справі 910/13704/16, необхідно вказати наступне.

Положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав, за наявності яких, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, зокрема, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Отже, обов'язок вчинення зазначених дій державним виконавцем витікають із приписів Закону України «Про виконавче провадження» за умови відсутності постанови про відкриття виконавчого провадження. У даному випадку скаржник не довів суду, що державний виконавець після скасування постанови від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження ухилився від повернення наказу Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 стягувачу. У даному випадку повернення виконавчого документа є наслідком скасування постанови від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження № 55531552 ухвалою суду, що набрала законної сили.

Таким чином, оскільки порушення в цій частині прав скаржника не встановлено, а судове рішення не повинно підміняти закон та постановлятись на майбутнє, вимогу про зобов'язання головного державного виконавця повернути стягувачу наказ суд першої інстанції обґрунтовано визнав передчасною та відмовив у задоволенні скарги в цій частині.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що відповідач, на момент розгляду скарги, не виконав добровільно судове рішення у даній справі, однак вказана обставина не може бути підставою для примусового виконання рішення у спосіб не передбачений законом, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі судової ухвали відсутні.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів (Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_2 та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “КБ “Фінансова ініціатива” ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/13704/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/13704/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13704/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя                                                            Л.П.  Зубець

Судді                                                                                А.І.  Мартюк

                                                                                ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 27.02.2019