ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року

м.Суми

Справа №587/3350/17

Номер провадження 22-ц/816/992/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенко В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостик С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року в складі судді Степаненка О.А., постановлене у м. Суми Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго») звернулося з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2016 року в сумі 68211 грн 09 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що за рішенням виконкому Сумської міської ради №322 від 20 травня 2011 року «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми» ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 221,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1, користується послугами з централізованого опалення ТОВ «Сумитеплоенерго», проте вчасно та у повному обсязі за них не сплачує, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість, яка становить 68211 грн 09 коп. Добровільно відповідач заборгованість не погашає.

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» 68211 грн 09 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та 1600 грн сплаченого судового збору.

16 листопада 2018 року представник відповідача подав до Сумського районного суду заяву про перегляд заочного рішення від 07 вересня 2018 року.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення по справі за позовом ТОВ «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за необґрунтованістю вимог.

21 січня 2019 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідків пропуску строку позовної давності, не врахував, що при розрахунку заборгованості позивачу здійснений за тарифами для юридичних осіб, а ОСОБА_1 є фізичною особою, сам розрахунок позивача - помилковий.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Сумської міської ради від 03 серпня 2005 року № 1338-МР «Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії» цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії, який належить територіальній громаді м. Суми, було передано в оренду ТОВ «Сумитеплоенерго» строком на 10 років.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 720 від 27 грудня 2005 року «Про визначення виробників послуг і виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми» ТОВ «Сумитеплоенерго» визнано виробником і виконавцем послуги з транспортування і передачі теплової енергії населенню по м. Суми.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20 травня 2011 року «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті суми» ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 23).

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 221,5 кв. м. у будинку АДРЕСА_1, користується послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води ТОВ «Сумитеплоенерго» (а.с. 8-10).

В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно не проводить оплату наданих йому послуг з централізованого опалення, він має заборгованість в сумі 68211 грн 09 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 11).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що позивач надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідачем надані послуги були отримані, проте не оплачені, тому є обґрунтовані підстави для задоволення позову ТОВ «Сумитеплоенерго».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та відповідну якість наданих комунальних послуг, а відповідач, як споживач таких послуг, зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа, що настає за розрахунковим.

Частиною 1, п.1 ч. 2ст. 11 ЦК України, передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У апеляційній скарзі відповідач не заперечує, що він отримував послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, проте не погоджується з розрахунком заборгованості ТОВ «Сумитеплоенерго», зазначає, що об'єм приміщення врахований позивачем не відповідає реальному об'єму приміщення та визначений з порушенням Правил підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об'єму, поверховості житлового будинку та перелік обов'язкових техніко-економічних показників ДБН В.2.2-15-2005.

Проте доказів на підтвердження вказаних заперечень та альтернативних розрахунків заборгованості апеляційному суду не надав, тобто не спростував докази заборгованості за надані послуги та розрахунки, надані суду позивачем.

Посилання апеляційної скарги на безпідставне застосування ТОВ «Сумитеплоенерго» при визначенні заборгованості тарифів, визначених для юридичних осіб, на висновки суду по суті спору також не впливають, оскільки належне відповідачу приміщення площею 221,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1, користується послугами з централізованого опалення ТОВ «Сумитеплоенерго» не належить до житлового фонду.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування оплати за спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення здійснювалось на підставі тарифів, погоджених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 травня 2011 року №322 «Про тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу по виробництву та транспортуванню тепла та електричної енергії ТОВ «Сумитеплоенерго».

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в листі №2450/15/61-15 від 18 березня 2015 року, визначені умови формування тарифів для різних категорій споживачів роз'яснено, що тариф для населення є дійсним тільки в тому випадку, якщо приміщення призначене та придатне для постійного проживання в ньому.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, тобто в даному випадку тариф для населення застосуванню не підлягає.

В частині доводів апеляційної скарги про застосування строку позовної давності апеляційний суд не погоджується з відповідачем з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до боржника та після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції 20 жовтня 2016 року позивач звертався до Зарічного районного суду м. Суми з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з ОСОБА_1, але ухвалою суду від 15 листопада 2016 року йому було відмовлено у прийнятті заяви, так як відповідач не мав зареєстрованого місця проживання на території Зарічного району м. Суми.

11 квітня 2017 року Сумським районним судом був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованості за надані послуги в сумі 68211 грн 09 коп., який 30 серпня 2017 року був скасований цим же судом за заявою ОСОБА_1

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 30 листопада 2017 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки його перебіг переривався зверненнями позивача до суду з вимогами про погашення заборгованості відповідачем.

Суд апеляційної інстанції визнає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України, тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик