ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. справа № 0940/2288/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

при секретарі Ткачук І.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Корнутія М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 13.07.2018 №1260, від 23.07.2018 № 292 о/с в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 зі служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 4-6).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що відповідачем протиправно видано наказ від 23.07.2018 року №292 о/с, яким його звільнено з Національної поліції України згідно з пунктом 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Підставою для вказаного наказу був наказ ГУНП від 13.07.2018 № 1260 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП», згідно з яким позивача незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції за допущення порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 1, 7, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху України та наказу МВС «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що виразилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та у подальшому призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім цього, позивач вказав на порушення проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема від позивача не відібрано письмові пояснення, не ознайомлено із висновком службового розслідування, а звільнено його було у період перебування на лікарняному. Вважає оскаржувані накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду зі зазначенням поважних причин такого пропуску та представленням відповідних доказів (а.с. 15-16).

На виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (а.с. 19-20).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд на 09 січня 2019 року (а.с. 1-2).

09 січня 2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного від 09.01.2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Могили А.Б. (а.с. 33-35) та відповідно до розпорядження №3 від 10.01.2019 року проведено повторний автоматичний розподіл судової справи (а.с. 37).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019 року на підставі ст. 40, 41 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №0940/2288/18 розподілено для розгляду судді Грицюку П.П. (а.с. 38).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року призначено справу до судового розгляду (а.с. 39).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 22.01.2019 року (а.с.47-52). Зокрема, просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки зазначив, що основною підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме відмова позивача від обстеження на встановлення стану алкогольного сп'яніння. Відповідно керівництвом ГУНП в Івано-Франківській області не досліджувались питання наявності чи відсутності вчинення ним адміністративного правопорушення, а тільки надавалась правова оцінка наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовують можливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. Також, представник відповідача зазначив, що працівникам поліції, за дорученням Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Головного управління НП в Івано-Франківській області, повідомленнями від 17.02.2017 №325/108/05/12-2017, від 27.06.2018 №2091/108/01/12-2018 щодо зміцнення службової дисципліни та законності в органах та підрозділах ГУНП, доведено під підпис та наголошено на тому, що відмова пройти обстеження на встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в установленому законом порядку, фактично прирівнюється до визнання своєї провини. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Так, згідно матеріалів службового розслідування, 12.07.2018 працівниками Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ДПП НПУ спільно із працівниками ВІОС УКЗ та Івано-Франківського управління ДВБ НП України виявлено факт порушення службової дисципліни капітаном поліції ОСОБА_1, заступником начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області.

Зокрема, 12.07.2018 близько 02:45 год. працівниками Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області під час несення служби в м.Коломия Івано-Франківської області, по вул. Карпатській, 132 виявлено порушення Правил дорожнього руху автомобіля VOLKSWAGEN JETA, н.з. НОМЕР_2, а саме: перетин подвійної суцільної лінії. Після зупинки вказаного автомобіля та перевірки документів водія встановлено, що вказаним транспортним засобом керував капітан поліції ОСОБА_1, заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області.

У ході спілкування з водієм, працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, тому останньому запропоновано пройти обстеження на встановлення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладів. Проте, ОСОБА_1 в присутності двох свідків пройти обстеження відмовився.

В подальшому, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол від 12.07.2018 року серія БР №161539 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольною сп'яніння), винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БР №453935 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без реєстраційних документів) (а.с. 71-72).

08.10.2018 року Коломийським міськрайонним судом розглянуто матеріали Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за результатами якого винесено рішення яким справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 12-13).

За фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ГУ НПУ в Івано-Франківській області видано наказ №1251 від 12.07.18 року про призначення та проведення службового розслідування (а.с. 70).

Згідно висновку службового розслідування від 12.07.2018 комісія зазначила, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування слід вважати такими, що підтвердилися, а позивача належить звільнити з Національної поліції України (а.с 66-69)

13.07.2018 року Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області прийняло наказ №1260 від 13.07.2018 року "Про притягнення до відповідальності працівників СУ ГУНП" згідно якого, за неналежне виконання службової дисципліни, яке полягає в порушенні вимог ст. 12, п.п. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", ст. 1, 2, 7 Закону України від 22.02.2006 року № 3460-ІV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", ст. 37, 38 Закону України "Про запобігання корупції", ст. 14 Закону країни "Про дорожній рух", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, капітана поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області звільнити з Національної поліції України (а.с. 64-65).

23.07.2018 року на підставі вищезазначеного наказу №1260 від 13.07.2018 року Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області прийнято наказ №292 о/с "По особовому складу", відповідно до якого згідно з пунктом 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області з 23.07.2018 року з виплатою компенсації за 19 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році (а.с. 78).

30.07.2018 відповідач листом №2424/108/12-2018 направив позивачу повідомлення, що у зв'язку із звільненням зі служби в Національній поліції України з 23.07.2018 року ОСОБА_1 необхідно прибути у зручний час до управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з метою отримання документів та проведення розрахунку (а.с.62).

Вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати наказ №1260 від 13.07.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення зі служби, наказ №292 о/с від 23.07.2018 "Про звільнення зі служби в Національній поліції України", поновити позивача на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до приписів частини 1 статті 17 цього Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У частині 1 статті 18 Закону №580-VІІІ передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 року №326, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №778/28908, затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. Ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є зокрема гідна поведінка: повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Статею 64 Закону №580-VІІІ визначено текст Присяги працівника поліції.

Відповідно до частини 1, 2 статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини 1 якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція №230).

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.1. Інструкції №230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Відповідно до положень пунктів 8.1, 8.3, 8.4 Інструкції №230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновок службового розслідування тягне за собою правові наслідки у вигляді притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, в тому числі у вигляді звільнення, а тому таке рішення повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття.

Суд зазначає, що відповідно до наказу ГУ НПУ в Івано-Франківській області №1251 від 12.07.2018 року "Про призначення та проведення службового розслідування" службове розслідування призначено по факту складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння). По даному факту проведено службове розслідування та прийняті оскаржувані накази.

Відповідно до роз'яснень наданих в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. При цьому доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом досліджено, що згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 12.07.2018 року о 06:00 год. ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 114).

Крім того, як зазначалося попередньо, 08.10.2018 року Коломийським міськрайонним судом розглянуто матеріали Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за результатами якого винесено постанову, якою справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Дана постанова суду вступила в силу 19.10.2018 року.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, в даній адміністративній справі не підлягає доказуванню той факт, що керування 12.07.2018 року транспортним засобом в стані алкогольною сп'яніння ОСОБА_1, обставини якого зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та які стали підставою проведення службового розслідування, не мали місця.

Поряд з цим, відповідачем не надано належних доказів і на підтвердження факту відмови позивача від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Так, з переглянутого судом диску відеозапису (а.с. 99), який долучено до матеріалів справи, із технічних причин неможливо встановити в повній мірі зміст розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції та зробити висновок про те, що позивач відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема в медичному закладі.

Разом з тим, слід зазначити, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КпАП України).

На відміну доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід відзначити, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також, суд констатує, що відповідачем допущені порушення вимог Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування.

Так, згідно з ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування був обмежений у правах визначених ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, оскільки відповідачем не повідомлено належним чином щодо його проведення.

Відповідач заперечив дане порушення, вказуючи на те, що 17.07.2018 року на адресу позивача направлено лист, яким інформовано про притягнення до дисциплінарної відповідальності та 30.07.2018 року про звільнення зі служби (а.с. 58).

Суд не бере до уваги дані листи відповідача як належні докази повідомлення позивача щодо службового розслідування, оскільки даним листом інформовано позивача вже про факт притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби.

Крім того, позивач стверджує, що лист направлений на адресу АДРЕСА_2, що не є місцем його проживання. Вказані обставини позивач підтвердив копією паспорта громадянина України, де зазначено місце проживання АДРЕСА_1 (зворотній бік а.с. 14).

Суд констатує, що у адміністративному протоколі від 12.07.2018 року серія БР №161539 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначена також адреса позивача с. Малий Гвіздець, Коломийський район (а.с. 71).

Таким чином, володіючи належними даними з приводу місця проживання позивача, відповідачем не повідомлено позивача про проведення службового розслідування, чим порушені його права визначені ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту.

При цьому, маючи достовірну інформацію про перебування позивача на лікарняному службове розслідування завершено на наступний день після його призначення, що підтверджується поясненнями безпосереднього керівника позивача ОСОБА_5 (ас. 76) та листком непрацездатності (а.с. 11).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття оскаржуваних наказів, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд не приймає до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача на позовну заяву, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП від 13.07.2018 № 1260 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП» підлягає скасуванню, і як наслідок, оскільки наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 23.07.2018 № 292 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" було прийнято в зв'язку із реалізацією попереднього, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимога позивача про поновлення його посаді, з якої він був незаконно звільнений також підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України вказано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даному випадку слід зазначити, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норми Кодексу законів про працю України.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 постанови від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, вбачається у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 27.05.2014 року справа № 21-108а14 та від 28.10.2014 року справа № 21-484а14.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14, відповідно до яких закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями про обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу також підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду інформацію з приводу відповідного середнього заробітку, а суд не є органом який проводить відповідні розрахунки, оскільки такий обов'язок покладено на відповідача як роботодавця.

Згідно із п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, до негайного виконання підлягає рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 13.07.2018 року № 1260 в частині дисциплінарного стягнення щодо капітана поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 23.07.2018 року № 292 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 з 24.07.2018 року на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24.07.2018 року на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1;

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798), вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 25 лютого 2019 р.