ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

13.02.2019р.                                                                                                            Справа №905/1700/17           

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Нарожна М.С.,

у справі за позовом: Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, буд.22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (84122, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Свободи, буд.1, код ЄДРПОУ ВП 22020055)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075)

про стягнення 128 527,63 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився          

від відповідача: не з’явився          

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», м.Київ в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», м.Слов’янськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення основного боргу у сумі 78  587,75 грн., суми індексу інфляції 44  271,11 грн., суми 3% річних – 5  668,77 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №17 від 01.12.2006р. на приймання платежів від населення в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати наданих послуг у розмірі 78  587,75 грн. за період з 20.11.2014р. по 30.04.2015р., що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням, зокрема, на те, що у спірний період договірних стосунків між сторонами не існувало і зі змісту договору на приймання платежів від населення, на який посилається позивач, не вбачається, що відповідач мав обов’язки перед позивачем щодо оплати за надані послуги приймання платежів, так само як не встановлений і їх розмір.

У письмових поясненнях б/н від 28.09.2017р. позивач зазначав наступне:

-          за відсутності доказів повідомлення сторін про зупинення дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік;

-          додатковою угодою від 04.06.2014р. до договору №17 від 01.12.2006р. були внесені зміни до п.3.2 договору та помилково не була прописана комісійна винагорода позивача.

          Крім того, позивач, з посиланням на приписи ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України, вказував на те, що незважаючи на помилкове вилучення з договору умов про порядок оплати комісійної винагороди і її розмір, договір у спірний період діяв.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі №905/1700/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р.,  у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018р. по справі №905/1700/17 рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. та  постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. у справі №905/1700/17 скасовано; справу №905/1700/17 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Скасовуючи рішення від 09.10.2017р. та постанову від 22.11.2017р. суд касаційної інстанції зазначав про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України щодо оплати вартості отриманих послуг, адже згідно з встановленими судами обставинами відповідач отримав послуги за наявності достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а саме на підставі договірних відносин щодо приймання платежів від населення.

Невизначення ціни в договорі не звільняє відповідача від обов’язку сплатити вартість за надані йому позивачем послуги, оскільки відповідно до приписів ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України в такому разі ціна за договором визначається виходячи із звичайних цін, що склалися за аналогічні роботи або послуги на момент його укладення.  

З огляду на таке, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначав, що після встановлення вказаних обставин, належить дослідити обставини виконання сторонами умов договору №17 від 01.12.2006р. на приймання платежів від населення та обґрунтованість вартості наданих позивачем послуг.

За змістом ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.08.2018р. справу №905/1700/17 прийнято до розгляду господарським судом у складі судді Ніколаєвої Л.В., запропоновано сторонами, зокрема, надати суду письмові пояснення із врахуванням вказівок, які містяться в постанові суду касаційної інстанції  від 16.07.2018р.

У поясненнях №09-2047 від 07.09.2018р. позивач наполягав на задоволенні позову з посиланням на те, що визнання позивачем заборгованості за надані послуги за договором №17 від 01.12.2006р. підтверджується, зокрема, актом звірки розрахунків за період з 01.10.2014р. по 31.05.2015р., який підписано обома сторонами.

У відзиві, який надійшов до господарського суду 11.10.2018р., Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що із внесенням змін до п.3.2 договору №17 від 01.12.2006р., сторони вилучили умову щодо розміру та строків оплати послуг, внаслідок чого, з огляду на приписи ст.903 Цивільного кодексу України, з 04.06.2014р. послуги розрахунково-касового обслуговування надавались позивачем на безоплатній основі.

Ухвалою суду від 13.02.2019р. змінено найменування позивача по справі №905/1700/17 з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ ВП 22020055) на Акціонерне товариство «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ ВП 22020055).

Ухвалою суду від 17.01.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №905/1700/17 по суті на 13.02.2019р.

Ухвалою суду від 13.02.2019р. змінено найменування позивача по справі №905/1700/17 з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ ВП 22020055) на Акціонерне товариство «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ ВП 22020055).

Представники сторін у судове засідання 13.02.2019р. не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 13.02.2019р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, врахувавши вказівки, які наявні у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.07.2018р., господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2006р. між Українським державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта» (на теперішній час - Акціонерне товариство «Укрпошта») (пошта) та Відкритим акціонерним товариством «Донецькоблгаз» (на теперішній час - Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»), (підприємство) був укладений договір про приймання платежів від населення №17, за приписами п.1.1 якого пошта зобов’язується здійснювати приймання платежів від населення, яке мешкає на територіях, які обслуговуються виробничими одиницями підприємства, на користь підприємства, за послуги використання газу. Підприємство здійснює оплату пошті за розрахунково-касове обслуговування у відповідності з умовами договору, Законом України «Про поштовий зв’язок» від 04.10.2001р. №2759-ІІІ,  постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил про надання послуг поштового зв’язку» від 17.10.2002р. №1155.

Відповідно до п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 16.03.2009р.) грошові кошти, прийняті за спожитий природний газ від населення, перераховуються на рахунок 26031301440068 в філії Промінвестбанку м.Докучаєвськ.

Підприємство на підставі рахунку пошти сплачує 1% за отримані розрахунково-касові послуги не пізніше останнього робочого банківського дня місця, в якому надані ці послуги (п.3.2 в редакції додаткової угоди №6 від 01.11.2009р.).

Платежі які прийняті від населення, перераховуються в термін не менш 5-ти банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок підприємства (п.3.2 в редакції додаткової угоди від 04.06.2014р.).

Станом на 01.04.2009р. згідно додаткової угоди № 5 сторони погодили п.3.2 договору у наступній редакції: «Платежі, за винятком утриманої комісійної винагороди (згідно п.3.1.), які прийняті від населення, перераховуються в термін не менш 5-ти банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок «підприємства»:

відкриті у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Докучаєвськ Донецької області» (код банку 334204):          

- 26005304440068 - за транспортування природного газу, за послуги по газифікації та інші послуги, за матеріали;

- 26004305440068 - за скраплений газ;

- 26002307440068 - за природний газ промислових підприємств (платники ПДВ);

- 26003306440068 - за природний газ промислових підприємств (не платники ПДВ);

- 26031301440068 - за спожитий природній газ».

Додатковою угодою №6 від 01.11.2009р. сторони домовились:

1) «вилучити з пункту 3.1. договору слова «…за винятком 1% за отримані розрахунково-касові послуги…»;

2) із пункту 3.2 договору вилучити «…за винятком суми за розрахунково-касові послуги (згідно п.3.1)…» та доповнити «…підприємство на підставі рахунку пошти сплачує 1% за отримані розрахунково-касові послуги не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, в якому надані ці послуги…».

Додатковою угодою від 04.06.2014р. сторони домовились викласти п.3.2 договору в наступній редакції: «…п. 3.2. Платежі, які прийняті від населення, перераховуються в термін не менше 5 банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок «підприємства», відкритий у Публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» в м.Києві (код банку 300346) 26002013137601 - за послуги по газифікації, за скраплений газ, за матеріали…».

Пунктом 2 цієї додаткової угоди сторони передбачили, що вона є невід’ємною частиною договору №17 від 01.12.2006р. та вступає в силу з 01.06.2014 року.

Договір набуває чинності при узгоджені усіх істотних умов договору і діє з дати підписання договору сторонами по 31.12.2011р. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії не сповістить другу сторону у письмовій формі про припинення дії договору. (розділ 7 договору в редакції додаткової угоди №7 від 02.01.2010р.).

В той же час, як зазначалось судом, у відзиві Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що, зокрема, у спірний період договірних стосунків між сторонами не існувало.

Суд критично оцінює вказані твердження відповідача, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, додаткова угода щодо внесення змін в розділ 7 договору №17 від 01.12.2006р. у визначений договором строк сторонами підписана не була.

Разом з тим, як вказувалось, додатковою угодою б/н від 04.06.2014р. до договору №17 від 01.12.2006р. сторонами було внесено зміни в п.3.2 вказаного правочину.

В той же час, в матеріалах справи наявні акти здавання-приймання робіт (надання послуг) за січень, березень, квітень 2015 року, підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

При цьому, 27.05.2015р. Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до позивача з листом №05/552 від 27.05.2015р. про розірвання договору на приймання платежів від населення №17 від 01.12.2006р. з 31.05.2015р.

Відтак, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги погоджену сторонами редакції п.7.2 договору №17 від 01.12.2006р. (в редакції додаткової угоди №7 від 02.01.2010р.) надання послуг з розрахунково-касового обслуговування у відповідності з умовами договору здійснювалось за вказаним правочином фактично до травня 2015 року включно.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін за вказаною угодою продовжились та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків у спірний період.

Як вказує позивач, на підставі зазначеного договору Акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» було надано Публічному акціонерному товариству «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» послуги на загальну суму 78  587,75 грн. Проте, за твердженням позивача, у передбачені договором строки і у встановленому порядку відповідач прийняті на себе зобов’язання не виконав та не здійснив оплату послуг, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, наявність обставин фактичного надання послуг за договором №17 від 01.12.2006р.

За змістом п.2.6 договору №17 від 01.12.2006р. в кінці місяця, на кожне перше число сторони за договором здійснюють звіряння перерахованих «поштою» платежів, прийнятих від фізичних осіб, на розрахунковий рахунок «підприємства», факт звіряння оформлюється актом, який складається у двох примірниках по одному для кожної зі сторін.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками підприємств, в тому числі, акти здавання-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 43 196,29 грн. з ПДВ, а саме:

-          у січні 2015 року на суму 11  662,14 грн.,

-          у березні 2015 року на суму 19  891,82 грн.,

-          у квітні 2015 року на суму 11  642,33 грн.

Крім того, в підтвердження надання поштою послуг з касового-розрахункового обслуговування, Акціонерним товариством «Укрпошта» представлено платіжні доручення, які свідчать про перерахування ЦПЗ №3 УДППЗ «Укрпошта» на користь Докучаєвського УГГ за період з 20.11.2014р. по 30.04.2015р. грошових коштів у загальній сумі 7858774,28 грн. з призначенням платежу «приймання платежів від населення» у відповідну дату.

Відтак, за висновками суду, сукупність наведених вище обставини, свідчить про те, що послуги за договором №17 від 01.12.2006р. були виконані позивачем, та, за відсутності належних та допустимих доказів зворотного, прийняті відповідачем.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось судом, з підписанням додаткової угоди від 04.06.2014р. сторони домовились викласти п.3.2 договору до договору №17 від 01.12.2006р. в наступній редакції: «…п. 3.2. Платежі, які прийняті від населення, перераховуються в термін не менше 5 банківських днів з моменту їхнього одержання від платника, на поточний рахунок «підприємства», відкритий у Публічному акціонерному товаристві «АЛЬФА-БАНК» в м.Києві (код банку 300346) 26002013137601 - за послуги по газифікації, за скраплений газ, за матеріали…».

При цьому, у відзиві Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» вказувало на те, що із внесенням змін до п.3.2 договору №17 від 01.12.2006р., сторони вилучили умову щодо розміру та строків оплати послуг, внаслідок чого, з огляду на приписи ст.903 Цивільного кодексу України, з 04.06.2014р. послуги з розрахунково-касового обслуговування надавались позивачем на безоплатній основі.

Як вказувалось вище, скасовуючи рішення місцевого суду від 09.10.2017. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р., суд касаційної інстанції зазначав про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України щодо оплати вартості отриманих послуг, адже згідно з встановленими судами обставинами відповідач отримав послуги за наявності достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а саме на підставі договірних відносин щодо приймання платежів від населення. Невизначення ціни в договорі не звільняє відповідача від обов’язку сплатити вартість за надані йому позивачем послуги, оскільки відповідно до приписів ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України в такому разі ціна за договором визначається виходячи із звичайних цін, що склалися за аналогічні роботи або послуги на момент його укладення.  

Разом з тим, як зазначає позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, поштою надавались передбачені договором послуги (здійснювалося приймання платежів), а відповідач сплачував комісійну винагороду з 04.06.2014р. до 20.11.2014р. (протягом дії додаткової угоди)   у розмірі - 1% від прийнятих платежів.

В підтвердження звичайної ціни (винагороди) за надані послуги по прийманню платежів за споживання газу у період з грудня 2014 року по травень 2015 року  на території Донецької області позивачем були долучені копії договорів про приймання платежів між безбалансовими структурними підрозділами Донецької дирекції АТ «Укрпошта» та Управліннями по газопостачанню та газифікації Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», листи звернення до філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» і до філії «Донецького регіонального управління» ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та відповідь останнього, стосовно надання інформації щодо розміру комісійної винагороди за приймання платежів. Відповідно до зазначених документів звичайною ціною (винагородою) за надані послуги по прийманню платежів за споживання газу у період з грудня 2014 по травень 2015 року на території Донецької області була комісійна винагорода у розмірі 1%.

Водночас, відображена у актах здавання-приймання робіт (надання послуг) у січні, березні, квітні 2015 року вартість наданих послуг з касово-розрахункового обслуговування розрахована поштою із застосуванням коефіцієнту комісійної винагороди на рівні 1% від суми прийнятих платежів..

Вказані акти підписані представником відповідача та скріплені печаткою останнього, внаслідок чого, господарський суд дійшов висновку про обізнаність Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про вартість послуг за договором №17 від 01.12.2006р.

Разом з тим, відповідно до акту звірки розрахунків станом за період з 01.10.2014р. по 31.05.2015р., який підписано представниками сторін та скріплено печаткою відповідача, за Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»  обліковувалась заборгованість за наведеним договором у розмірі 78  587,75 грн.

При цьому, судом враховано, що підписання вказаного акту представником відповідача свідчить про визнання відповідачем наявності заборгованості по розрахункам за укладеним сторонами правочином у розмірі 78  587,75 грн., а також дат та сум здійснення оплат за період дії правочину. Хоча сам по собі вказаний акт не породжує обов’язку відповідача оплатити надані послуги, втім, цей документ фіксує стан розрахунків між сторонами та відображає загальну суму заборгованості відповідача на певну дату.

Крім того, про визнання відповідачем заборгованості за договором №17 від 01.12.2006р. також свідчать наявні у матеріалах справи листи №02/552 від 27.05.2015р., №15/1-687 від 24.04.2015р., №02/485 від 30.04.2015р. Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Водночас, про безпідставність посилань відповідача на те, що послуги за договором №17 від 01.12.2006р. з 04.06.2014р.  надавались поштою на безоплатній основі, також свідчить погоджена сторонами редакція п.1.1 укладеного сторонами правочину, а саме обов’язок відповідача здійснювати оплату за надані позивачем послуги з касово-розрахункового обслуговування.  

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги безпідставність заперечень відповідача, з огляду на приписи ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України погодження сторонами комісійної винагороди за надані поштою послуги з касово-розрахункового обслуговування за договором №17 від 01.12.2006р. на рівні 1% від суми прийнятих платежів.

Як свідчать матеріали справи, Акціонерне товариство «Укрпошта» неодноразово зверталось до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за надані послуги з касово-розрахункового обслуговування за договором №17 від 01.12.2006р., яка була залишена Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» без виконання.

Відтак, з огляду на приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов’язання з оплати наданих послуг за договором №17 від 01.12.2006р. настав.

Під час розгляду справи відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України також не спростовано наявність заборгованості у визначеному розмірі.  

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №17 від 01.12.2006р. виконав належним чином (іншого відповідачем не доведено), враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 78  587,75 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 5668,77 грн. за період з 23.12.2014р. по 19.07.2017р.

Здійснивши перевірки розрахунку процентів річних, господарський суд зазначає наступне.

Як вказувалось судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами про сплату заборгованості за надані у листопаді 2014 року (з 20.11.2014р. по 30.11.2014р.), грудні 2014 року, січні – квітні 2015 року послуги з розрахунково-касового обслуговування за договором №17 від 01.12.2006р.

При цьому, доказів направлення вказаних листів на адресу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» позивачем до матеріалів справи не представлено.

Разом з тим, про обізнаність відповідача про наявну заборгованість свідчать листи Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», а саме: у листі №15/1-687 від 24.04.2015р. відповідач вказував про заборгованість у сумі 66945,42 грн. (зобов’язання листопада 2014 року (з 20.11.2014р. по 30.11.2014р.), грудня 2014 року, січня – березня 2015 року); у листі №02/552 від 27.05.2015р. відповідач зазначав по заборгованість за наведеним правочином, яка утворилась за надані, в тому числі, послуги у квітні 2015 року.

Тобто, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування процентів річних за зобов’язаннями листопада 2014 року (з 20.11.2014р. по 30.11.2014р.), грудня 2014 року, січня – березня 2015 року у період з 24.04.2015р. по 19.07.2017р., за зобов’язаннями квітня 2015 року у період з 27.05.2015р. по 19.07.2017р.

За розрахунком суду у наведені вище період, розмір процентів річних становить 5245,64 грн.

Також, Акціонерне товариство «Укрпошта»  просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 44  271,11 грн. за період з січня 2015 року по червень 2017 року.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, а також з урахуванням наведених вище висновків суду щодо періоду нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що розмір інфляційних за зобов’язаннями листопада 2014 року (з 20.11.2014р. по 30.11.2014р.), грудня 2014 року, січня – березня 2015 року у період з 01.05.2015р. по 30.06.2017р., за зобов’язаннями квітня 2015 року у період з 01.06.2015р. по 30.06.2017р. становить 20  713,23 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційної складової боргу та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 20  713,23 грн. та 5245,64 грн.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1927,92 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №410 від 18.07.2017 року, підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Водночас, за змістом мотивувальної частини постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018р. по справі №905/1700/17 судом вказано, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за подання апеляційної скарги на господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у даній справі сплачено 2  120,71 грн. судового збору, що вбачається з платіжного доручення №4157 від 23.10.2017р.

За подання касаційної скарги на рішення суду від 09.10.2017р. та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. позивачем сплачено 3  855,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №986 від 28.12.2017р.  

Здійснивши підрахунок понесених позивачем витрат, суд встановив, що ця сума становить 5 976,56 грн.

Згідно ч.4  ст.129 Господарського процесуального України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги наведені вище обставини та нормативні положення, у зв'язку із  частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у загальній сумі 5  976,56 грн. підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Київ в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Слов’янськ до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення суми основного боргу 78  587,75 грн. - задовольнити, суми індексу інфляції – 44271,11 грн. – задовольнити частково, а саме в сумі 20  713,23 грн., суми 3% річних – 5  668,77 грн. – задовольнити частково, а саме в сумі 5 245,64грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ на користь Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Київ в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Слов’янськ суму основного боргу у розмірі 78  587,75 грн., інфляційні - 20  713,23 грн., 3% річних – 5  245,64 грн. та судовий збір 1  568,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ на користь Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Київ в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Слов’янськ 4    861,43 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у даній справі.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 13.02.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Акціонерне товариство «Укрпошта» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, буд.22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (84122, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Свободи, буд.1, код ЄДРПОУ ВП 22020055).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075).

          

Суддя                                                                                                                    О.М. Сковородіна