Справа № 278/87/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року                 м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І. В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор” філія “Зарічанська ДЕД” про стягнення заборгованості заробітної плати та моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 30 листопада 2018 року була звільнена з посади сторожа за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП, однак відповідачем не проведено повного розрахунку, у зв’язку з чим борг по заробітній платі складає 21252,76 грн.

У зв’язку з наведеним просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату та відшкодування за затримку у виплаті заробітної плати. Крім того, просить відшкодувати їй 2000 грн моральної шкоди у зв’язку з душевними стражданнями, яких вона зазнала.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість із заробітної плати частково виплачувалася позивачу та складає 15507,31 грн, у зв’язку з чим повідомив про визнання відповідачем позову в частині стягнення вказаної суми. Стосовно стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди заперечив (а.с. 23).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом Філії “Зарічанської ДЕД Дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор” від 30 листопада 2018 року № 64-к позивач була звільнена з посади сторожа дорожньо-мостової дільниці за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП (а.с. 4).

Згідно з довідкою Філії “Зарічанської ДЕД Дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор” від 13 лютого 2019 року № 50 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 13 лютого 2019 року становить 15507,31 грн (а.с. 26).

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

Статтею 2 КЗпП передбачене право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).

Частиною 3 ст. 38 КЗпП передбачене право працівника у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 цього Кодексу) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З огляду на наведене, враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, та зважаючи на те, що таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, однак не в розмірі 21252,76 грн, як просить позивач, а у розмірі 15507,31 грн, оскільки з наданих суду доказів убачається, що відповідачем вже було сплачено частину заборгованості

Щодо позовної вимоги про стягнення відшкодування середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 можна зробити висновок, що обчислення середньої заробітної плати у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Позивач була звільнена з посади 30 листопада 2018 року.

Отже, обчислення середньої заробітної плати у даному випадку має провадитися виходячи з виплат за вересень-жовтень 2018 року.

Згідно з довідкою Філії “Зарічанської ДЕД Дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор” від 07 лютого 2019 року № 34 (а.с 25) нарахована позивачу заробітна плата за вересень 2018 року складає 4201,53 грн за 20 робочих днів, за жовтень 2018 року - 766,15 грн за 4 робочі дні.

Отже, середня заробітна плата складає 206,99 грн (4201,53+766,15):(20+4).

З огляду на наведене, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача її середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум по день ухвалення рішення в розмірі 10970,47 грн (206,99*53 (робочі дні з 01 листопада 2018 року по 18 лютого 2019 року).

Щодо наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплати суд зазначає, що він є безпідставним, та на думку суду, помилковим.

Стосовно позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає, що позбавлений можливості задовольнити вказану позовну вимогу у зв’язку з тим, що позивач всупереч ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) не надала жодних доказів для підтвердження обставин, на які вона покликається як на підставу заявленої вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача має бути стягнуто судовий збір в дохід держави в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст.ст. 2, 21, 38, 44, 47, 116, 117 КЗпП, суд -

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства “Житомирський облавтодор” філія “Зарічанська ДЕД” про стягнення заборгованості заробітної плати та моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою.

Стягнути з ДП “Житомирський облавтодор” філія “Зарічанська ДЕД” на користь ОСОБА_1 суми, належні при звільненні, в розмірі 15507,31 грн.

Стягнути з ДП “Житомирський облавтодор” філія “Зарічанська ДЕД” на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати сум,  належних при звільненні, за період з 01 листопада 2018 року по 18 лютого 2019 року в розмірі 10970,47 грн.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ДП “Житомирський облавтодор” філія “Зарічанська ДЕД” у дохід держави 1536,80 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Зубчук