ПОСТАНОВА
Справа № 2 - а - 81/2010
і м е н е м УК Р А Ї Н И
08 лютого 2010 року місто Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді Лебедь О.Д., при секретарі Боровікової І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління труда та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя, Міністерства праці та соціальної політики АРК про зобов’язання вчинити певні дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із повозом до відповідачів про стягнення недотриманих сум щорічних компенсаційних виплат на оздоровлення за період 2008 – 2009 р. у сумі 5410 грн., мотивуючи свої вимоги тією обставиною, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС1 категорії, має інвалідність 2 групи. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй щорічно повинна надаватись грошова допомога на оздоровлення у розмірі 5-т мінімальних заробітних плат. Відповідач виплачує суми компенсації на оздоровлення в інших розмірах, посилаючись на Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р., та № 652 від 12.07.2005 р.В 2008 – 2009 р. їй виплатили по 120 грн. щорічно на оздоровлення замість 2625 грн. та 3025 грн. відповідно. Таким чином, за 2008 0 2009 р. їй не доплачено 5410 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Представник позивача ОСОБА_2 шин О.С., який діє на підставі запису в журналі судового засідання, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо слухання справи в його відсутність.
Представник відповідача - Міністерства праці та соціальної політики АРК в судове засідання не з'явився, про день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо розгляду справи в його відсутність.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, має інвалідність 2-ї групи, яка отримана внаслідок аварії на ЧАЕС
Згідно довідки № 31 від 20.07.2009 р. в 2008 р. позивачці виплачено щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн., в 2009 р. – 120 грн.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення КМУ розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення визнано неконституційним.
Таким чином, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції, якою встановлено, що інвалідам другої групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.
Постановами КМУ від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі, для інвалідів 2 групи – 120 грн.
Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п.5 постанови від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно – правові акти будь – якого державного чи іншого органу ( акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження КМУ, нормативно – правові акти Верховної Ради Автономної ОСОБА_3 чи рішення Ради міністрів Автономної ОСОБА_3 Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно – правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Нормою ст.. 62 зазначеного Закону передбачено встановлення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не розмірів компенсаційних виплат. Зазначеним Законом КМУ не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсації і допомоги та змінювати допомоги на оздоровлення, встановленні Законом.
Навпаки, у частині 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання заробітної плати.
З часу прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення не змінювалися, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово зростав, щорічно затверджувався новий бюджет.
Таким чином, враховуючи наведене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню саме ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 р. доповнила Закон України «про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 71 в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно Законами визнаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно – правовими актами змінювати положення законів.
Право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має безумовний характер і не залежить від наявності фінансування з бюджету, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до правил положення про Міністерство праці та соціальної політики АРК, затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної ОСОБА_3 Крим від 13.06.2005 р. № 249 Міністерство праці та соціальної політики АРК є республіканським органом виконавчої влади, який у встановленому порядку здійснює фінансування заходів з соціального захисту громадян, які постраждали від аварії ЧАЕС, передбачених програмою ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної заробітної плати з квітня 2008 р. складає 525 грн., в 2009 р. складає 605 грн.
Таким чином, з урахуванням фактично отриманої позивачем суми в розмірі 120 грн. розмір недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2008 р. складає 2505 грн., за 2009 р. – 2905 грн., яка підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення з покладенням обов’язку на Міністерство праці та соціальної політики АРК здійснити фінансування зазначених виплат.
На підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Положенням про Міністерство праці та соціальної політики Автономної ОСОБА_3 Крим, керуючись ст. ст. 11, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя, Міністерства праці та соціальної політики АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Центрального районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р., 2009 р. в розмірі 5410 (п’ять тисяч чотириста десять) грн., зобов’язавши Міністерство праці та соціальної політики АР Крим виділити фінансування зазначених виплат.
Рішення може бути оскаржено в Севастопольський адміністративний Апеляційний суд через Центральний районний суд м . Сімферополя шляхом подачі в 10 – денний строк з дня виготовлення рішення в повному об’ємі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: